61. Міжнародне економічне співробітництво держав в рамках міжнародних організацій, його види та характеристика.

Одним з ефективних шляхів побудови багатостороннього економічного співробітництва є створення міжнародних економічних організацій, покликаних сприяти підписання багатосторонніх договорів, створювати міжнародні механізми спостереження і контролю за їх виконанням, розробляти та встановлювати норми, спрямовані на правове регулювання міжнародних економічних відносин

Нині можна виділити такі найважливіші напрями: співробітництво у галузі міжнародної торгівлі; співробітництво у валютно-фінансовій сфері; співробітництво у галузі транспорту; співробітництво у галузі промисловості; співробітництво у галузі сільського господарства; співробітництво у галузі інвестицій; науково-технічне співробітництво; співробітництво у галузі інтелектуальної власності та співробітництво у галузі стандартизації та сертифікації продукції. Так, наприклад, до організацій, які відають міжнародною торгівлею, необхідно віднести Світову організацію торгівлі, Конференцію ООН з торгівлі та розвитку, Європейську конференцію міністрів транспорту та деякі інші. Діяль­ність ряду міжнародних організацій, зокрема Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Спеціального фонду ООН, стосується питань організації міжнародних валютних відносин. До організацій, які є суб’єктами міжнародного транспортного права, слід віднести Авіатранспортну асоціацію, Міжнародну організацію цивільної авіації, Міжнародну спілку автомобільного транспорту, Спілку автодорожніх служб залізниць, Дунайську комісію, Міжнародну морську організацію та ін.

62. Міжнародне інвестиційне право: поняття, особливості, предмет та їх правове регулювання на міжнародному та національному рівнях.

МІП-сист міжн-правових норм і принц, що регул інвест віднос в процесі між нар економ співр-ва і є складовою частиною МЕП. Інвестиц-будь-як вид майна, яке можуть передавати фіз та юр особи для відповідного його вкладання одн держ в ек-ку інш-ї. Об’єкти інвест: матер-но-майнові; немайнові;грошові. Залежно від спрямування інвестицій їх можна поділити на реальні, які використовуються з метою підвищ ек, виробн-го, матер-техн потенціалу, та фінансові, характерні для фінанссфери, коли І вкла­даються в облігації, векселі, акції та інші ЦП. І. можуть бути прямими, та непрямими. Перші дають змогу інвестору брати участь в управлінні об'єктом, що ним інвестується. Всі інші інвестиції можна віднести до непрямих, так званих «портфель­них», коли спостерігається вкладення коштів до набору «портфе­ля всіляких цп». Залежно від того, хто інвестує капітал, І. можуть бути держ та приватн. В міжнар інвес­т-х віднос вагому роль відіграє держава, оскільки мо­же виступати з одного боку, безпосередньо експортером капіта­лу, а з іншого — гарантом вивезення приватного капіталу.. Джерела МІП: двостор міжнар угоди (про сприяння та захист І, про усунення подв оподаткув, торгов угоди- в них йдеться про заохочення і взаємний захисит І або про сприяння та взаємн захист І.); багатостор міжнар угоди (Конвенц про поряд виріш інвест спорів між держ та іноз особ,1965р.; Сеульська Конв про заснув Багатостор агентства з гарантув інвест-БАГІ,1985р.; Угода щодо торгів аспектів інозінвест -ТРІМС, що діє в сист-мі СОТ). Певну роль в регулюв інвест діяльн відігр і нац-не зак-во держав (ЗУ про режим іноземн інвестув,1996р.; ЗУ про ЗЕД -91р- зі змінами щороку в т.ч в 2006; ЗУ про господ тов.-ва,2005р.)

63. Міжнародне інвестиційне право: поняття, сутність, особливості, предмет, джерела та суб’єкти.

