62. Загальний рівень розвитку машинобудування України та чинники, що його зумовлюють.

Якісне машинобудування є матеріальною основою технічного переозброєння всієї економіки, в чому Україна відчуває сьогодні велику потребу.

Але, при загальному суттєвому зменшенні промислового виробництва, падіння обсягів продукції машинобудівного комплексу відбувалося більш високими темпами. В результаті структура промислового виробництва змінилася в гірший бік, стала занадто індустріальною і такою, що не відповідає вимогам сьогодення.

Різке падіння обсягів виробництва у машинобудівному комплексі багато в чому обумовлене конверсією військово-промислового комплексу. Але головною причиною є все ж загальна криза економіки України, в умовах якої значно зменшився попит на продукцію машинобудування. Важливою є й така обставина. Майже всі галузі комплексу використовують малоефективні технології, внаслідок чого продукція має високий рівень матеріало- та енергомісткості. В результаті невпинно зменшується попит на неї на світовому ринку.

Основою для зростання традиційних галузей машинобудування має бути впровадження досягнень науково-технічного прогресу. В Україні мають випереджальними темпами розвиватися такі наукомісткі виробництва, як створення систем автоматизації управління, сучасних засобів зв’язку, ЕОМ, електроніки, робототехніки, засобів для атомної енергетики, авіаційної, ракетно-космічної і лазерної техніки, верстатів з ЧПУ тощо.

Важливим чинником подальшого розвитку машинобудівного комплексу є роздержавлення і приватизація його основних засобів. Але це надто складна проблема і вирішуватись вона має дуже зважено.

На сьогодні існують обмеження на створення у великих містах нових промислових підприємств. Тому варто повніше використовувати можливості господарського розвитку малих і середніх міст, робітничих селищ, розміщувати тут невеликі спеціалізовані машинобудівні підприємства, філії й окремі цехи заводів. Реалізація такого підходу сприятиме й вирішенню соціальних проблем цих поселень, збільшенню зайнятості людей, які в них проживають.

63. Аналіз галузевої структури та розміщення підприємств машинобудування України.

Галузі машинобудування по групах

Традиційне машинобудування поділяють на такі групи галузей: важке машинобудування; загальне машинобудування; середнє машинобудування; точне машинобудування; виробництво металевих виробів і заготовок; ремонт машин і устаткування.

Галузева структура та особливості розміщення машинобудування

Важке машинобудування випускає гірничо-шахтне, підйомно-транспортне, металургійне обладнання, устаткування для хімічного та будівельного комплексів, шляхові машини (бульдозери , екскаватори, катки, грейдери) тощо. Воно є металоємним, тому тяжіє до металургійних баз; водночас воно — громіздке, тому тяжіє до споживача. Продукція цієї галузі випускається невеликими партіями або навіть одиничними зразками (парові казани, турбіни, прокатні стани) і є трудомістким.

Рівнем розвитку важкого машинобудування виділяються насамперед розвинені країни, де є важка промисловість.

Транспортне машинобудування складається з виробництва автомобілів, морських та річкових суден, локомотивів, вагонів, трамваїв, тролейбусів тощо. Воно орієнтується переважно на економічно розвинені країни, де є значний попит на цю продукцію, а також на сировинну базу.

Автомобілебудування позначене великою капіталомісткістю, а гостра конкуренція зумовлює високий рівень монополізації

Важке машинобудування України включає виробництво металургійного, гірничого, підйомно-транспортного обладнання, енергетичних блоків (парових казанів, атомних реакторів, турбін, генераторів), а також іншої металомісткої та великогабаритної продукції. У цій галузі створюються підприємства повного циклу з випуском продукції невеликими серіями або індивідуального призначення. Потреба великої кількості металу, складність транспортування готової продукції зумовлюють розміщення цих підприємств поруч з металургійними центрами, хоча інколи вони розташовуються і в районах споживання. За класичний приклад може правити Донецько-Придніпровський район: Краматорськ, Дніпропетровськ, Харків, Донецьк, Маріуполь тощо.

Сільськогосподарське машинобудування — це передусім тракторний та моторобудівний заводи у Харкові, завод тракторних сівалок у Кіровограді, бурякокомбайновий завод у Дніпропетровську тощо.

Машини та обладнання для хімічної промисловості виробляються у Сумах, Полтаві, Сніжному. В Західно-Українському та Центрально-Українському економічних районах переважає працемістке й неметаломістке виробництво: добре розвинуті верстатобудування, автобудування, виробництво різних приладів, електро- та радіоапаратури, засобів автоматизації, технологічного обладнання.

Центри верстатобудування: Київ, Житомир, Львів. Виробництво приладів та засобів автоматизації: Київ, Житомир, Львів, Мукачеве, Черкаси. Сільськогосподарське машинобудування тяжіє до місць споживання готової продукції.

Південь спеціалізується на суднобудуванні, судноремонті, виробництві сільськогосподарських машин, верстатів, будівельно-шляхового й підйомно-транспортного обладнання, машин для легкої та харчової промисловості. Морське й річкове суднобудування (Миколаїв, Херсон, Керч), судноремонт (Одеса, Іллічівськ, Херсон, Севастополь) — це найдавніші галузі промисловості регіону. Тут будують судна найрізноманітнішого призначення.

Машинобудівний комплекс України містить значний науково-виробничий потенціал, тут зосереджена третина промислово-виробничих фондів і майже половина промислово-виробничого потенціалу країни.

Найбільша концентрація машинобудівних підприємств характерна для Києва, Харкова, Львова, Одеси, Запоріжжя. Дуже низький розвиток цієї галузі у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській і Чернівецькій областях.

Структура машинобудування країни характеризується переважанням металомістких галузей і недостатнім розвитком наукомістких.