- •21. Динаміка шлюбно-сімейних відносин.
- •1. Шлюбно-сімейні відносини на основі чесної контрактної системі.
- •4. Шлюбно-сімейні відносини як ритуальне виконання соціально-нормативних настанов.
- •5. Шлюбно-сімейні відносини, освячені любов'ю.
- •22. Кризові періоди у розвитку шлюбно-сімейних відносин.
- •23. Періодизація життєвого циклу сімї.
- •24. Етап дошлюбних стосунків. Моделі вибору супутника життя.
- •3 Моделі вибору супутника життя:
- •25. Етап молодої сімї. Основні завдання і актуальні проблеми даного періоду.
- •26. Етап зрілої сімї. Основні завдання і актуальні проблеми даного
- •27. Завершальний етап життєдіяльності сімї. Основні завдання і актуальні проблеми даного періоду. ( в зошиті детальніше)
- •28. Сімя як агент соціалізації. Особливості соціалізації дитини у сімї в сучасному світі.
- •29. Виховний потенціал сімї: чинники впливу сімї на розвиток дитини, стилі сімейного виховання.
- •30. Відхилення і помилки у процесі сімейного виховання, та їх наслідки для розвитку дитини.
- •31. Сімейні конфлікти: причини і шляхи розв’язання.
- •32. Специфіка подружнього конфлікту. Основні підходи до аналізу причин міжособистісних конфліктів.
- •33. Причини зростання і мотиви розлучень.
- •34. Розлучення та його наслідки.
- •35. Стабільність інституту сімї та її детермінанти.
- •36. Психологічні умови збереження і гармонізації шлюбних відносин.
- •37. Нормально функціонуюча сімейна система: основні ознаки і критерії.
- •38. Діагностична робота сімейного психолога: методи діагностики і отримання інформації про сімейну ситуацію.
- •39. Корекційно-розвиваюча робота з дисфункційною сімєю.
- •40. Просвітницька і профілактична робота шкільного психолога з родиною.
- •41. Підготовка молоді до сімейного життя.
33. Причини зростання і мотиви розлучень.
У багатьох країнах достатньою підставою і одним з найбільш частих мотивів при розлученні служить подружня невірність. У нашій країні приблизно чверть всіх причин розлучень пов'язано з порушенням подружньої вірності.
Зрада зачіпає область подружніх почуттів, будучи антиподом кохання. Для сучасної сім'ї любов - найважливіший мотив для вступу в шлюб, нерідко єдина підстава для створення і існування сім'ї. Зрада ж відображає різні протиріччя, конфлікти, дисгармонію між подружжям. Подружню невірність можна зустріти в сім'ях з благополучними і стійкими відносинами, частіше - у конфліктних, проблемних сім'ях, а також у сім'ях з критичними, практично зруйнованими відносинами подружжя.
Мотив "зради" спостерігається найчастіше при розірванні молодих шлюбів, що свідчить скоріше про незрілість, легковажність подружжя, про нерозуміння сімейних цінностей і такого поняття, як "священність сімейних уз". Величезну роль тут відіграє етичне виховання і загальна культура людей. В усі часи культура чоловіка, його честь і гідність визначалися культурою його відносин до жінки. Справжня культура полягає в тому, щоб бачити і поважати в жінці насамперед людини, друга і особистість.
сучасних дослідженнях робляться спроби проаналізувати причини подружньої невірності. Наведемо тут одну з класифікацій.
1. Нова любов. Ця причина подружньої невірності характерна для шлюбів, де любов була незначною або зовсім відсутня (раціональні чи вимушені шлюби, засновані на вигоді, страху самотності).
2. Відплата. За допомогою зради реалізується бажання помститися за невірність чоловіка, щоб відновити почуття власної гідності.
3. Зганьблену любов. У шлюбних відносинах відсутній взаємність. Один з подружжя страждає від неприйняття його любові, безсловесності почуття. Це спонукає вгамувати почуття в іншому партнерство, де можлива взаємність.
4. Пошук нових любовних переживань, як правило, характерний для подружжя зі значним стажем, коли почуття зблякнули. Або в сім'ях з такими нормами, коли від життя береться все можливе. Варіантом може бути наслідування "красивого життя" закордонних зразків, сексуальної свободи.
5. Тотальний розпад сім'ї. Зрада тут - фактично результат створення нової сім'ї, коли перша сім'я сприймається нежиттєздатною.
6. Випадковий зв'язок, коли зрада не характеризується регулярністю і глибокими любовними переживаннями. Зазвичай вона буває спровокована певними обставинами (наполегливість "партнера", "зручний випадок" і т.п.).
Розпад благополучної сім'ї, що існувала п'ять-сім-десять років, - це серйозна психічна травма перш за все для жінки. Розрив тривалої емоційної прихильності тягне за собою гостре кризовий стан, який потім переходить в хронічну пригніченість. Після розпаду успішного подружнього союзу жінка практично вже не повертається до колишнього рівня душевного здоров'я.
Кожна восьма розведена здійснює суїцидальну спробу, кожна четверта звертається за психотерапевтичною допомогою. Більше половини переживають виражену депресію, що вимагає лікування. У перший рік після розставання жінки приймають половину всіх продаваних у цивілізованих країнах антидепресантів.
А от чоловіки розрив тривалої емоційної прихильності переживають набагато легше. Адже у них є позитивний досвід такого розриву. Ми маємо на увазі відділення від матері і перехід у так звану "чоловічу субкультуру", який відбувається в період між 5-м і 7-м роками дитячого життя.
Дійсно, безпосередньо після розлучення ми не спостерігаємо у них ні вираженої депресії, ні нав'язливих спогадів про минуле сімейного життя, ні відчуття провини, ні страху перед майбутнім. "Легкість" переходу від подружніх уз до зовсім іншого способу життя завжди вражає і навіть шокує колишніх дружин.
