70. Міжнародні економічні відносини і міжнародне економічне право: поняття, зміст, особливості співвідношення.

Міждержавні економічні відносини виникають і встановлюються передусім між державами як політичними формами організації суспільства, що виражають обумовлену економічним ладом певну політичну владу економічно пануючого класу або всього народу. Вони можуть виникати також, як уже зазначалося, і між державами та міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями.Отже,  міжнародні економічні відносини — це особлива форма суспільно-виробничих зв’язків між окремими державами, між державами та міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями.  За своїм змістом міжнародні економічні відносини є складними. Це обумовлено, по-перше, значною кількістю країн, їх угруповань і міжнародних організацій, які є суб’єктами міжнародних економічних відносин. По-друге, на складність і характер цих відносин істотно впливає і суспільно-політичний устрій країн або їх угруповань. Цілком зрозуміло, що певні особливості в економічних відносинах існували (й існують ще й сьогодні) між країнами з різним соціально-економічним устроєм.    Для урегулювання міжнародних економічних відносин користуються нормами міжнародного економічного права (МЕП). Існує кілька концепцій міжнародного економічного права. Концепція — слово латинського походження, що в перекладі на українську мову означає розуміння чогось, систему. Іншими словами, це — спосіб розуміння, трактування яких-небудь явищ, основна точка зору.Міжнародне економічне право — це система норм і принципів, які регулюють відносини між державами, між державами і міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями в процесі міжнародного економічного співробітництва,  що є самостійною галуззю міжнародного публічного права.Розглядаючи співвідношення міжнародного економічного права з міжнародним правом, слід зазначити, що перше базується на нормах і принципах останнього. міжнародне публічне право є основою міжнародного права. Це пояснюється тим, що суб’єктами міжнародного публічного права є держави, їх угруповання та міжнародні організації, які виступають одночасно і відповідними суб’єктами міжнародних економічних відносин. Система міжнародних норм і принципів, які регулюють відносини між державами і міжнарод­ними організаціями, процес організації і здійснення міжнародного економічного співробітництва, становить самостійну галузь міжнародного публічного права — міжнародного економічного права. Як складова міжнародного права міжнародне економічне право може і повинно розглядатися як самостійна правова система, галузь права. Воно має свої складові елементи — підсистеми, які слід у даному випадку називати підгалузями та правовими інститутами.

71. Міжнародні економічні обов’язки держав: різновиди, нормативно-правове закріплення.

Права і обов’язки держав закріплені в хартіі економічних прав і обов’язків держав 74 р.) Обов'язки держав: мирного вирішення міжнародних спорів, утримуватися від втручання у внутрішні і зовнішні справи інших держав; утримуватися від подання допомоги іншій державі, яка не виконує головного обов'язку утримуватися від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави чи якимось іншим чином, несумісним з міжнародним правом, або проти якої ООН вживає заходів попередження чи примусу; поважати права людини; лібералізація країн світу, забезпечувати, щоб політика регіональних, субрегіональних інтеграцій відповідала інтересам міжнародної спільноти та враховувала інтереси 3 країн, сприяти міжнародному технічному співробітництву, утримуватися від визнання територіальних загарбань іншої держави, які здобуті в порушення чинного зобов'язання не застосовувати силу; добросовісно виконувати свої міжнародні зобов'язання; утримуватися від підбурювання міжусобиць на території іншої держави; встановлювати на своїй території такі умови, які б не загрожували міжнародному миру, та ін.У міжнародних відносинах держава представлена системою органів і посадових осіб. У разі порушення міжнародно-правових зобов'язань держава як суб'єкт міжнародного права несе міжнародно-правову відповідальність, незалежно від того, який її орган або посадова особа своєю поведінкою завдали шкоду міжнародному праву. Поряд із міжнародно-правовою відповідальністю держави до міжнародної кримінальної відповідальності можуть бути притягнені посадові особи.

72. Міжнародні економічні організація на пострадянському просторі: загальна характеристика, участь України.

