44. Зміст та функції культури організації.

К-ра організації - це характер особливості, стиль функціонування орг.-ї який виявляється в поведінці особистостей і груп працівників в їх судженнях, відносинах у способах вирішення проблем орг.-ї праці і в-ва в обладнанні і вн естетиці.

У сучасній соціологічній літературі визначаються дві основні групи функцій культури організації: внутрішні та зовнішні.

Внутрішні функції організаційної культури

а) Інтегруюча функція.

Це функція моделі співпраці, згоди. В межах цієї функції соціологи Шейн і Бейт визначають декілька чинників, які об'єднують людей в фірмі і мають значний вплив на збереження організації як такої. Культура об'єднує людей на основі:

— спільного способу мислення;

— спільних вірувань (і не обов'язково релігійних);

— спільних почуттів, які виникають з приводу якихось ситуацій;

— спільних моральних цінностей;

— спільного досвіду;

—спільної участі в різного роду святах, обрядах, тобто бажанні бути разом.

б) Пізнавально-інформаційна функція.

Працюючи, люди діляться якоюсь інформацією, зміст якої може як залишитись в організації, так і виходити за її межі. Але зміст і першої і другої об'єднує людей в єдине ціле, створює своєрідне інформаційне поле, де кожен відчуває, що він теж може щось підказати корисне для інших, тим самим людина начебто піднімає себе в своїх очах.

в) Адаптаційна функція.

Засвоєння культури в організації дає людині готові схеми поведінки в фірмі, асоціації, підприємстві. Культура організації, як вважає Е.Шейн, сприяє узгодженню думок і дій людей в різних ситуаціях виробничого, навчального і культурологічного процесу. Шейн виділяє ряд аспектів узгодженості, які мають важливе значення у внутрішній функції культури. Такими аспектами, зазначає він, є:

— вживання відповідних виразів і слів, притаманних конкретній (і їй подібних) організації;

— визначення межі автономії організації, а також критеріїв, які визначають її саме такою, якою вона є;

— прийняття засад стратифікації членів організації з точки зору їх впливу і авторитету;

—згода на отримання нагород і застосування кари (стосовно окремих членів організації);

— спільна позиція стосовно поведінки членів організації і т. д.

г) Знакова функція культури.

Зазначена функція є найвагомішою в системі культури. Без вивчення відповідних знакових систем опанувати культуру неможливо. Так, мова (усна чи письмова) є засобом спілкування людей. Мова організації виражає специфіку її діяльності, певні традиції, ритуали, і зрештою, встановлені в ній норми поведінки тощо.

д) Ціннісна функція.

Вона відображає якісний стан культури організації. Культура організації, як певна система цінностей, формує в людині цілком визначені ціннісні потреби в конкретній групі, фірмі, асоціації. Будь-яке суспільство, опиняючись перед загрозою зовнішніх чи внутрішніх зрушень, має реагувати на них адекватно — мобілізувати свій творчий інтелектуальний потенціал відповідно до рівня складності завдань соціальної реформації.

Зовнішні функції культури

Кожна організація взаємодіє з іншими інституціями, фірмами, закладами. На неї безпосередньо чи опосередковано впливають різного роду чинники — економічного, політичного, правового, екологічного і т. д. характеру. В свою чергу фірма може з успіхом впливати на зовнішнє оточення. Польський соціолог Л.Збіегень-Мацьонг наводить приклад, як дисципліна, чітка організація праці, робочий одяг, манери поведінки працівників філії відомої фірми, яка знаходилась у невеликому містечку, стали взірцем для всіх його жителів.

Як зазначають соціологи, культура організації впливає на людей по-різному в стабільному і нестабільному оточенні. В стабільному оточенні все робиться для того, щоб зберегти вже набуті навички, ритм праці, навіть ментальність, тоді як в нестабільному різко зростає міжособистісна конкурентна боротьба всередині організації. Люди роблять все можливе, щоб втриматись на своєму місці. Продуктивність праці в такому випадку може зростати до певної міри, але в результаті нервового напруження і соціальної невпевненості з часом починає різко спадати, що може призвести до деструктивних явищ серед членів організації (заздрість, плітки, образи, доноси, збирання ком про мату, а навіть і нанесення певних травм один одному).

Людина — досить гнучка соціальна істота, і коли вона входить в нову соціальну групу, на роботі чи поза нею, починає придивлятись, яким чином ведуть себе оточуючі. Згодом вона прилаштовується під діючі вимоги, її стосунки, контакт з іншими людьми, колегами стає більш слабким. Як "соціальна" істота людина не зможе комфортно почувати себе за нових обставин і як "гнучка" — почне шукати собі більш цікаве заняття. Члени групи в свою чергу, "попрощавшись" з цією людиною, відзначать, що вона була не такою, якою їм уявлялось.

Взаємодіючи між собою, співробітники організації намагаються створити спільну уяву про навколишній світ. Вони можуть прийти до висновку, що світ змінюється або залишається стабільним, у ньому є наявна небезпека, але й існують можливості до стабілізації положення.

Співробітники організації підуть на нововведення лише тоді, коли повірять у свої можливості провести необхідні зміни і те зовнішнє середовище, що раніше було незрозумілим і небезпечним, в майбутньому зможе стати реальною можливістю досягнення успіху всього колективу.