86.Основні напрями розвитку соціального комплексу на перспективу.

Подальший розвиток соціального комплексу України повинен забезпечити підвищення життєвого рівня населення, всебічний розвиток людини та зростання продуктивності праці. У перспективі в Україні передбачається створення потужного освітнього та наукового потенціалу на основі впровадження ступеневої освіти та створення потужних регіональних навчальних закладів. Буде поступово реалізовуватись стратегія структурного реформування освіти, спрямованого на кадрове та наукове забезпечення загальнодержавних програм в пріоритетних галузях економіки. Передбачається трансформування існуючої мережі профтехучилищ та забезпечення чотирирівневої професійно-технічної освіти, що задовольнить потреби економіки у кваліфікованих технічних кадрах. Велика увага приділятиметься оптимізації мережі вищих навчальних закладів.

87. Сутність регіональної економічної політики та її територіальні особливості.

До складу України входять 24 області, АР Крим, два міста республіканського підпорядкування: Київ та Севастополь. Усього в державі існує близько 12 тисяч різних територіальних утворень. Різні території України мають свої особливості й відмінності як щодо економічного розвитку, так і в соціальному, історичному, мовному та ментальному аспектах. Нині в Україні склалися реальні передумови для розробки та реалізації соціально-економічної політики і на загальнодержавному, і на регіональному рівнях. Розглядаючи регіональну політику держави з погляду розподілу влади між центром і регіонами, можна дати таке визначення ДРЕП. Державна регіональна економічна політика — це сукупність організаційно-правових та економічних заходів, які здійснюються державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей.Ці заходи спрямовуються на стимулювання ефективного розвитку продуктивних сил регіонів, раціонального використання ресурсів, створення нормальних умов життєдіяльності населення, забезпечення екологічної безпеки та вдосконалення територіальної організації суспільства. Сутність економічної політики полягає в забезпеченні регіонам можливостей для самостійного розвитку на умовах самофінансування та самозабезпечення. До складу економічної політики входять бюджетна та податкова політика; планування, прогнозування та програмування розвитку регіону; використання природних ресурсів і власності регіону (інвестиційна політика); розміщення продуктивних сил; політика розвитку регіональних комплексів (АПК; транспортний, будівельний); контрольно-аналітична діяльність та інформаційне забезпечення.

88. Економіка регіонів – ланка єдиного народногосподарського комплексу України.

Залежно від цілей дослідження та його парадигми економі­чний район може вивчатися як єдиний, певним чином структуризований, об'єкт, який відзначається цілісністю, має певні функції та складну внутрішню організацію. Він виступає, з одного боку, як підсистема економічної системи країни, а з іншого, як відкрита, досить самостійна складна система, яка об'єднує різні елементи, процеси і явища. Методологічні основи дослідження економіки району базуються на ідеології регіонального аналізу в цілому. Головні макроекономічні характеристики регіону збігаються за своїм змістом із такими самими по країні в цілому. Це: валовий внутрішній продукт (ВВП) - (включаючи кінцеве споживання) та ВДВ; доходи населення - із урахуванням їх купівельної спроможності; національне багатство, що зосереджено на території регіону. Регіональний економічний механізм за своєю структурою близький до такого механізму в країні. Він об'єднує виробництво та невиробничу сферу, фінансову (податкову, бюджетну, фінансово-кредитну), а також управління, трудові ресурси та природні ресурси, що задіяні в господарському обігу. Крім цих складових, до економічного механізму регіону входять і його "внутрішні" економічні відносини, а також відносини економічно-виробничих об'єктів із природою та населенням регіону. Тому він включає в себе доходи і валове накопичення, кінцеве споживання, зайнятість та міжрегіональний та зовнішньоекономічний обмін .