Розпад колишнього Союзу РСР обумовив пошук нових форм політ, екон, гуманіт та інш співр-ва між самост державами, які до того були союзними республіками. Були створені: СНД, Євроаз ек співт-во(ЄврАзЄС), регіон об’єднання ГУУАМ, ОЧЕС. СНД створна основі Угоди про ств-­ня СНД, підписаної вищими керів­никами Респ Білорусь, РФ та Укр 1991 р. В столиці Казахстану 1991 р. на нараді глав нових незалежних держав було підписано Протокол до Угоди, в якому зазначалося, що Азербайдж,Білор,Вірмен,Казахст,Киргизс,Мол­д,Росія, Таджикист,Туркменист,Узбекист і У. на рівноправн засадах утв-ть СНД. Пізніше до Співдр-ті приєдналася і Грузія. 93р був прийнятий Статут СНД. ВРУкр ратифікувала Угоду про створ СНД вже 91р, У. є асоційованим членом СНД. Вона не підписала Статут СНД через те, що деякі положення суперечать укр законодавству. Головн напрямком співр-ва У в СНД є збереж та розшир ринку збуту товарів вітчизнян вир-ва, виріш пит надійного забезпеч ек-ки У паливно-енергетичн і сиров-ми ресурсами, відновл промисл-ї кооперац. Членст­во в організації є добровільним і кожний з учасників має право призупинити чи припинити своє членство в СНД, повідомивши про це її учасників за рік. Цілі Співдр-ті:- співроб-во в пол-й, ек-ній, екол-ій, гуман-ій і культурній галузях;-сприяння всебічному і збалансованому екон-му і соц-му розвитку держав-членів у межах заг-го ек-го простору, а також міждержавному співроб-ву й інтеграції;-забезп-ня прав людини і осн-х свобод відповідно до загальновизн-х принципів і норм міжн-го права та документів ОБСЄ; -співроб-во з метою забезп-ня миру і безпеки, прийняття ефект-х заходів до скор-ня озброєння і військ-х витрат, ліквідації ядерної зброї та інших видів озброєння;-мирне врегул-ня суперечок і конфліктів між державами-членами.ЄврАзЕС ство­р 2000 р. на основі Договору про заснування ЄврАзЄС, який був підпис-й президентами РФ, Казахстан, Кирги­зької Респ і Респ.Таджикистан,Узбекист. + Узбекист з 05р. ЄврАзЕс створено для підвищення ефективності процесу фор­мування Митного союзу і Єдиного ек простору, а та­кож для реалізації інших цілей і завдань, визначених в Угоді про Митний союз, Договорі про поглиблення інтеграції в ек і гуманітарній галузях, Договорі про Митний союз і Єдиний ек простір. У догов про заснув орг-ції зазначено, що прийняття його членів відкрите для всіх держ, які беруть на себе зобов’яз, що виплив-ть із цього договору. Принцип фінансування в ній є основою принципу голосув-ня.. Цілі: встановл загальн правил торг-лі товар і посл, погодження планів щодо взаємовіднос із СОТ, ефект-не функціонув платіжно-розр-х відносин, забезпеч ек безпеки на зовнішн кордонах співт-ва, співр-во в економ, правов, соц сферах.. ГУУАМ- Регіон об'єднання за участі Грузії, Укр, Респ Узбекистан, Азербайджанської Респ та Респ Молдова створено 2001 р. відповідно до Ялтинсь­кої Хартії. Мета-сприяння соц-ек розвитку; - зміцнення і розширення торговельно-ек зв'язків; - розв-к і ефективне викор-ня в інтересах країн ГУАМ транспортно-комунікаційних магістралей і відповідної інфраст­руктури, розташованої на їх території; -зміцнення регіональної безпеки в усіх сферах діял.ті; -розвиток відносин у галузях науки, культури і в гуманітар­ній сфері; -взаємодія в рамках міжн організацій; -б-ба з міжн тероризмом, зло­чинністю та наркобізнесом. Співр-во в рамках ГУУАМ здійсн.ся на загальновизнаних нормах і принципах міжн права, зокрема поваги суверенітету, незалежності територ цілісності і невтруча у внутр справи держ-учасниць. Було визначено, що осн напрямом співр-ва ГУАМ є: ек.ка, наука, технології та навкол середовище; інфраструктура транспорту, енергетики, телекомунікації; спільні інвест і фін проекти; гуманітарна сфера, куль­тура, освіта, засоби масової Інфо, обмін молоді, інші на­прями, які становлять взаємний інтерес. Участь Укр в ГУАМ покликана вирішщити проблему енергозабезпеч Європи та Укр., поглибл співр-ва зі стратегічними партнерами. ОЧЕС створ 92р главами 11 держав і урядів, серед яких і Укр. Цілі: перетвор Чорн моря в море миру і добробуту, поглибл двостор і багатостор співр-ва, сприяння ек, соц та техн прогресу, вільному підпр-ву.

