11.4.5. Задачі мегарівня (керування державою)

Для цього рівня основну типову задачу можна сформулювати в такому вигляді.

11. Скільки треба мати державних ЗМІ Z (Z = Z_Р + Z_ТБ + Z_Г + Z_Ж + Z_І) і яких за видами, щоби забезпечити вплив на реципієнтів держави величиною V, тобто досягти стратегічних і тактичних цілей, встановлених її керівництвом.

Примітка. Тут Z_Р — кількість радійних ЗМІ, Z_ТБ — кількість телевізійних ЗМІ, Z_Г — кількість газетних ЗМІ, Z_Ж — кількість журнальних ЗМІ, Z_І — кількість інтернетівських ЗМІ.

Тут обмеженням може виступати кількість виділених бюджетом держави на ЗМІ фінансових ресурсів F. Інші види задач для мегарівня такі.

12. Скільки потрібно фінансових ресурсів F, щоби забезпечити вплив на реципієнтів величиною V, тобто досягти стратегічних і тактичних цілей, встановлених керівництвом держави.

13. Як розподілити фінансові ресурси F = F_Р + F_ТБ + F_Г + F_Ж + F_І + F_ВР між різними ЗМІ в державі так, щоби забезпечити вплив на реципієнтів величиною V, тобто досягти стратегічних і тактичних цілей, встановлених керівництвом держави.

Про розподіл F = F_Р + F_ТБ + F_Г + F_Ж + F_І + F_ВР скажемо окремо, оскільки тут він набуває особливого значення: сама держава повинна ділити передбачені бюджетом фінансові ресурси між різними видами ЗМІ. Проте й тут доводиться констатувати, що методики такого поділу відсутні, принаймні нам вони не відомі (в наш час їх роблять або “на око”, або на основі попереднього емпіричного досвіду).

Подамо приклади ще кількох типових задач для цього рівня.

14. Скільки потрібно мати в державі ЗМІ (державних і недержавних) Z (і яких за видами Z = Z_Р + Z_ТБ + Z_Г + Z_Ж + Z_І), якщо кількість інформаційних запитів реципієнтів дорівнює Q.

Якщо кількість інформаційних запитів (тут маємо на увазі запити на будь-які види інформації, в тому числі й науково-технічної) явно перевищує ті, які може задовольнити держава, тоді вона потрапляє в поле інформаційної залежності від іншої держави (прикладом може служити ситуація з вторинною науково-технічною інформацією — сигнальною інформацією, реферативними журналами, оглядами — в Україні в наш час). Це завжди веде до часткового відтоку творців інформації (авторів, науковців) у ті країни, які є інформаційно достатніми (в наш час такими інформаційно достатніми є США, Німеччина, Франція, Канада, Японія, Росія). Тут обмеженням іноді може виступати інформаційна політика опонентів («антагоністів»), зокрема фінансові ресурси, виділені на сферу розвитку вторинної інформації (сигнальну, реферативну й оглядову інформацію) тощо.

На цьому рівні має місце також та сама задача 7, про яку йшла мова вище. Відмінністю тут буде лише те, що „антагоністичними” каналами можуть бути ЗМІ інших держав.

Якщо задачі мікрорівня повинні вміти розв’язувати самі журналісти, а задачі макрорівня — окремі корпорації (групи журналістів, що в них працюють), то задачі мегарівня повинні вміти розв’язувати на найвищому державному рівні цілі організації (міністерства (комітети) інформаційної політики, комітети з питань інформації, бюджету парламентів).