11.4.6. Умови застосування типових задач та способи їх розв’язання

Вказані формулювання задач та їх теоретичні розв’язки повинні з певним ступенем точності збігатися з тими результатами, що отримані на практиці. Відзначимо, що це можливо лише в демократичних суспільствах, які перебувають у стані стабільності. Проте ці задачі дадуть хибні результати:

а) у тоталітарних чи авторитарних суспільствах (у таких суспільствах існує монополія держави на ЗМІ — іншими словами, „монополія на правду”, — а наявність альтернативних ЗМІ забороняється законом чи при відсутності офіційних заборон у разі появи незалежних ЗМІ їх різними способами просто ліквідують);

б) якщо виникає надзвичайна ситуація, коли все, кажучи образно, стає „з ніг на голову” (в таких ситуаціях увага суспільства раптом переключається на зовсім інші питання й повернути її до повідомлень масової інформації стає неможливо, наприклад, як під час природних катастроф).

Аналітичних (формулами) чи табульованих (у формі таблиць на зразок: при зростанні виділених фінансових ресурсів на одну людину на 10 коп. вплив на суспільство зросте на 0,5%) розв’язків перелічених вище типових задач нема. Іншими словами, журналісти-дослідники, наприклад, не знають, якою функцією — лінійною, нелінійною — описується залежність: величини впливу від рівня підготованості реципієнтів; величини впливу від кількості реципієнтів; величини впливу від кількості повідомлень тощо. Відповідно, дослідники не можуть укласти алгоритм розв’язання таких задач. Причина цього — в складності й дороговизні проведення експериментальних досліджень впливу на великі реципієнтські аудиторії.

Враховуючи сказане, в наш час перелічені типові задачі працівники ЗМІ розв’язують інтуїтивно, виходячи з попереднього досвіду. Для нагромадження такого досвіду журналісти повинні постійно збирати такі дані:

— скільки фінансових ресурсів пішло на певну інформаційну кампанію;

— скільки реципієнтів вона охопила й, відповідно, скільки фінансових ресурсів припало в середньому на одного реципієнта;

— яким був стан реципієнтів до проведення кампанії та яким він став потім;

— який вплив спричинила ця інформаційна кампанія (різниця між станом після й до проведення інформаційної кампанії).

Ці дані дадуть змогу працівникам ЗМІ розв’язувати вказані задачі, використовуючи методи виведення за аналогією. Частина рішень, звісно ж, повинна прийматися інтуїтивно.

Наявність при розв’язанні задач інтуїтивних рішень не повинна відкидати необхідності використання формалізованого подання задач, оскільки, як твердить народна мудрість, правильне формулювання задачі — це вже наполовину гарантія отримання її правильного розв’язку.

11.5. Інформаційна безпека держави

Однією зі складових інформаційної політики держави є забезпечення її інформаційної безпеки. Інформаційна безпека — це такий стан інформаційного простору держави, при якому забезпечується її стабільне функціонування й розвиток, а також нейтралізується „антагоністична” інформація, котра виводить чи може вивести зі стану стабільності державні інститути. До числа таких інститутів належать, наприклад, зафіксовані конституцією кордони держави, її виборча система, державна мова, обороноздатність, система моральних, релігійних, культурних цінностей, принципи державного устрою тощо. Гарантами інформаційної безпеки виступають усі ті юридичні особи (організації), які згідно з чинним законодавством мають право генерувати, опрацьовувати, розповсюджувати й споживати інформацію на території цієї держави.

Для безпеки держави в її інформаційному просторі повинна бути достатня кількість реальної істинної інформації, яка регулярно доводиться до всіх її громадян. Ця інформація повинна мати належні для різних соціальних груп суспільства (реципієнтських аудиторій) значення новизни, цінності, достовірності, складності, компресованості, репрезентативності, доступності, достатності, оперативності, точності й зрозумілості.

Розрізняють внутрішню й зовнішню інформаційну безпеку. Внутрішня інформаційна безпека визначається станом внутрішнього інформаційного простіру. Для внутрішнього інформаційного простору вкрай важливою є відсутність монополії щодо власності на ЗМІ.

Приклад. Монопольна власність на ЗМІ характерна для тоталітарних чи авторитарних суспільств. Такими свого часу були гітлерівська Німеччина й СРСР. У наш час до таких яскраво виражених країн належить Північна Корея.

Враховуючи загрозу, яку становить для держави монопольне володіння ЗМІ, розвинуті країни на законодавчому рівні приймають спеціальні обмеження.

Приклад. У деяких державах встановлена норма, згідно з якою:

— одна людина може бути власником лише такої кількості ЗМІ, які постачають масову інформацію не більше ніж 11% отримувачів цієї держави;

— одна людина може бути власником не більше ніж одного чи двох каналів радіо або телебачення (залежно від їх загальної кількості).

Приклад. Внутрішньою загрозою для інформаційної безпеки є неконтрольоване („піратське”) розповсюдження ліцензійного програмного забезпечення, оскільки воно не дає змоги розвивати в державі власного ринку програмних продуктів. Сюди ж потрібно віднести й неконтрольоване копіювання книг (у деяких країнах встановлено, що виготовлення більше п’яти копій документа масової інформації тягне за собою кримінальну відповідальність).

Зовнішня інформаційна безпека визначається станом як зовнішнього, так і внутрішнього інформаційного простору держави. Її забезпечують спеціально уповноважені державою органи, зокрема парламенти, окремі міністерства (цивільні та силові) тощо.

Приклад. На ринку кінопродукції Франції згідно з прийнятим парламентом законом іноземні фільми, зокрема американські (через наявність у них культу насильства та порнографії), можуть становити не більше 50%. У деяких азійських державах дозволено демонструвати не більше 20% іноземних фільмів.

У час виникнення інформаційної небезпеки, як правило, змінюється інформаційна політика держави. У такий час держава повинна забезпечувати:

— протидію інформаційним атакам ворожих держав;

— здійснювати наступальні інформаційні операції проти тих держав, які здійснили інформаційну атаку і протидіють досягненню стратегічних цілей своєї держави.