8. Індивідуальні та колективні форми усного фахового спілкування.

Усне фахове спілкування відбувається у межах конкретних форм, яким властива особлива організація мовних засобів. В основу виокремлення цих форм покладено різні критерії:

1. За способом взаємодії між комунікантами виділяють:

- монологічне (говорить один учасник спілкування);

- діалогічне (зазвичай розмовляє двоє осіб);

- полілогічне спілкування (розмовляють троє і більше учасників).

2. За кількістю учасників виокремлюють:

- індивідуальне (спілкуються двоє);

- колективне спілкування.

3. З урахуванням каналів комунікації виділяють:

- безпосереднє спілкування ("обличчя до обличчя");

- опосередковане (телефон, радіо, телебачення).

4. Залежно від змісту повідомлення розрізняють:

- побутове (обговорення щоденних проблем);

- наукове (обговорення наукових проблем);

- фахово-ділове (спілкування між людьми як представниками фахових установ);

- естетичне (передавання естетичної інформації).

Усі ці форми мовленнєвого спілкування істотно різняться між собою і мають свою специфіку. Особливе значення для фахової підготовки мають такі форми мовного спілкування як діалог, монолог і полілог.

Діалог - це форма ситуаційно зумовленого спілкування двох осіб, комунікативні ролі яких упорядковано змінюються (мовець стає адресатом, а адресат перетворюється на мовця).

Висловлювання у діалозі називаються репліками (комунікативними кроками).

Найхарактерніші ознаки діалогу:

- безпосередність словесного контакту двох учасників спілкування;

- швидкий обмін репліками без попереднього обмірковування;

- ситуативна залежність реплік;

- можливість імпліцитного способу передачі інформації (репліки скорочені, нерозгорнуті);

- використання паравербальних засобів (жести, міміка, рухи тіла, погляд, відстань тощо), що реалізуються візуально;

- зорове й слухове сприйняття учасників діалогу;

- важливість інтонації, тембру, тональності. Інтонація сприяє формуванню діалогічного контексту.

Монолог - форма мовлення адресанта, розрахована на пасивне й опосередковане сприйняття адресатом. Отже, реакція слухача не матеріалізується в знаковій формі мови.

Усі форми усного монологічного мовлення можна переділити на дві групи:

- безпосередньо-контактне, або аудиторне монологічне мовлення (мовець і слухач перебувають у прямому контакті, бачать і чують один одного);

- посередньо-контактне, або мікрофонне мовлення (радіо, телебачення).

Окреме місце займає внутрішній монолог - мовлення "про себе", міркування, роздуми.

Найважливіші ознаки монологу:

- однобічний характер висловлювання, не розрахований на негайну реакцію слухача;

- підготовленість і плановість (лекція, доповідь тощо);

- певна тривалість у часі;

- індивідуальна композиційна побудова значних за розміром уривків;

- розгорнутіші й складніші синтаксичні побудови;

- композиційна завершеність і загальна структурна цілісність висловлювання.

Полілог - форма спілкування між кількома особами. Полілог характеризується такими ознаками:

- залежність від ситуації, в умовах якої відбувається спілкування;

- високий рівень непідготовленості;

- істотне значення правил ведення полілогу;

- більш-менш однакова участь у спілкуванні всіх учасників. У межах названих форм і відбувається усне фахове спілкування.