МІП-сист міжн-правових норм і принц, що регул інвест віднос в процесі між нар економ співр-ва і є складовою частиною МЕП. Інвестиц-будь-як вид майна, яке можуть передавати фіз та юр особи для відповідного його вкладання одн держ в ек-ку інш-ї. Об’єкти інвест: матер-но-майнові; немайнові;грошові. Залежно від спрямування інвестицій їх можна поділити на реальні, які використовуються з метою підвищ ек, виробн-го, матер-техн потенціалу, та фінансові, характерні для фінанссфери, коли І вкла­даються в облігації, векселі, акції та інші ЦП. І. можуть бути прямими, та непрямими. Перші дають змогу інвестору брати участь в управлінні об'єктом, що ним інвестується. Всі інші інвестиції можна віднести до непрямих, так званих «портфель­них», коли спостерігається вкладення коштів до набору «портфе­ля всіляких цп». Залежно від того, хто інвестує капітал, І. можуть бути держ та приватн. В міжнар інвес­т-х віднос вагому роль відіграє держава, оскільки мо­же виступати з одного боку, безпосередньо експортером капіта­лу, а з іншого — гарантом вивезення приватного капіталу.. Джерела МІП: двостор міжнар угоди (про сприяння та захист І, про усунення подв оподаткув, торгов угоди- в них йдеться про заохочення і взаємний захисит І або про сприяння та взаємн захист І.); багатостор міжнар угоди (Конвенц про поряд виріш інвест спорів між держ та іноз особ,1965р.; Сеульська Конв про заснув Багатостор агентства з гарантув інвест-БАГІ,1985р.; Угода щодо торгів аспектів інозінвест -ТРІМС, що діє в сист-мі СОТ). Певну роль в регулюв інвест діяльн відігр і нац-не зак-во держав (ЗУ про режим іноземн інвестув,1996р.; ЗУ про ЗЕД -91р- зі змінами щороку в т.ч в 2006; ЗУ про господ тов.-ва,2005р.)

Важливе значення як джерела міжнародного інвестиційного права мають багатосторонні угоди, зокрема Конвенція про поря­док вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземни­ми особами, підписана Україною у Вашингтоні 3 квітня 1998 р. (ратифікована Верховною Радою України від 16 березня 2000 p.), Сеульська конвенція про заснування Багатостороннього агентст­ва з гарантій інвестицій, Угода щодо торговельних аспектів іно­земних інвестицій (ТРІМС), яка діє в системі COT. Певну роль у регулюванні інвестиційної діяльності відіграє і національне зако­нодавство держав. Якщо вести мову про Україну, то нею були прийняті закони «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 p., «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992 p., Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 p., замінений За­коном України «Про режим іноземного інвестування» від 19 бе­резня 1996 р. Суттєве значення у цій сфері правового регулюван­ня мають також закони України «Про власність» від 7 лютого

1991 р., «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р., «Про господарські товариства» від 19 ве­ресня 1991 р., «Про захист іноземних інвестицій на Україні» від 10 вересня 1991 р., «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р., «Про загальні засади створення та функціону­вання спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня

1992 p., Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 р. та ін.

64. Міжнародне митне право як складова міжнародного економічного права: поняття, зміст, предмет, характеристика.

Міжнародне економічне співробітництво, насамперед між державами обумовлює необхідність співпраці й у сфері організації та здійснення митної справи. Цей напрям співробітництва спрямований на вирішення системи економічних, організаційних, правових та інших питань, які за­безпечують сприятливі умови для розвитку та захисту економіч­них інтересів відповідних держав, захисту прав суб'єктів підпри­ємницької діяльності та громадян. Кожна держава здійснює свою митну політику як систему принципів та напрямів її діяльності у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за до­помогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання, передусім зовнішньої торгівлі. Митна політика лежить в основі організації митної справи як окремого напряму діяльності держа­ви. Слід зазначити, що і в інших державах світу, в основному, так само розуміють зміст митної справи.

