Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Bileti_pravo_2013.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
111 Кб
Скачать
☆

3.2) Акцепт –

Акце́пт (лат. acceptus — прийнятий) — згода на оплату або гарантування оплати документів.

  1. Згода прийняти умови, що містяться у пропозиції вступити в договір.

  2. Форма розрахунків, за якої платіжна вимога, виписана постачальником, оплачується банком тільки після згоди боржника.

  3. Акцепт векселя — підпис платника на переказному векселі, що засвідчує його згоду на сплату поданого векселя. Акцепт чека або комерційного векселя банком означає, що банк гарантує його оплату.

3.3) Правовідносини –

Правові відносини – це особливі суспільні відносини, що врегульовані нормами права. Учасники правових відносин є носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Правовідносини характеризуються такими ознаками:

  1. вони виникають на підставі норм права;

  2. сторони правовідносин завжди наділені суб’єктивними правами та юридичними обов’язками;

  3. вольові відносини між суб’єктами виникають за їх волевиявленням;

  4. здійснення суб’єктивних прав і виконання обов’язків забезпечуються можливістю державного примусу;

  5. правовідносини здійснюються свідомо і цілеспрямовано;

  6. правовідносини є основним засобом реалізації права.

Правовідносини мають свою структуру, що складається з таких елементів: суб’єкт, об’єкт і зміст правовідносин.

Білет № 26

    1. Правопорушення: види, ознаки і т.Д.

Неправомірні дії – це дії, що чиняться всупереч приписам діючого законодавства. Вони характеризуються поняттям правопорушення. Правопорушення поділяють на проступки та злочини.

Проступки – це неправомірні діяння, які не несуть великої суспільної небезпеки (наприклад, дисциплінарні, цивільно-правові; адміністративні тощо).

Злочин – це найбільш суспільно небезпечний вид правопорушення.

2. За правовими наслідками юридичні факти поділяються на:

  • правостворюючі;

  • правозмінюючі;

  • правоприпиняючі.

Правостворюючі зумовлюють виникнення правовідносин.

Правозмінюючі зумовлюють зміну правовідносин.

Правоприпиняючі зумовлюють припинення правовідносин.

Як юридичні факти можуть виступати правові презумпції.

Правова презумпція – це закріплене в законодавстві припущення про наявність або відсутність певних юридичних фактів (наприклад, презумпція невинуватості – особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено вироком суду).

    1. Довіреність: строки, види і т.Д.

Довіреність – це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно має вчинятися право чин.

Строк довіреності встановлюється у довіреності, а якщо він не вказаний, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення є юридично нікчемною, тобто недійсною.

3.1) Цивільне право –

Цивільне право – це провідна галузь національного права України, це система правових норм, які на засадах юридичної рівності регулюють особисті немайнові та майнові відносини між фізичними та/або юридичними особами. Предметом цивільного права є цивільні правовідносини, які поділяють на майнові та особисті немайнові відносини.

Майнові відносини пов’язані з набуттям, володінням, розпорядженням майном.

Особисті немайнові відносини виникають на підставі здійснення особистих немайнових прав, зокрема таких, як людської гідності, честі, права на життя, здоров’я, права на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Особисті немайнові відносини поділяються на:

  1. особисті права, які існують незалежно від майнових, наприклад, право на ім’я, честь, гідність;

  2. особисті права пов’язані з майновими, наприклад, особисті права авторів у галузі літератури, науки, мистецтва тощо.

При регулюванні цивільних відносин цивільне право використовує диспозитивний метод правового регулювання, який надає сторонам цивільних правовідносин самостійно визначати свою поведінку в межах, встановлених законом. Цивільне право регулює відносини на засадах юридичної рівності своїх суб’єктів.

Загальними засадами цивільного законодавства є:

  1. юридична рівність суб’єктів цивільно-правових відносин;

  2. неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

  3. рівність всіх форм власності;

  4. неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

  5. свобода договору;

  6. свобода підприємницької діяльності, що не заборонена законом;

  7. судовий захист цивільного права та інтересу;

  8. справедливість, добросовісність та розумність.

Джерелами цивільного права є:

  1. Конституція України;

  2. Цивільний кодекс України;

  3. закони України „Про власність”, „Про заставу”, „Про цінні папери та фондову біржу”, „Про авторське право та суміжні права”.

  4. акти Президента України, Кабінету Міністрів України та акти інших органів державної влади у випадках, встановлених Конституцією України.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України, який було прийнято 16 січня 2003 року і який вступив у дію 1січня 2004 року. Цей кодекс є однією з форм кодифікації цивільного законодавства і єдиним законодавчим актом, у якому систематизовано цивільно-правові інститути і норми.

Він складається з 6 книг, що поділяються на розділи, підрозділи, глави і статті.

Книга 1. Загальні положення.

Книга 2. Особисті немайнові права фізичної особи.

Книга 3 Право власності та інші речові права.

Книга 4. Право інтелектуальної власності.

Книга 5. Зобов’язальне право.

Книга 6. Спадкове право.

У перехідних та прикінцевих положеннях Цивільного кодексу України визначено порядок набрання ним чинності і доручено Кабінету Міністрів України підготувати перелік законодавчих актів, що втратять чинність у зв’язку з набуттям чинності новим кодексом.

Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у3 випадках і в межах, встановлених чинним законодавством.

Сторони мають право укласти договір, який відповідає загальним засадам цивільного законодавства, і в ньому врегулювати свої відносини, які не врегульовані актами цивільного законодавства.

Цивільним Кодексом України визначено поняття звичаю, а також аналогії закону та аналогії права.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]