73. Міжнародні економічні права держав: різновиди, нормативно-правове закріплення.

Економічні права та обов’язки держав регулюються Хартією економічних прав і обов’язків держав 1974 р.

Права:

• Обирати свою економічну систему, форму, орг.-цію зовнішньо економ.звязків, засобів коном.розвитку, використання ресурсів і здійснення реформ.

• Вільно здійснюв.суверенітет над своїми багатствами і прир.ресурсами, а також економ.діяльністю;

• Передавати іноземну власність, що знах.на територ.д-ви, регулювати спори на підставі націон.судами;

• Регулювати і контролювати на своїх територіях іноземні інвестиції і діяльність ТНК;

• Приймати участь в міжн.торгівлі та інших формах економічної співпраці. Укладати дво- та багатосторонні угоди в сфері міжн.економ.співробітництва. Приймати участь в регіон. та нерегіональних орг.-ціях. Не бути дискримінаційними.

Країни, що розвиваються в праві надавати преференції іншим країнам, що розвиваються і не розповсюджувати їх.

Обов’язки:

• Співіснувати в мирі незалежно від економ.системи та сприяти між нар.торгівлі на основі взаємної вигоди;

• Взаємного надання режиму найбільшого сприяння. Не застосовувати економ.заходів примусового хар-ру.

• Співпрацювати в оптимальному використанні природних ресурсів, які належать державам.

• Не примушувати до надання пільг іноземним інв.-ціям. Забезпечувати компенсацію при нац.-ії та експропріації та передачі іноз.власності

• Регулюв.і контролюв.діяльність ТНК

• Забезпеч., щоб вигоди від використання ресурсів морського дна розподілялись між всіма державами

• Не дискримінувати інші д-ви. Враховувати інтереси країн, що рохв-ться, укріпл.систему преференцій і сприяти економ.розвитку;

• Забезпечити лібералізацію світової торгівлі;

• Забезпечувати, щоб політика регіон., субрегіональн.інтеграцій відповідала потребам міжнар.спільноти та враховувати законні інтереси третіх країн.

• Сприяти міжн.науковій і тех.-ій співпраці, передачі техн.=ій і розробці керівництв по передачі техн.-гій.

• Здійснюв.захист та збереження навколишнього сер-ща.

74. Міжнародні організації в сфері міжнародного інвестиційного права.

