39. Міжособистісні комунікації.

Міжособистісні комунікації - це прямий (віч-на-віч) міжособистісний обмін інформацією. На ефектив­ність міжособистісних комунікацій впливають такі фактори, як сприйняття інформації, семантика, невербальна інформація, якість каналів комунікації, уміння слухати. Зазначені фак­тори можуть як позитивно, так і негативно впливати на процес комунікації.

Бар'єри на шляху міжособистісних комунікацій

Розходження щодо сприйняття інформації. Сприйняття — це процес ро­зуміння людьми змісту явищ, що відбуваються. Кожна людина по-різному сприймає одні ті ж самі явища. Розходження щодо сприйняття є розповсюдже­ним бар'єром на шляху обміну інформацією. У процесі обробки інформації має місце селективне сприйняття.

Семантичні бар'єри. Семантика — наука, що вивчає значення слів. Одні й ті ж самі слова можуть мати різноманітне значення для різних людей. Тому се­мантичні варіації слів часто слугують причиною невірного розуміння.

Невербальні бар'єри. Відповідно до досліджень, значна частина мовної інформації сприймається через мову поз, жестів, інтонації й тембру голосу.

Неефективні канали комунікації. Кожен менеджер може використовува­ти різні канали комунікації. Канали комунікації класифікуються за їхньою про­пускною здатністю. На ємність комунікативного каналу впливають три фактори: 1) здатність обробляти кілька сигналів одночасно; 2) здатність забезпечувати швидкий двосторонній зворотний звязок; 3) здатність забезпечувати особистий підхід до комунікації.

Кожен із зазначених вище каналів комунікації залежно від ситуації може бути ефективним засобом спілкування й одночасно - бар'єром. Вибір каналу залежить від змісту повідомлень, які можуть бути двох типів: 1) нестандартні повідомлення (нові, складні, неоднозначні); 2) рутинні повідомлення (чіткі, прості).

Нестандартні повідомлення вимагають каналів з високою пропускною зда­тністю, рутинні - з менш високою.

Невміння слухати. Невміння слухати є основною причиною неефектив­них комунікацій, оскільки саме воно призводить до непорозумінь, помилок і проблем.

Відсутність зворотного зв'язку є основною причиною неправильного ро­зуміння інформації.

Менеджери, для підвищення ефективності міжособистісних комунікацій, мають володіти прийомами й методами міжособистісного спілкування, ведення телефонних переговорів, проведення зборів, нарад, переговорів, підготовки до­кументів тощо.

40. Організаційні комунікації.

Усередені організації її співробітники грають певні ролі, діють в умовах ієрархії влади. Все це зрештою вносить суттєві зміни в характер комунікації, ускладнює їх. Тому для позначення процесів комунікації в межах організації використовують поняття “організаційні комунікації”.

У масштабі організації використовуються різні типи комунікацій: • комунікації між організацією й її середови­щем; • формальні комунікації; • неформальні комунікації.

Комунікації між організацією й її середови­щем - це обмін інформацією зі споживачами, постачальниками, конкурентами й представниками ор­ганів влади. Формальні комунікації пронизують організа­цію відповідно до наявного в ній командного лан­цюжка і розподілом відповідальності за виконання робочих завдань. У свою чергу, формальні комунікації підрозділяються на два типи: міжрівневі комунікації (або вертикальні комунікації); комунікації між відділами (або горизонтальні комунікації). Міжрівневі (вертикальні) комунікації - це інформація, що передається всередині організації з рівня на рівень у рамках вертикального поділу праці. Комунікації між відділами (горизонтальні комунікації) — обмін інформацією між відділами та між співробітниками відділів. Неформальні комунікації — обмін інформа­цією, не пов'язаною з формальними каналами між двома або більше людьми. Неформальне спілкування співіснує з формальним, але не залежить від рівнів ієрархії.

Основним бар'єром організаційних комунікацій є перекручування повід­омлень. Інформація, передана як по вертикалі (за рівнями ієрархії), так і по го­ризонталі (від відділу до відділу, від одного співробітника до іншого) має тен­денцію до перекручування. Причинами перекручування інформації є: • неефективні міжособистісні комунікації; • фільтрація інформації; • розбіжність статусів рівнів організації; • інформаційні перевантаження; • незадовільна структура організації; • розходження з метою й потребами відділів; • невідповідність комунікативних потоків завданням відділів; • відсутність формальних каналів зв'язку.

Менеджмент повинен створювати таку організаційну структуру, яка буде стимулювати ефективні комунікації, що вимагає вдосконалювання як індивіду­альних навичок міжособистісного спілкування, так і окремих організаційних дій.