Постійне переміщення громадян, вантажів, цінностей через митні кордони держав вимагає не лише застосування національ­ного законодавства, а й міжнародного права, зокрема міжнарод­ного економічного права, яке регулює відповідні відносини між державами. На сьогодні уже склалася система норм і принципів міжнародного права, які регулюють відносини між державами в процесі їх співробітництва у митних питаннях. У них беруть активну участь і міжнародні організації, наприклад митні союзи, Всесвітня митна організація (раніше називалася Радою митного співробітництва) та ін. Зазначені норми і принципи, закріплені у відповідних міжнародних договорах, а також у спеціальних угодах з митних питань та в інших джерелах, становлять зміст міжнародного митного права.

ММП-підгалузь МЕП,яка включ в себе сист норм і принц, що регулюють відносини між державами з митних та пов’яз з ними питань міжнар економ спів-ва. Під митною справою відповідно до ст. З, Митного кодексу У.(прийнятого ВРУ у 2002р.) розуміють порядок переміщення через митний кордон України товарів і трансп засобів, митне регулювання пов'язане з установленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьбу з контрабандою та поруш-м митн правил.

На сьогодні уже склалася система норм і принципів міжнародного права, які регулюють відносини між державами в процесі їх співр-ва у митних питаннях. У них беруть ак­тивну участь і міжнар організації, напр. митні союзи, Всесвітня митна організація. Зазначені норми і принципи, закріплені у відповідних міжнародних договорах, а також у спеціальних уго­дах з митних питань та в інших джерелах, становлять зміст між­народного митного права. Розглядаючи питання про місце ММП в системі між нар права, слід зазначити, що існують різні точки зору. Так, окремі вчені ММП вважають самостійною га­луззю між нар права. Дехто під ММП розглядає самостійну галузь міжнар права, яка складається з принципів і норм, що регулюють відносини між суб'єктами міжнар права в процесі їх спів­р-ва з митних і пов'яз з ними питань міжнар екон, торговельн, трансп зв'язків і туризму. Інші розгляд-ть ММП, як пов'я­зане з іншими галузями і підгалузями міжнар права, тобто воно має комплексний характер, хоча й не заперечують, що його слід віднести до МЕП. Інші вчені роз­глядають ММП як підгалузь МЕП. ММП слід розглядати як складову МЕП у зв'язку з тим, що абсолютна більшість його норм і принципів спрямована на регулювання МЕВ. А те, що окремі його норми і принципи можуть входити до міжнародного торгов, міжнар трансп права, права зовнішн відносин, є скоріше за все винятком із загального правила і вказує на систем­ний взаємозв'язок різних галузей і підгалузей міжнар права. Навіть окремі міжнародні ек.договори складно від­межувати від їх галузевої належності, наприклад, договір про торгівлю і мореплавство. До речі, у цих договорах нерідко вирі­шуються і митні питання. Джерела: - міжн договори, унів-ні (Конвенц про створ Ради митн співр-ва,50р.; Митна Конвенц про спрощ і гармоніз митних поцед,73р.; МК про Мперевез вант-в із заст.кн. МТД,75; Конвент ООН про міжнар змішані перевезення вантажів, 80р.) так і рег-ні (-багатостор угоди, що склад-ся на регіон-му рівні-Угода про співр-во та взаємодопомогу у митних справах в рамках СНД,94р.). займається митн питанн +Всесв митна орг-я(-реком,акти.-зел, черв канали), СОТ, , Конф ООН з торг і розв -юнктад; регіон-ні орг-ії-СНД. Конт-да- це ввез,вивез тов або тр.зас, істор,культ цін, збр з прихов від митн контр або поза митн кон у ∑>1000 неоп мін дох гр(17тис);. Вільн зон-анклав на нац митн тер, розт-ся біля портів(ввоз,пер-бл і вивоз без митн збор); Зон ВТ- угод 2х і > д для усун переш у митн відн.Вл митна політ.(між кр-член СНД); Мит С-провед єдин митн політ, усун переш для тов.-обм, всер і поза чл.-країн

65. Міжнародне митне право: поняття, предмет, система, особливості.

