1.Стратегічний план

Визначення дослідницької стратегії залежить від глибини знань соціологів про

досліджуваний об’єкт і предмет, а також висунутих гіпотез. Розрізняють три основні

дослідницькі стратегії і різні варіанти їх комбінацій.

Перша називається розвідувальною. Вона використовується у випадках браку знань для формулювання належної системи гіпотез. Розвідувальний план припускає:

• вивчення наявних з даної теми літературних джерел;

• бесіди з компетентними з даної проблеми людьми (їх називають експертами);

• спостереження за досліджуваним об’єктом за спеціальною методикою, що буде описана нижче. У підсумку дослідницьких процедур з’являється інформація, що дозволяє уточнити формулювання гіпотез, а іноді і предмет, і завдання дослідження.

Друга стратегія – описова. Вона націлена на отримання інформації, що дозволяє дати досить повний опис об’єкта, усіх його важливих кількісних і якісних характеристик.

Ця, безумовно, більш коштовна стратегія можлива за умови такого знання

об’єкта і предмета, що дозволяє визначити всю систему гіпотез без попередньої розвідки.

Третя – експериментальна. Її доцільно застосовувати лише тоді, коли, по-перше, мета дослідження зводиться до з’ясування причинно-наслідкових зв’язків усередині досліджуваного об’єкта; по-друге, гіпотези мають пояснювальний характер, тобто містять обґрунтовані припущення про причини і наслідки явищ і процесів, що відбуваються

в об’єкті. Соціологічні експерименти проводяться за особливими і досить

складними методиками, про які мова йтиме пізніше.

Найчастіше соціологи використовують не один, а кілька шляхів дослідницького пошуку, комбінуючи елементи різних дослідницьких стратегій. Про це вони зобов’язані сказати, характеризуючи свій стратегічний план.

2.Обґрунтування вибірки і її репрезентативність

Це дуже складний компонент дослідницької програми. Його розробка під силу

тільки кваліфікованим соціологам, що вміють використовувати різні види вибірок – вірогіднісну, невипадкову, квотну, гніздову, стратифіковану (районовану), багатоступінчасту тощо.

Знання технік цих видів вибірки вам, швидше за все, не буде потрібно. Але мати

загальне уявлення про соціологічну вибірку і правило її репрезентативності вам потрібно.

Об’єкт і предмет нашого дослідження, висунуті гіпотези і стислі строки роблять резонним використання квотної вибірки. Її суть складається в побудові мікромоделі об’єкта, що виявляє ті його ознаки, що входять у предмет нашого аналізу. Коли треба довідатися про хімічний склад якоїсь рідини, що знаходиться в невідомій пляшці, на аналіз беруть одну її краплю, а висновок роблять про вміст усієї рідини. Приблизно так само діють соціологи, використовуючи квотну вибірку. Щоб встановити цікавлячі нас думки і настрої всіх п’ятисот чоловік, можна обстежувати

їх половину, третину, четверту частину і навіть тільки 10%. Але при цьому

обов’язково, аби опитувалися не перші зустрічні, не випадкові люди, а ті, думки і настрої яких репрезентують (тобто повно представляють, адекватно виражають) думки і настрої всіх (генеральної сукупності).

Ступінь репрезентативності квотної вибірки тим вищий, чим більше

параметрів, за якими він відтворює ознаки генеральної сукупності.