3. Види зовнішньоекономічної діяльності за законодавством України.

Види зовнішньоекономічної діяльності, розкриває Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:

1. експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

2. надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

3. наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

4. міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

5. кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

6. спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

7. підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

8. та інші види зовнішньоекономічної діяльності, передбачені вищеназваним законом та не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

4. Види і загальна характеристика регіональних інтеграційних економічних об’єднань держав.

Регіональна інтеграція країн, з одного боку, виступає як вища форма прояву глобалізацій них процесів (при якій міжнародні економіко-політичні взаємозв'язки стають настільки міцними, що відбувається глибоке переплетіння національних інтересів держав-учасниць), а, з іншого боку, є інструментом економічної і політичної безпеки країн-членів регіонального об’єднання. Необхідність

регіональної інтеграції країн обумовлена проблемами розвитку окремих національних економік, які не можуть бути вирішені країнами самостійно, або на основі існуючих міжнародних зв’язків. Міждержавні інтеграційні об'єднання проявляються у видах:

- зона вільної торгівлі, які ставлять за мету ліквідувати перешкоди у взаємній торгівлі (На цій стадії країни-учасниці ЗВТ скасовують митні бар’єри і інші торгові обмеження, але зберігають повну свободу дій в економічних зв'язках з третіми країнами. Внаслідок чого утворюється економічний простір всередині, якого відбувається вільний товарообіг, але між країнами зберігаються митні межі, які перешкоджають пільговому ввезенню товарів з третіх країн. У якості типового прикладу існування зони вільної торгівлі можна назвати Європейську асоціацію вільної торгівлі, що існує з 1960 р.);

- митний союз, які крім вищевказаної мети вживають заходів митної та податкової захисту свого внутрішнього ринку від конкуренції третіх країн (Цей етап характеризується встановленням на території

митного союзу єдиних митних законів і правил щодо ввезення усіх видів товарів у будь яку країну-

учасницю МС. На цьому рівні інтеграції держави не тільки усувають взаємні торгові бар’єри, але і

встановлюють єдину систему зовнішніх торгових бар’єрів і загальних митних зборів по відношенню до

третіх країн. Митні служби між країнами-членами МС скасовуються, а їх функції передаються

відповідним службам на зовнішніх кордонах. Виникає єдиний митний простір, обмежений зовнішніми

кордонами держав-членів митного союзу. Прикладом такої регіональної інтеграції є Європейське економічне співтовариство - Римська угода про створення ЄЕС була укладена у 1957 р., а набула чинності у 1958 р.), яке пізніше перетворилося в Європейський Союз).

- спільний ринок зі свободою руху товарів, послуг і капіталів, єдиного ринку з уніфікацією юридичних та економіко-технічних умов торгівлі, руху капіталу та робочої сили (Андський спільний ринок),

- політико-економічний союз - повна інтеграція. Характеризується єдиною економічною і валютною політикою, а також наявністю органів наднаціонального регулювання. Цей рівень інтеграції (політико-економічного союзу) передбачає не лише домовленості про проведення єдиної економічної політики по відношенню до третіх країн, а і наявність наддержавних політичних систем. Така організація інтеграційного процесу дозволяє на основі об'єднання потенціалу оптимізувати процеси розвитку як усього регіонального союзу, так і кожної з країн-учасниць (ЄС, СНД, Союз Арабського МАГРІБА).

Сьогодні у світі нараховується близько 20 економічних регіональних угрупувань. Серед них до найбільш ефективно діючих можна віднести: в Західній Європі - Європейський Союз (ЄС); у Північній Америці - Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (НАФТА); у Південній Америці – Південний спільний ринок (МЕРКОСУР); в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні – Азіатське-Тихоокеанське економічне співтовариство (АТЕС); в Південно-Східній Азії - Асоціація країн Південно-Східної Азії

(АСЕАН).