МІП-сист міжн-правових норм і принц, що регул інвест віднос в процесі між нар економ співр-ва і є складовою частиною МЕП. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій — одна з п'яти інституцій Групи Світового банку, заснована в 1988 році. Місцезнаходження — Вашингтон. Нараховує 175 членів. Україна стала членом БАГІ з 1995 року. Основні цілі:1)сприяння збільшенню притоку інвестицій в країни, що розвиваються, через надання гарантій, включно страхування, по некомерційним ризикам;2)здійснення досліджень, збір і поширення інформації для сприяння інвестуванню;3)надання технічної допомоги країнам, проведення консультацій з інвестиційних питань. Вона була утворена з тим, щоб забезпечити потенційних інвесторів до країн, що розвиваються, від некомерціиних ризиків і таким чином стимулювала туди потоки інвестицій. До некомерціиних ризиків належать: війни, соціальні вибухи, експропріація вкладеного капіталу, неможливість переводу прибутку за кордон і таке інше.Гарантії надаються тільки інвесторам із кран-членів БАГІ. Строк гарантій — 15-20 років по прямих інвестиціях, по позиках — понад три роки. Основна вимога надання гарантій: інвестор повинен бути резидентом країни-члена БАГІ; інвестиція ж може призначатися для будь-якої країни, навіть такої, що не входить до БАГІ.Гарантії БАГІ, по суті, є страховкою, за одержання якої треба сплатити від 0,25% до 1,25% за кожні 100 доларів вартості гарантії. За станом на середину 1997 р. БАГІ видало гарантій на суму 3,4 млрд. доларів.БАГІ надає консультативні й рекламні послуги через спеціальний Департамент політичних і консультативних послуг. Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів — одна з п'яти інституційГрупи Світового банку, заснована в 1966 p., місцезнаходження — Вашингтон. Нараховує 144 членів. Україна з 2000р. Головна мета — сприяти притоку іноземних капіталів шляхом створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами. МЦУІС не є кредитною організацією в прямому розумінні слова; через це його не завжди включають до Групи Світового банку, хоча за цілями й організаційно він з нею пов'язаний. Центр виступає в ролі арбітра між інвестором й урядом країни в разі виникнення конфлікту. Процес урегулювання інвестиційних спорів має дві форми: примирення й арбітраж. Примирення досягається в тому випадку, якщо вдається переконати обидві сторони у можливості вирішити конфлікт узгоджено, через взаємні поступки. Якщо ж примирення неможливе, то МЦУІС виносить аргументоване рішення на користь однієї з сторін; така процедура має назву арбітражу. Угода щодо торговельних аспектів іноземних інвестицій (ТРІМС) містить систему відповідних стимулів та обов'язків стосовно діяльності ТНК на території певної держави з тим, щоб не ігнорувались їхні інтереси, насамперед економічні. Прийняття цієї Угоди обумовлене загостренням відносин між країнами, що розвиваються, і великими ТНК. Ураховуючи, що в МП не було спеціальних правил, котрі б регулювали відносини між країнами, що розвиваються і користуються інвестиціями, і країнами, котрі такі інвестиції надають, у цій Угоді сформульовані найважливіші вимоги щодо поведінки ТНК як інвесторів, а саме: 1) вимога місцевого значення, згідно з якою іноземний інве стор зобов'язаний продавати на місцевому ринку частину вироблених на території країни прийняття товарів або послуг у розмірі встановленого мінімального відсотка від кінцевого валового продукту чи розвивати відповідну виробничу галузь у даній державі; 2) експортні вимоги, які зобов'язують інвестора експортувати частину виробленої продукції на таких умовах: а) не менше визначеного мінімального обсягу виробленого продукту, б) установлення абсолютної кількості кінцевого продукту, в) визначення кількості, яка б компенсувала імпортні закупівлі іноземного інвестора. До інших вимог, які визначені у цій Угоді та є обмежувальними заходами для іноземних інвестицій, можна віднести такі: пере-дання технологій; дотримання принципу рівного доступу господарюючим суб'єктам країни, в яку надходять інвестиції, до інвестиційного проекту; вимоги надання робочих місць, місця розташування, фінансування, якими встановлюються особливості використання місцевих трудових ресурсів, номінальний розмір підприємства, правила залучення місцевих фінансових ресурсів тощо. Використання ТРІМС не лише сприяє регулюванню іноземних інвестицій, а й одночасно є засобом забезпечення національної безпеки. В окремих країнах-інвесторах спостерігається неоднозначне ставлення до використання ТРІМС. Так, зокрема, США вважають за необхідне повністю його заборонити, оскільки, на їхню думку, подібні вимоги були закріплені ще ГАТТ. Основою даної позиції є те, що використання ТРІМС суперечить принципам вільної МТ, а це, у свою чергу, негативно позначається на розвитку торгов відносин.У країнах, що розвив-ся, існує зовсім протилежна точка зору, згідно з якою ТРІМС є діючим ек інстр-ументом, що сприяє соціально-ек розвитку держави, а також обмежує дискримінац політику ТНК.

75. Міжнародні організації в сфері міжнародного митно-тарифних регулювання.

Це насамперед:1) Всесвітня митна організація.(  Робота ВМО сконцентрована у сфері розробки міжнародних інструментів, конвенцій з питань класифікації товарів, митної вартості, правил походження товарів, митних сборів, безпеки ланцюгу постачання товарів, спрощення процедур міжнародної торгівлі, боротьби з правопорушеннями в митній сфері та незаконним переміщенням контрафактної продукції (захист прав інтелектуальної власності), а також боротьби з корупцією. ВМО приділяє особливу увагу програмам інституціонального розвитку, метою яких є надання підтримки при проведенні реформ та модернізації митних служб. ВМО розробила Гармонізовану систему опису та кодування товарів (ГС), а також адмініструє дві Угоди Світової організації торгівлі (СОТ): Угода про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (митна вартість) та Угода про правила визначення країни походження товарів.)2) Світова організація торгівлі (СОТ(Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ)), 3)Міжнародна торгова палата(це міжнародна організація, яка має на меті підтримку й розвиток міжнародної торгівлі й глобалізації. Основні напрями діяльності — розроблення правил, міжнародний арбітраж і вираження позицій бізнесу. Оскільки компанії, що входять до складу ICC є безпосередніми учасниками міжнародного бізнесу, Міжнародна Торгова Палата має повне право розробляти правила, що регулюють світову торгівлю. Хоча вони є добровільними, бізнесмени щодня дотримуються їх у численних ділових операціях, і ці правила становлять основу міжнародної торгівлі.),4) Міжнародний валютний фонд,( спеціальне агентство Організації Об'єднаних Націй (ООН), засноване 29-ма державами, з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги придефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті.Фонд має статус спеціалізованої установи ООН. Має 188 країн-членів.) 5)Конференція 00Н з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД)( орган Генеральної асамблеї ООН, який не є міжнародною торговою організацією. Створений в 1964 р. і нараховує 194 країн-членів. Основні завдання — сприяння розвитку міжнародної торгівлі, рівноправної взаємовигідної співпраці між державами, напрацювання рекомендацій по функціонуванню міжнародних економічних відносин. Резолюції, заяви ЮНКТАД мають характер рекомендацій. Під егідою ЮНКТАД розробляються багатосторонні угоди і конвенції. Найвищий орган ЮНКТАД — Конференція і Рада з торгівлі та розвитку, в рамках якої працює шість комітеті),