ММП-підгалузь МЕП,яка включ в себе сист норм і принц, що регулюють відносини між державами з митних та пов’яз з ними питань міжнар економ спів-ва. Під митною справою відповідно до ст. З, Митного кодексу У.(прийнятого ВРУ у 2002р.) розуміють порядок переміщення через митний кордон України товарів і трансп засобів, митне регулювання пов'язане з установленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьбу з контрабандою та поруш-м митн правил.

На сьогодні уже склалася система норм і принципів міжнародного права, які регулюють відносини між державами в процесі їх співр-ва у митних питаннях. У них беруть ак­тивну участь і міжнар організації, напр. митні союзи, Всесвітня митна організація. Зазначені норми і принципи, закріплені у відповідних міжнародних договорах, а також у спеціальних уго­дах з митних питань та в інших джерелах, становлять зміст між­народного митного права. Розглядаючи питання про місце ММП в системі між нар права, слід зазначити, що існують різні точки зору. Так, окремі вчені ММП вважають самостійною га­луззю між нар права. Дехто під ММП розглядає самостійну галузь міжнар права, яка складається з принципів і норм, що регулюють відносини між суб'єктами міжнар права в процесі їх спів­р-ва з митних і пов'яз з ними питань міжнар екон, торговельн, трансп зв'язків і туризму. Інші розгляд-ть ММП, як пов'я­зане з іншими галузями і підгалузями міжнар права, тобто воно має комплексний характер, хоча й не заперечують, що його слід віднести до МЕП. Інші вчені роз­глядають ММП як підгалузь МЕП. ММП слід розглядати як складову МЕП у зв'язку з тим, що абсолютна більшість його норм і принципів спрямована на регулювання МЕВ. А те, що окремі його норми і принципи можуть входити до міжнародного торгов, міжнар трансп права, права зовнішн відносин, є скоріше за все винятком із загального правила і вказує на систем­ний взаємозв'язок різних галузей і підгалузей міжнар права. Навіть окремі міжнародні ек.договори складно від­межувати від їх галузевої належності, наприклад, договір про торгівлю і мореплавство. До речі, у цих договорах нерідко вирі­шуються і митні питання. Джерела: - міжн договори, унів-ні (Конвенц про створ Ради митн співр-ва,50р.; Митна Конвенц про спрощ і гармоніз митних поцед,73р.; МК про Мперевез вант-в із заст.кн. МТД,75; Конвент ООН про міжнар змішані перевезення вантажів, 80р.) так і рег-ні (-багатостор угоди, що склад-ся на регіон-му рівні-Угода про співр-во та взаємодопомогу у митних справах в рамках СНД,94р.). займається митн питанн +Всесв митна орг-я(-реком,акти.-зел, черв канали), СОТ, , Конф ООН з торг і розв -юнктад; регіон-ні орг-ії-СНД. Конт-да- це ввез,вивез тов або тр.зас, істор,культ цін, збр з прихов від митн контр або поза митн кон у ∑>1000 неоп мін дох гр(17тис);. Вільн зон-анклав на нац митн тер, розт-ся біля портів(ввоз,пер-бл і вивоз без митн збор); Зон ВТ- угод 2х і > д для усун переш у митн відн.Вл митна політ.(між кр-член СНД); Мит С-провед єдин митн політ, усун переш для тов.-обм, всер і поза чл.-країн.

66. Міжнародне торгове право: поняття, особливості, джерела, суб’єкти, об’єкти.

М-не торгове право- с-ма норм і принципів, яка регулює відносини, що виникають у галузі м-ї торгівлі, і є складовою частиною м-го ек-го права. Якщо МЕП – галузь МП, то м-не торгове право- його підгалузь.

Як і будь-яке право, м-не торгове право має свої джерела. До них належать: М-ні договори, зокрема, м-ні торгові договори; М-ні торгові звичаї, в яких відтворена практика м-х торгових відносин; Судові прецеденти м-х арбітражів і судів; Нац-не законодавство країни, якщо воно , за згодою д-в, використ-ся для регулюв-я м-х торгових відносин; Міжнародно-правові акти м-х орг-й.

Найпоширенішим і основним джерелом права в цій галузі правового регул-я є м-й торговий договір.

