- •21. Динаміка шлюбно-сімейних відносин.
- •1. Шлюбно-сімейні відносини на основі чесної контрактної системі.
- •4. Шлюбно-сімейні відносини як ритуальне виконання соціально-нормативних настанов.
- •5. Шлюбно-сімейні відносини, освячені любов'ю.
- •22. Кризові періоди у розвитку шлюбно-сімейних відносин.
- •23. Періодизація життєвого циклу сімї.
- •24. Етап дошлюбних стосунків. Моделі вибору супутника життя.
- •3 Моделі вибору супутника життя:
- •25. Етап молодої сімї. Основні завдання і актуальні проблеми даного періоду.
- •26. Етап зрілої сімї. Основні завдання і актуальні проблеми даного
- •27. Завершальний етап життєдіяльності сімї. Основні завдання і актуальні проблеми даного періоду. ( в зошиті детальніше)
- •28. Сімя як агент соціалізації. Особливості соціалізації дитини у сімї в сучасному світі.
- •29. Виховний потенціал сімї: чинники впливу сімї на розвиток дитини, стилі сімейного виховання.
- •30. Відхилення і помилки у процесі сімейного виховання, та їх наслідки для розвитку дитини.
- •31. Сімейні конфлікти: причини і шляхи розв’язання.
- •32. Специфіка подружнього конфлікту. Основні підходи до аналізу причин міжособистісних конфліктів.
- •33. Причини зростання і мотиви розлучень.
- •34. Розлучення та його наслідки.
- •35. Стабільність інституту сімї та її детермінанти.
- •36. Психологічні умови збереження і гармонізації шлюбних відносин.
- •37. Нормально функціонуюча сімейна система: основні ознаки і критерії.
- •38. Діагностична робота сімейного психолога: методи діагностики і отримання інформації про сімейну ситуацію.
- •39. Корекційно-розвиваюча робота з дисфункційною сімєю.
- •40. Просвітницька і профілактична робота шкільного психолога з родиною.
- •41. Підготовка молоді до сімейного життя.
35. Стабільність інституту сімї та її детермінанти.
Сім'я як мала група відрізняється від інших малих груп такими типовими ознаками:
· наявністю між подружжям особливого союзу, якому притаманне духовне єднання, глибокі інтимно-довірчі зв'язки;
· переважанням неформальних довірчих стосунків між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми;
· особливим способом формування -- на основі симпатій, кохання, духовної єдності (для утворення інших малих груп досить спільних інтересів).
На мікрорівні більше уваги приділяється взаємодіям, що розвиваються між членами сім'ї за різних обставин, чинникам, що формують стабільність сім'ї, ціннісним орієнтаціям, мотивам. Стабільність сім'ї залежить як від характеру внутрішніх взаємодій, так і від зовнішнього впливу соціокультурного середовища.
На функціонування сім'ї як малої групи впливають, крім загальних суспільних факторів, такі специфічні чинники, як рівень урбанізованості населеного пункту, культурно-спортивного та оздоровчого обслуговування, етнічно-демографічні особливості, можливості працевлаштування тощо.
36. Психологічні умови збереження і гармонізації шлюбних відносин.
Шлюб слугує гармонізації різноманітних потреб чоловіка та жінки в умовах тісного і тривалого контакту. Вчені вважають, що шлюбний потенціал складається із матеріального, фізичного, духовного, сексуального і психологічного чинників. Для формування стабільних шлюбних стосунків вирішального значення набуває не лише наявність у подружжя тих чи інших позитивних якостей по кожному з факторів, але й ступінь відповідності цих якостей очікуванням.
Матеріальний чинник визначається внеском партнера до матеріального рівня сім’ї і відповідністю цього внеску очікуванням і вимогам іншої сторони. Відповідність зазвичай є високою при задоволенні великих вимог, але тієї ж відповідності можна досягти, якщо внесок невеликий, але й вимоги невисокі. Зрозуміло, що матеріальний чинник значно залежить від важливості для кожного з партнерів матеріальної сторони шлюбу. Ці якості закладаються ще в дитинстві. Дитина, що звикла до благополуччя та достатку в батьківській родині, в подальшому прагнутиме отримати належний рівень забезпеченості та комфорту і в своїй сім’ї.
Фізичний чинник часто має неусвідомлений характер: незалежно від статевої належності одна людина може викликати в іншої симпатію чи антипатію. Сприйняття людей одне одним суто індивідуальне і визначається зовнішнім виглядом, голосом, манерою поведінки, мовою, мімікою, жестикуляцією, одягом, запахом. Фізичний чинник зазвичай має вирішальне значення на початку спілкування між людьми і носить винятково стійкий характер, довго зберігаючи своє позитивне чи негативне забарвлення. В процесі спілкування можливі лише незначні корекції: посилення симпатії, більша терпимість чи, навпаки, загострене сприйняття негативного відтінку.
Контраст психомоторики породжує постійну неузгодженість взаємодії і викликає відчуття якоїсь несумісності, що постійно нервує подружжя і викликає незадоволення одне одним. Найнижча спрацьованість у пари, де обидва мають низькі показники психомоторної активності. В них усе падає з рук, спільна діяльність відбувається мляво, вони навіть заважають одне одному, бо як слід не можуть розподілити обов’язки, проте суб’єктивна задоволеність їх одне одним вища, ніж у контрастної пари.
Духовний чинник визначається співвідношенням інтелектуально-культурних запитів партнерів, а на практиці здійснюється співвідношенням освітніх індексів, колом культурних інтересів, дозвіллям (спільні відвідування театрів, кіно, музеїв, читання, перегляд телепрограм), а також врахуванням взаємних претензій у цьому плані. Вираженість цього чинника досить мінлива протягом життя.
До духовної сумісності можна включити і соціальну: сумісність світоглядів, ідеалів, ціннісних орієнтацій, життєвих планів, спільність суспільно-політичних і трудових спрямувань людей. Слід зазначити, що справжнє кохання, а, отже, духовна єдність, а відтак і щасливий шлюб неможливі між людьми, які по-різному дивляться на світ, мають неоднакові життєві цілі і плани, життєву спрямованість. Якщо психологічні і фізіологічні сторони можна гармонізувати як при їх тотожності у партнерів, так і при їх протилежності, то соціальна сумісність вимагає повного збігу поглядів [8].
