- •1.1)Поняття та ознаки юридичної особи. Правосуб'єктність юридичної особи.
- •1.2) Поняття, умови та види трудового договору.
- •3.2) Юридичний факт –
- •3.3) Відпустка –
- •1.1) Причини, підстави припинення юридичної особи.
- •1.2) Види адміністративних стягнень. Їх зміст.
- •Правомірна поведінка, її поняття та види.
- •1.2) Стадії вчинення умисного злочину.
- •2.2) Які існують види дисциплінарних стягнень?
- •2.3) Законодавчий орган?
- •2.1) В чому полягає теологічна теорія?
- •2.4) ??? 2.5) ??? 3.1) Право власності –
- •3.2) Акцепт –
- •3.3) Правовідносини –
- •Правопорушення: види, ознаки і т.Д.
- •Довіреність: строки, види і т.Д.
- •3.1) Цивільне право –
- •3.2) Відпустка –
- •3.3) Право –
- •Шлюб, його ознаки та порядок укладення.
- •Трудове право, поняття та методи.
- •3.1) Дієздатність –
- •3.2) Нормативно-правовий акт –
- •3.3) Правовідносини –
- •Цив.Право. (все про него)
- •1.2) Розiрвання договору з iнiцiативи працівника.
- •3.1) Республіка –
- •3.2) Крайня необхiднiсть –
- •3.3) Інститут права –
- •Поняття, умови та види матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.
- •Поняття та ознаки юридичної особи.
- •3.1) Злочин –
- •3.2) Відпустка –
- •3.3) Кримінальне право –
- •Право № 30:
- •1. Фіз. Особа
- •2. Робочий час. Види часу
- •3. Тести не помню щось про адмін. Арешт та по насильницьку теорію
- •4. Монархія – це
3.2) Акцепт –
Акце́пт (лат. acceptus — прийнятий) — згода на оплату або гарантування оплати документів.
Згода прийняти умови, що містяться у пропозиції вступити в договір.
Форма розрахунків, за якої платіжна вимога, виписана постачальником, оплачується банком тільки після згоди боржника.
Акцепт векселя — підпис платника на переказному векселі, що засвідчує його згоду на сплату поданого векселя. Акцепт чека або комерційного векселя банком означає, що банк гарантує його оплату.
3.3) Правовідносини –
Правові відносини – це особливі суспільні відносини, що врегульовані нормами права. Учасники правових відносин є носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Правовідносини характеризуються такими ознаками:
вони виникають на підставі норм права;
сторони правовідносин завжди наділені суб’єктивними правами та юридичними обов’язками;
вольові відносини між суб’єктами виникають за їх волевиявленням;
здійснення суб’єктивних прав і виконання обов’язків забезпечуються можливістю державного примусу;
правовідносини здійснюються свідомо і цілеспрямовано;
правовідносини є основним засобом реалізації права.
Правовідносини мають свою структуру, що складається з таких елементів: суб’єкт, об’єкт і зміст правовідносин.
Білет № 26
Правопорушення: види, ознаки і т.Д.
Неправомірні дії – це дії, що чиняться всупереч приписам діючого законодавства. Вони характеризуються поняттям правопорушення. Правопорушення поділяють на проступки та злочини.
Проступки – це неправомірні діяння, які не несуть великої суспільної небезпеки (наприклад, дисциплінарні, цивільно-правові; адміністративні тощо).
Злочин – це найбільш суспільно небезпечний вид правопорушення.
2. За правовими наслідками юридичні факти поділяються на:
правостворюючі;
правозмінюючі;
правоприпиняючі.
Правостворюючі зумовлюють виникнення правовідносин.
Правозмінюючі зумовлюють зміну правовідносин.
Правоприпиняючі зумовлюють припинення правовідносин.
Як юридичні факти можуть виступати правові презумпції.
Правова презумпція – це закріплене в законодавстві припущення про наявність або відсутність певних юридичних фактів (наприклад, презумпція невинуватості – особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено вироком суду).
Довіреність: строки, види і т.Д.
Довіреність – це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно має вчинятися право чин.
Строк довіреності встановлюється у довіреності, а якщо він не вказаний, вона зберігає чинність до припинення її дії.
Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення є юридично нікчемною, тобто недійсною.
3.1) Цивільне право –
Цивільне право – це провідна галузь національного права України, це система правових норм, які на засадах юридичної рівності регулюють особисті немайнові та майнові відносини між фізичними та/або юридичними особами. Предметом цивільного права є цивільні правовідносини, які поділяють на майнові та особисті немайнові відносини.
Майнові відносини пов’язані з набуттям, володінням, розпорядженням майном.
Особисті немайнові відносини виникають на підставі здійснення особистих немайнових прав, зокрема таких, як людської гідності, честі, права на життя, здоров’я, права на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Особисті немайнові відносини поділяються на:
особисті права, які існують незалежно від майнових, наприклад, право на ім’я, честь, гідність;
особисті права пов’язані з майновими, наприклад, особисті права авторів у галузі літератури, науки, мистецтва тощо.
При регулюванні цивільних відносин цивільне право використовує диспозитивний метод правового регулювання, який надає сторонам цивільних правовідносин самостійно визначати свою поведінку в межах, встановлених законом. Цивільне право регулює відносини на засадах юридичної рівності своїх суб’єктів.
Загальними засадами цивільного законодавства є:
юридична рівність суб’єктів цивільно-правових відносин;
неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;
рівність всіх форм власності;
неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;
свобода договору;
свобода підприємницької діяльності, що не заборонена законом;
судовий захист цивільного права та інтересу;
справедливість, добросовісність та розумність.
Джерелами цивільного права є:
Конституція України;
Цивільний кодекс України;
закони України „Про власність”, „Про заставу”, „Про цінні папери та фондову біржу”, „Про авторське право та суміжні права”.
акти Президента України, Кабінету Міністрів України та акти інших органів державної влади у випадках, встановлених Конституцією України.
Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України, який було прийнято 16 січня 2003 року і який вступив у дію 1січня 2004 року. Цей кодекс є однією з форм кодифікації цивільного законодавства і єдиним законодавчим актом, у якому систематизовано цивільно-правові інститути і норми.
Він складається з 6 книг, що поділяються на розділи, підрозділи, глави і статті.
Книга 1. Загальні положення.
Книга 2. Особисті немайнові права фізичної особи.
Книга 3 Право власності та інші речові права.
Книга 4. Право інтелектуальної власності.
Книга 5. Зобов’язальне право.
Книга 6. Спадкове право.
У перехідних та прикінцевих положеннях Цивільного кодексу України визначено порядок набрання ним чинності і доручено Кабінету Міністрів України підготувати перелік законодавчих актів, що втратять чинність у зв’язку з набуттям чинності новим кодексом.
Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у3 випадках і в межах, встановлених чинним законодавством.
Сторони мають право укласти договір, який відповідає загальним засадам цивільного законодавства, і в ньому врегулювати свої відносини, які не врегульовані актами цивільного законодавства.
Цивільним Кодексом України визначено поняття звичаю, а також аналогії закону та аналогії права.
