36. Ситуаційні теорії лідерства.

Ситуаційний підхід до лідерства – це модель керування, в якій розглядаються взаємозв’язки стилів лідерства і ситуаційних факторів організації. Найбільш життєздатними теоріями ситуаційного лідерства є модель Фідлера, модель «шлях-ціль» Мітчела та Хауса і модель Херсі та Бланшарда.

В моделі Ф. Фідлера виділені три фактори: 1) характер відносин між керівником та підлеглими (лояльність підлеглих, ступінь довіри до керівника, привабливість особистості керівника тощо); 2) структура завдання підлеглому (звичність завдання, чіткість його формулювання, можливість структуризації тощо); 3) посадові повноваження керівника (межі влади, що пов’язані з посадою керівника, ступінь підтримки менеджера вищим керівництвом організації тощо). При цьому Ф. Фідлер вважав, що стиль кожного конкретного керівника залишається в цілому постійним (стабільним) і він не здатний пристосувати його до умов конкретної ситуації.

Модель «шлях-ціль» Мітчела та Хауса передбачає дві ситуаційні змінні – умови зовнішньої середи та особисті характеристики підлеглих. Згідно з моделлю, керівники обирають тип поведінки (директивний, заснований на підтримці, орієнтований на участь/партисипативний, орієнтований на досягнення), який більшою мірою відповідає ситуації. При вивченні моделі необхідно звернути увагу на роль керівника, зміст стилів керування, ситуаційних факторів, поведінку керівника в залежності від ситуації, висновки.

Теорія “життєвого циклу” П. Херсі і К. Бланшара. В основу теорії “життєвого циклу” покладено гіпотезу, що ефективність стиля керування залежить від ступеня “зрілості” виконавців (підлеглих). В рамках цієї теорії під “зрілістю” розуміється: - здатність підлеглого нести відповідальність за свою поведінку; - бажання досягти поставленої перед ним мети; - освіта та досвід щодо конкретного завдання, яке необхідно виконати. При цьому “зрілість” не є постійною (незмінною) рисою (властивістю) конкретної особи або групи виконавців, це скоріше характеристика конкретної ситуації. Це означає, що в залежності від завдання, яке виконується, люди виявляють різний ступінь “зрілості”. Відповідно і керівник має змінювати свою поведінку залежно від ступеня зрілості підлеглих. Модель “життєвого циклу” П. Херсі та К. Бланшара схематично представлена схемі.

38. Процес комунікацій й ефективність управління.

Комунікація - це процес, у ході якого дві або більше особи обмінюються й усвідомлюють отриману інформацію.

Комунікації значно впливають на ефективність діяльності організації. По-перше, прийняття рішень ґрунтується на безпосередній взаємодії людей (керівник - керівник, керівник - підлеглий) у процесі виконання функцій управління й виробничої діяльності. По-друге, ко­мунікації є найбільш оптимальним способом обговорення і прийняття рішень за умов невизначеності.

У масштабі організації використовуються різні типи комунікацій: • комунікації між організацією й її середови­щем; • формальні комунікації; • неформальні комунікації.

Комунікації між організацією й її середови­щем - це обмін інформацією зі споживачами, постачальниками, конкурентами й представниками ор­ганів влади.

Формальні комунікації пронизують організа­цію відповідно до наявного в ній командного лан­цюжка і розподілом відповідальності за виконання робочих завдань. У свою чергу, формальні комунікації підрозділяються на два типи: міжрівневі комунікації (або вертикальні комунікації); комунікації між відділами (або горизонтальні комунікації).

Неформальні комунікації — обмін інформа­цією, не пов'язаною з формальними каналами між двома або більше людьми. Неформальне спілкування співіснує з формальним, але не залежить від рівнів ієрархії. Як правило, в організаціях зустрічається такий тип неформальних каналів, як «виноградна лоза». «Виноградна лоза» - це неформальна ко­мунікативна мережа організації, що поєднує всіх її членів. Якщо формальні канали комунікації закри­ті, «виноградна лоза» набуває характеру доміную­чого принципу спілкування. Вона приносить ко­ристь, оскільки по ній поширюється інформація, що сприяє більш адекватному сприйняттю ситуації.

У простому ланцюжку одна людина повідомляє новини багатьом іншим. У кластерному ланцюжку інформацію передають кілька індивідів, Чим менше число «передавальних ланок», тим точніша інформація. Багато менеджерів негатив­но ставляться до «виноградної лози» і вважають, що вона є каналом поширення чуток.

Негативні чутки виникають тоді, коли формальні канали зв'язку закриті. Менеджери повинні ефективно управляти процесом комунікацій, особливо в кризові моменти, для того, щоб «виноградна лоза» не сприймалася як єдине джерело інформації.