7. Вихідні теоретичні поняття

Будь-яке емпіричне дослідження базується на тій чи іншій соціологічній теорії, а тому оперує відповідними цій теорії поняттями.

Тому обов’язковою умовою чіткості і науковості дослідницької програми виступає недвозначна вказівка на те, у рамках якої парадигми й у світлі якої соціологічної концепції проводиться дослідження.

8. Операціоналізація понять

Під час аналізу проблеми, предмета, об’єкта, мети, завдань дослідження використовуються певні абстрактні, узагальнені поняття. Часто вони можуть мати різний соціальний контекст, різне тлумачення, різні рівні конкретності. Відповідно, потрібно здійснити інтерпретацію таких понять – здійснити їх тлумачення, пояснення.

Операціоналізація понять – це переклад змісту загальних понять в одиничні,

емпірично фіксовані індикатори. Без емпіричної інтерпретації загальних понять неможливе емпіричне дослідження. Дана процедура, мабуть, найскладніша на етапі розробки дослідницької програми. Її реалізація, по суті, означає розробку концеп-туальної схеми дослідження і створення передумов для висування гіпотез.

Суть операціоналізації будь-якого поняття полягає в його емпіричному тлумаченні,тобто перебуванні таких конкретизацій поняття, що виражають важливі характеристики об’єкта, доступні виміру соціологічними методами. Ознаки об’єкта, що піддаються виміру, називаються емпіричними індикаторами.

Реєстрація індикаторів може відбуватися на основі різних методів, технік і процедур,але при обов’язковому дотриманні загального правила – вичленовування категорій аналізу, одиниць аналізу й одиниць рахунку.

Категорії аналізу – емпіричні поняття, встановлені в підсумку операціоналізації теоретичної категорії і які виражають змістовні ознаки об’єкта, що піддаються соціологічному виміру.

Одиниці аналізу – елементи (частини, структури, підсистеми) досліджуваного

об’єкта, що будуть вимірятися.

Одиниці рахунку – кількісне вираження одиниць аналізу (чисельність людей, їх

певних вчинків, висловлювань, думок тощо), що дозволяє фіксувати частоту прояву досліджуваної ознаки об’єкта.

9. Гіпотези дослідження

Гіпотеза - це науково обґрунтоване припущення, яке висувають для можливого пояснення певних соціальних фактів, явищ і процесів, котре треба підтвердити або спростувати в ході дослідження. У методологічному плані гіпотеза служить з'єднувальною ланкою між теоретичною концепцією та емпіричною базою дослідження. До побудови гіпотези ставляться певні вимоги. Вона повинна:

• відповідати теорії (загальній або загальносоціологічній);

• бути науково обґрунтованою (тобто не суперечити вже доведеному);

• мати сенс у межах досліджуваної проблеми, бути придатною для перевірки емпірично;

• бути логічною та несуперечливою.

Гіпотези поділяють на гіпотези-підстави, які містять припущення про стан, форму, напрямок розвитку і т.п. соціального процесу (об’єкта, події і т.п.), який вивчається, та гіпотези-наслідки, котрі виводяться з перших, і пояснюють їх.

Гіпотези дослідження – апріорні (додослідні) припущення, істинність яких потрібно або довести, або спростувати. Це своєрідні прогнозні оцінки очікуваного рішення завдань дослідження. Тому в кількісному відношенні їх не може бути менше, ніж завдань. Як правило, їх значно більше, тому що під одне завдання вибудовується кілька гіпотез. Чим більше гіпотез і чим точніше вони відповідають розв’язуваним завданням, тим багатше буде дослідження, тим більше коштовною, практично корисною стане отримана інформація.

Розрізняють описові (чи структурні) і пояснювальні (детермінаційні) гіпотези.

Перші – наукові припущення про структуру тих явищ і процесів, що підлягають аналізу. Другі – припущення про причинно-наслідкову взаємозалежність (детермінацію) аналізованих явищ і процесів.

В емпіричних дослідженнях використовуються,як правило, обидва типи гіпотез, але перевага надається пояснювальним, тому що на основі перевірки їх істинності відкривається можливість формулювання конкретних рекомендацій.

Робочі гіпотези – своєрідний місток, що з’єднує теоретико-методологічний і процедурно-методичний розділи програми. Їх зміст визначає те, які методи, інструменти, процедури і техніки доцільно застосувати для встановлення істинності чи хибності апріорних припущень.

Процедурно-методичний розділ програми

Друга частина дослідницької програми складається, як мінімум, з:

1. стратегічного плану дослідження;

2. обґрунтування типу вибірки і її репрезентативності;

3. позначення методики збору соціологічної інформації;

4. інструментарію отримання інформації;

5. вказівок на методи обробки й аналізу отриманої інформації;

6. робочого плану дослідження.