- •§1. Предмет і система курсу «Судові та правоохоронні органи України»
- •§2. Поняття і види судових і правоохоронних органів,їх загальна характеристика і функції
- •§3. Основні джерела курсу «Судові та правоохоронні органи України»
- •§4. Співвідношення дисципліни «Судові та правоохоронні органи України» з іншими юридичними дисциплінами
- •§1. Поняття правосуддя. Відмінність правосуддя від інших форм державної діяльності, його характерні ознаки
- •§2. Форми та види правосуддя
- •§3. Поняття принципів правосуддя, їх система, характеристика, значення
- •§4. Суд як орган правосуддя
- •§1. Поняття судової системи, її характеристика
- •§ 2. Основні поняття судової системи: «суд», «склад суду», «ланка судової системи», «гілка судової системи», «судова інстанція»
- •§ 3.2 Апеляційні суди
- •§ 3.3 Вищі спеціалізовані суди
- •§ 3.4 Верховний суд України
- •4)Верховний Суд України.
- •§1. Історія становлення Конституційного Суду
- •§2. Порядок формування Конституційного Суду України
- •§3. Правові основи діяльності Конституційного Суду України
- •§4. Форма роботи. Форми звернення до Конституційного Суду
- •§5. Структура Конституційного Суду України
- •§5.1Голова Конституційного Суду України
- •§5.2 Заступники Голови Конституційного Суду України
- •§5.3 Постійні та тимчасові комісії
- •§5.4 Колегії Конституційного Суду України
- •§5.5 Апарат Конституційного Суду України
- •§6. Функції та повноваження Конституційного Суду України
- •§1. Поняття статусу суддів. Гарантії незалежності та недоторканності суддів
- •§2. Вимоги, що ставляться до суддів
- •§ 3. Порядок зайняття посади судді
- •§4. Дисциплінарна відповідальність суддів
- •§5. Вища кваліфікаційна комісія суддів України
- •§6. Органи суддівського самоврядування, їх завдання й форми
- •§7. Державна судова адміністрація України і її повноваження
- •§8. Апарат суду
- •§9. Вища рада юстиції
- •§1. Місце і роль прокуратури у системі органів державної влади України
- •§2.Правові основи діяльності та завдання органів прокуратури
- •§ 3. Принципи організації і діяльності органів прокуратури
- •§4. Характеристика основних функцій прокуратури
- •§5. Акти прокурорського реагування
- •§6. Система і структура органів прокуратури
- •§7. Кадри органів прокуратури
- •§8. Сутність прокурорського нагляду в Україні
- •§1. Органи внутрішніх справ, їх завдання , функції й місце в системі правоохоронних органів
- •§2. Система і структура органів внутрішніх справ
- •§3.Міністерство внутрішніх справ, його завдання і повноваження
- •§ 4. Міліція та її підрозділи
- •§1. Завдання і функції сбу
- •§ 2. Система і структура сбу
- •§ 3. Принципи діяльності і повноваження Служби безпеки України
- •§4. Контроль за діяльністю Служби безпеки України
- •§1. Поняття та органи досудового розслідування
- •§2. Загальні положення досудового розслідування
- •§3. Слідчі (розшукові) дії
- •§4. Негласні слідчі (розшукові) дії
- •§5. Зупинення та закінчення досудового розслідування
- •§6. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування
- •§1. Система органів та установ юстиції України, їх повноваження
- •§2. Завдання та основні повноваження Міністерства юстиції України
- •§ 1. Поняття нотаріату, система органів нотаріату і повноваження
- •§ 2. Правовий статус нотаріуса
- •§ 3. Державні нотаріальні контори та приватна нотаріальна діяльність
- •§ 1. Завдання, принципи й організаційні форми діяльності адвокатури
- •§ 2. Види адвокатської діяльності
- •§ 3. Правовий статус адвоката та стажиста адвоката. Адвокатська таємниця
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвоката
- •§ 1. Система і функції органів державної податкової служби України
- •§2. Податкова міліція: завдання, структура і повноваження
- •§ 3 . Заохочення та відповідальність посадових і службових осіб податкової міліції
- •§ 1. Система, завдання і функції органів Державної фінансової інспекції України
- •§ 2. Повноваження працівників Державної фінансової інспекції
- •§ 1. Система, завдання і функції органів державної виконавчої служби України
- •§ 2. Повноваження державного виконавця
§ 1. Завдання, принципи й організаційні форми діяльності адвокатури
Слово «адвокатура» походить від латинського «advokatus», що означає «запрошений», «закликати».
Розвиток світової адвокатури почався саме з Римської адвокатури. У Стародавньому Римі терміном «адвокат» позначалися рідні або друзі позивача, які супроводжували його до суду. З часом цю назву було поширено на осіб, які допомагали позивачеві вести процес, збирали документи, підшукували засоби захисту та докази. Ті юристи, які не володіли красномовством, займалися юридичним консультуванням, а інші – адвокати – захистом у суді. Всі найбільш відомі політичні діячі Римської імперії були адвокатами. Серед них : Катон, Юлій Цезар, Помпей, Цицерон.
В Україні адвокатура, як самостійний правовий інститут, була запроваджена після проведення в Російській імперії, до складу якої входила Україна, судової реформи 1864 року. Адвокати поділялись на присяжних і приватних повірених. Адвокат, який прийняв присягу (присяжний повірений), повинен був мати вищу юридичну освіту і стаж практичної роботи не менше 5-ти років і мав право об’єднуватись в юридичні об’єднання. Приватними повіреними могли бути громадяни, які досягли 18-ти років, за винятком жінок. На відміну від присяжних повірених вони не мали своєї корпоративної організації та могли виступати лише в тих судах, до яких були приписані і які здійснювали нагляд за їх діяльністю. Взагалі організація адвокатури того часу відрізнялась демократичними принципами. Але царська влада, боячись того, щоб адвокатура не стала опорою демократичного руху, контрреформами 1879 року значно її ослабила, припинивши організацію рад присяжних повірених, і, надавши міністру юстиції право виключати з адвокатури тих приватних повірених, яких він визнавав негідними. Найбільш відомими адвокатами того часу були Плєвако, Коні, Фетюкович та інші.
Після повної ліквідації адвокатури у 1917 році наступне її створення будувалось на концептуально нових підходах до її організації та функціонування та полягало у підконтрольності і по суті підпорядкованості її державним органам. Займатися адвокатською діяльністю могли виключно члени єдиного у кожній області об'єднання адвокатів (колегії), яке мало монополію щодо надання права на професію адвоката і тільки у складі юридичних консультацій. Такий порядок значно обмежував право багатьох кваліфікованих юристів займатися адвокатською практикою, оскільки доступ до колегій адвокатів був надто важким.
Правовими основами діяльності адвокатури є Конституцією України, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI, інші законодавчі акти.
Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України – недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому зазначеним Законом.
Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Адвокат України здійснює адвокатську діяльність на всій території України та за її межами, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або законодавством іноземної держави.
Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Адвокат іноземної держави здійснює адвокатську діяльність на території України відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.
Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Адвокатське бюро має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.
Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського бюро адвокат, який створив адвокатське бюро, протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.
Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.
Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське бюро зобов’язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Адвокатське об’єднання є юридичною особою, створеною шляхом об’єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.
Державна реєстрація адвокатського об’єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Адвокатське об’єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.
Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об’єднання, зміну складу його учасників адвокатське об’єднання протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.
Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об’єднання. Від імені адвокатського об’єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об’єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об’єднання.
Адвокатське об’єднання може залучати до виконання укладених об’єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об’єднання зобов’язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
