§ 1. Завдання, принципи й організаційні форми діяльності адвокатури

Слово «адвокатура» походить від латинського «advokatus», що означає «запрошений», «закликати».

Розвиток світової адвокатури почався саме з Римської адвокатури. У Стародавньому Римі терміном «адвокат» позначалися рідні або друзі позивача, які супроводжували його до суду. З часом цю назву було поширено на осіб, які допомагали позивачеві вести процес, збирали документи, підшукували засоби захисту та докази. Ті юристи, які не володіли красномовством, займалися юридичним консультуванням, а інші – адвокати – захистом у суді. Всі найбільш відомі політичні діячі Римської імперії були адвокатами. Серед них : Катон, Юлій Цезар, Помпей, Цицерон.

В Україні адвокатура, як самостійний правовий інститут, була запроваджена після проведення в Російській імперії, до складу якої входила Україна, судової реформи 1864 року. Адвокати поділялись на присяжних і приватних повірених. Адвокат, який прийняв присягу (присяжний повірений), повинен був мати вищу юридичну освіту і стаж практичної роботи не менше 5-ти років і мав право об’єднуватись в юридичні об’єднання. Приватними повіреними могли бути громадяни, які досягли 18-ти років, за винятком жінок. На відміну від присяжних повірених вони не мали своєї корпоративної організації та могли виступати лише в тих судах, до яких були приписані і які здійснювали нагляд за їх діяльністю. Взагалі організація адвокатури того часу відрізнялась демократичними принципами. Але царська влада, боячись того, щоб адвокатура не стала опорою демократичного руху, контрреформами 1879 року значно її ослабила, припинивши організацію рад присяжних повірених, і, надавши міністру юстиції право виключати з адвокатури тих приватних повірених, яких він визнавав негідними. Найбільш відомими адвокатами того часу були Плєвако, Коні, Фетюкович та інші.

Після повної ліквідації адвокатури у 1917 році наступне її створення будувалось на концептуально нових підходах до її організації та функціонування та полягало у підконтрольності і по суті підпорядкованості її державним органам. Займатися адвокатською діяльністю могли виключно члени єдиного у кожній області об'єднання адвокатів (колегії), яке мало монополію щодо надання права на професію адвоката і тільки у складі юридичних консультацій. Такий порядок значно обмежував право багатьох кваліфікованих юристів займатися адвокатською практикою, оскільки доступ до колегій адвокатів був надто важким.

Правовими основами діяльності адвокатури є Конституцією України, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI, інші законодавчі акти.

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України – недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому зазначеним Законом.

Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Адвокат України здійснює адвокатську діяльність на всій території України та за її межами, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або законодавством іноземної держави.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат іноземної держави здійснює адвокатську діяльність на території України відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.

Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Адвокатське бюро має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського бюро адвокат, який створив адвокатське бюро, протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.

Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське бюро зобов’язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Адвокатське об’єднання є юридичною особою, створеною шляхом об’єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

Державна реєстрація адвокатського об’єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Адвокатське об’єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об’єднання, зміну складу його учасників адвокатське об’єднання протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.

Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об’єднання. Від імені адвокатського об’єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об’єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об’єднання.

Адвокатське об’єднання може залучати до виконання укладених об’єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об’єднання зобов’язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.