С-ма м-го торгового права складається з окремих інститутів. В них визначені: Поняття і с-ма м-го торгового права; Правові принципи зд-я м-ї торговлі; С-ма органів, які виконують ф-ціїї управління м-ю торгівлею; М-ні орг-ції у галузі м-ї торгівлі; М-ні торгові договори та угоди; Міжнародно-правове регулювання угод у галузі з/ї торгівлі; Міжнародно-правовий режим торгових портів;міжнародно-правовий режим морських, залізничних, річкових і повітряних торговельних шляхів; М-но-правові засоби розгляду торгових спорів.

МТ здійсн-ся на основі пр-пів, які дістали своє закріплення у багатьох м/н-прав док-тах. Напр, Конвенція ООН з торгівлі і розвитку від 15 червня 1961р.

При розгляді сис-ми МЕП зверталася увага на те, що його особл. частина об'єднує сис-му прав.норм і принц-в, які регулюють міжн.торгівлю, міжн. валют. відн-ни, міжн.пере­в-ня та ін. важл. напрями міжн.експівроб-ва. Як і б.-я.право, МТгП має свої джерела: -міжн.дог-ри і, зокрема, міжн.торг.дог-ри; міжн.торг.звичаї, в яких відтворена практика міжн.торг.відносин; -судов.прецеденти міжн.арб-жів і судів; -нац.закон-во кр-ни,якщо воно за згодою держав викорис-ся для рег-ня міжн. торг.відносин; -міжн.-прав.акти міжн.організацій. Найпошир. і осн.джерелом права в цій галузі прав.рег-ня є міжн.торг.договір.

Сис-ма МТгП склад-ся з окрем.інститутів. В них визначені: поняття і сис-ма МТгП; прав.прин-пи здій-ня міжн.торгівлі; сис-ма органів, які виконують функції упр-ня міжн.торгівлею; між.орган-ції у галузі міжн.торгівлі, міжн.торг.договори та угоди; міжн.-прав.рег-ня угод у галузі зовн.торгівлі; міжн.-прав.режим торг. портів; міжн.-прав.режим морс., залізн., річк. і повітр.торг.шляхів; між.-прав. засоби розгляду торг.спорів. Принципи МТг: недискр, найб.спр, нац.реж, взаємн-ті, дост.до ринк інш кр., сприян конк-ції. Гатт(1947-48,139 кр); СОТ(94-95,142кр);Угод про регул взаємовідн держ СНД в гал торг-ек сп-ва,92р.; Конв ООН про дог міжн куп-прод,80(88)р.-У з 91. Конв про право МД.; Міжнар торгів центр,64р., ЮНКТАД.

67. Міжнародне транспортне право: поняття, загальна характеристика та основні джерела.

Міжнародне транспортне право являє собою систему міжнародно-правових принципів і норм, що регулюють відносини між державами у процесі використання різних видів транспорту у сфері міжнар. екон. співробітництва.

Міжнародні транспортні перевезення є необхідною умовою успішного розвитку МЕВ, мається на увазі перевезення сировини, матеріалів, устаткування, с/г-кої продукції та ін. вантажів, а також перевезення пасажирів різними видами транспорту.

Джерелами міжнародного транспортного права є міжнар. договори, угоди з питань транспорту, акти міжнар. організацій (асоціацій, конференцій, палат та комісій). Найбільш поширеними є міжнародні договори з питань транспорту. Вони укладаються від імені та за дорученням уряду центральними органами управління транспортом – міністерствами та ін. установами, які здійснюють керівництво залізничним, морським, річковим, повітряним транспортом.

За кількістю країн, які беруть участь у подібних міжнар. договорах, їх можна поділити на багатосторонні та двосторонні. До багатосторонніх договорів у сфері міжнар. транспорту відносяться : Угода про Міжнар. союз залізниць (1922р.), Чикагську конвенцію з питань цивільної авіації (1944р.), Конвенцію про договір міжнар. дорожнього перевезення вантажів (1956р.) і протоколу до неї 1978р.