76. Міжнародні організації і акти в сфері міжнародного митного права.

Міжнародні організації, що діють у сфері митної справи, приймають акти, які є джерелами міжнародного митного права. Так, Всесвітня митна організація розробляє рекомендації, що забезпечують одноманітне тлумачення і застосування Конвенцій, укладених як за результатами роботи Ради, так і стосовно номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах і оцінки товарів у митних цілях. Ці рекомендації підготовлені Групою з вивчення можливості створення Європейського митного союзу. Крім того, розробляються рекомендації щодо примирення під час розгляду спорів з тлумачення і застосування Конвенцій. Сторони спору можуть раніше домовитися, вважати для себе рекомендації Ради обов’язковими).

Ще раніше Радою митного співробітництва (8 червня 1971 р.) були прийняті рекомендації «Про спрощення митного контролю авіапасажирів на основі двоканальної системи». Мова йде про зелений і червоний канали, які сьогодні називають зеленим і червоним митними коридорами. Відповідно до цих рекомендацій по зеленому каналу (коридору) проходять без митного огляду пасажири, які не мають при собі товарів або мають лише товари, що можуть завозитися без сплати імпортного мита і податків, і на завезення яких не поширюються заборони й обмеження. А по червоному каналу (коридору) проходять усі інші пасажири, які повинні виконати необхідні митні формальності.Нинішня практика митного контролю передбачає і так званий третій канал. Так, у країнах — членах Європейського Союзу на підставі відповідних угод для їхніх громадян в аеропортах введено окремий третій канал, де вони проходять митне оформлення.

До міжнародних організацій, які поряд з виконанням інших функцій, займаються і митними питаннями, слід включити Світову організацію торгівлі, Конференцію ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), регіональні організації (наприклад, Європейські Співтовариства, СНД, Євразійське економічне співтовариство) та ін., які також приймають відповідні акти, що можуть розглядатися джерелами міжнародного митного права. Так, важливу роль у розробленні митних кодексів держав — учасниць СНД відіграли Основи митних законодавств держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав, які були затверджені рішенням Ради глав держав СНД від 10 лютого 1995 р. У цьому документі визначені принципи правового, економічного та організаційного регулювання митної справи у державах — членах Співдружності. До речі, зазначені Основи використовувалися і під час підготовки Мит­ного кодексу України та Митних кодексів держав — членів СНД.

13 березня 1992 р. у рамках СНД була підписана Угода про принципи митної політики (Україна і Азербайджанська Республіка Угоди не підписали).

Крім цього, статутні документи відповідних міжнародних організацій містять окремі норми та принципи, що входять до системи міжнародного митного права. Наприклад, у Договорі про заснування Європейського співтовариства, підписаного у Римі 25 березня 1957 р., є розділ IX «Спільна торговельна політика» (ст. 131—134) та розділ X «Митне співробітництво» (ст. 135), в яких зазначається, що, утворивши Митний союз між собою, держави-члени, виходячи зі спільних інтересів, прагнуть сприяти гармонійному розвитку світової торгівлі, поступовому скасуванню обмежень у міжнародній торгівлі та зниженню міжнародних бар’єрів (ст. 131), здійсненню митного співробітництва між державами-членами (ст. 135) тощо.

77. Міжнародні організації та багатосторонні угоди в сфері міжнародної торгівлі окремими видами товарів.

Міжнародні організації по торгівлі окремими видами товарів: