11.Фонограми. Види фонограм.

Фонограмма (от греч. φωνή — звук и γράμμα — запись) — запись, сохраненная на звуковом носителе.

Общее определение фонограммы следует отличать от определения в законодательстве об авторском праве и смежных правах, где фонограмма — это любая, но исключительно звуковая запись исполнений или иных звуков, то есть, например, звуковая запись на компакт-кассете и звуковая запись, которая является неотъемлемой частью кинофильма, будут охраняться по-разному.

Классификация фонограмм

Фонограммы классифицируют в соответствии с видом и характеристиками сохраняемой информации и принципом записи.

По виду сигнала различают аналоговые и цифровые фонограммы.

В качестве базовой характеристики записанной информации обычно рассматривают наличие в фонограмме информации о пространственном размещении источников звука. В соответствии с чем различают фонограммы:

-монофонические (один канал записи; информация о пространственном размещении отсутствует);

-стереофонические (два канала), сюда же относят стереофонические системы с отдельным монофоническим каналом для низких частот;

-многоканальные.

По принципу записи наиболее распространены следующие виды фонограмм:

-фотографические (на киноплёнках);

-магнитные (на магнитных лентах);

-механические (на грампластинках);

-оптические (на Audio CD, SACD, DVD-Audio);

-электронные (на гибких или жёстких магнитных дисках, кассетах для стримеров, оптических дисках, полупроводниковых флеш-носителях и т. п.).

Несмотря на фактическое использование разных материальных носителей, электронные фонограммы выделены в отдельную группу в связи с тем, что их перезапись в пределах этой группы не требует перекодирования фонограммы, поскольку с точки зрения носителей её можно представить в виде обычного бинарного файла.

Интересные факты

В 2005 году в Туркменистане было запрещено исполнять под фонограмму при выступлениях артистов.

12.Диктофон. Звукові формати.

Диктофон (от лат. dicto — диктую и …фон) — устройство для звукозаписи речи с целью её последующего прослушивания и транскрибирования. В отличие от переносных репортёрских магнитофонов и рекордеров, предназначенными для качественной записи вне студии, диктофоны используют в случаях, когда необходимо записывать речь на протяжении длительного времени без особых требований к качеству записи — на лекциях и выступлениях, для фиксации телефонных разговоров и диспетчерских переговоров и т.п.

Устройство

В нецифровых Д. пользуются главным образом магнитной записью. Основные узлы Д.: механизм перемещения носителя записи (магнитная лента, проволока, манжета, диск и др.), магнитные головки, универсальный усилитель записи-воспроизведения, генератор подмагничивания (в дешёвых моделях обычно отсутствует) и блок питания.

Цифровые диктофоны обычно записывают в формате PCM, ADPCM, для особо длительной записи используется AMR, хотя в последние несколько лет распространились аппараты, пишущие в MP3.

Технические характеристики

Требования к качеству звука при записи речи существенно ниже,чем при записи музыки, поэтому полоса пропускания частот Д. уже, чем у обычного магнитофона (обычно в пределах 300-4000...200-6300 Гц) и отношение сигнал/шум хуже (редко лучше 35 Дб). Это позволяет применить низкие скорости движения носителя (например, для магнитной ленты — 2,38 см/сек, 1,19 см/сек и даже менее) и получить длительность непрерывной записи свыше 2 ч на одной дорожке. Нередко Д. оснащаются еще и динамическим компрессором, что позволяет улучшить разборчивость речи, перекрыть полезным сигналом высокий уровень шумов и обеспечить более качественную работу системы АРУЗ.

Сервисные функции

Запись производится с помощью микрофона, переходников для телефонных аппаратов и телефонных линий или через коммутационный пульт (с трансляционной и диспетчерской линий), а прослушивание записи — посредством наушников, внешнего или встроенного громкоговорителя. Стирание записи происходит автоматически во время новой записи. В Д. предусматриваются регулировка скорости воспроизведения, ускоренная перемотка носителя в обоих направлениях и медленный откат (воспроизведение назад) для повторного прослушивания небольшой части записи. Это позволяет записывать текст речи от руки или печатать на пишущей машинке или компьютере. К некоторым моделями Д. можно для управления подключить педали, что оставляет руки свободными.

Звукові формати:

-AAC

-AIFF

-AMR (кодування звуку)

-Apple Lossless

-FLAC

-Monkey's Audio M прод.

-MP1

-MP2

-MP3

-Mp3HD

-MT9

-Ogg Vorbis

-WAV

-Windows Media Audio 9 Lossless

-WMA

-WMAConvert

AAC (англ. Advanced Audio Coding) — стандартна схема стиснення із втратами для аудіоданих. AAC розроблена як альтернатива форматам mp3 його розробником, Fraunhofer IIS. На 2007 рік поширений менше ніж mp3 і ogg vorbis. З'явився у 1997 році.

AAC використовує два основних принципи кодування для сильного зменшення кількості даних необхідних для передачі високоякісного цифрового аудіо.

Audio Interchange File Format (AIFF) — формат аудіо файлів застосовуваний для зберігання звукових даних на персональних комп'ютерах і на інших електронних аудіопристроях.

AMR (англ. Adaptive Multi Rate, адаптивне кодування з перемінною швидкістю) — формат кодування звукових файлів, спеціально призначений для стиснення сигналу в голосовому діапазоні частот. Стандартизований ETSI. Використання AMR дозволяє забезпечити високу ємність мережі одночасно з високою якістю передачі голосу.

Apple Lossless (також відомий як Apple Lossless Encoder, ALE, або Apple Lossless Audio Codec, ALAC) — відкритий аудіокодек для стиснення цифрової музики без втрат якості, розроблений Apple Inc., цей формат повсюдно використовується в продуктах Apple.

FLAC (англ. Free Lossless Audio Codec — вільний аудіокодек без втрат) — популярний аудіокодек для стиснення аудіо. На відміну від кодеків з втратами (MP3, WMA, Ogg Vorbis) FLAC не видаляє жодної інформації з аудіопотоку. Розвивається Xiph.Org Foundation. Розповсюджується вільно.

Monkey's Audio або APE [1] — популярний формат кодування цифрового звуку без втрат. Поширюється безкоштовно разом з відкритим вихідним кодом і набором програмного забезпечення для кодування і відтворення, а також плагінами до популярних плеєрів. Файли Monkey's Audio використовують такі розширення: .ape[2] для зберігання аудіо і .apl[3] для зберігання метаданих. Незважаючи на відкритий вихідний код, Monkey's Audio не є вільним, тому що його ліцензія накладає значні обмеження на використання.

MPEG-1 Audio Layer I, що звичайно пишеться скорочено — MP1, один із трьох аудіо кодеків стандарту MPEG-1. Підтримується більшістю медіаплеєрів, зокрема Winamp (на платформах Windows i Mac OS) та XMMS. Файли, що містять аудіо MP1 містять розширення .mp1

MP3 — ліцензований формат файлу для зберігання аудіо-інформації. Розроблений на початку 90-тих років Інститутом Фраунгофера в Ерланґені, Німеччина. Широко використовується в файлообмінних мережах для передачі музичних творів. Базується на теоремі Котельникова-Шеннона. Є форматом стиснення з втратами, тобто частина звукової інформації, яку вухо людини майже не сприймає, безповоротно видаляється з запису. Розробка формата була пов'язана з тим, що формат Audio-CD — дуже великий за розміром файл (1 хвилина ~ 10-15 Мб інформації), і для пересилання в інтернеті був дуже незручним. Тому треба було зменшити розмір файла та зберегти якість звучання.

mp3HD — формат компресії аудіо-файлів без втрат, представлений в березні 2009 року компанією Thomson.[1 .За заявами Thomson, mp3HD зворотно сумісний з широко поширеним форматом mp3. Файл, стиснутий із застосуванням нової технології, містить стандартну частину і додаткову інформацію. При спробі відтворення mp3HD-записи на звичайному МР3-плеєрі програється тільки стандартна доріжка, а при використанні сумісного програмного або

MT9 — формат файлу цифрового звукозапису, розроблений Korea`s Electronics і Telecommunications Institute. Також має назву Music 2.0. MT9 дозволяє слухачам регулювати гучність для кожного каналу — такого як гітара, барабани, бас і вокал — заглушка або посилення їх улюблених частин. У подальшому очікується підтримка MT9 стільниковими телефонами.

Ogg Vorbis — вільний формат стиснення звуку, що розроблявся компанією Xiph.Org Foundation 1998 року і офіційно випущений 19 липня 2002 року. Формат призначений для зберігання аудіо-інформації, подібно до MP3, однак його поява була зумовлена тим, що MP3 захищений патентом.Ogg Vorbis використовує власну психоакустичну модель при стиснення з втратами (т. зв. lossy) для досягнення високих ступенів стиснення інформації. Ogg Vorbis типово використає змінний бітрейт, при цьому його значення необмежені і можуть варіюватися при мінімальних налаштуваннях на 1 kbps, а при максимальних — від 400 kbps до 700 kbps. Гнучкою є і частота дискретизації — користувачам надається будь-який вибір у межах від 2 кгц до 192 кгц. На думку деяких, така модель дозволяє отримати кращу якість відтворення при рівному ступені стиснення.

WAV (англ. waveform audio format) — формат аудіофайла розроблений компаніями Microsoft та IBM. WAVE базується на форматі RIFF, поширюючи його на інформацію про такі параметри аудіо, як застосований кодек, частота дискретизації та кількість каналів. WAV як і RIFF передбачався для комп'ютерів IBM PC, тому всі змінні записані у форматі little endian. Відповідником WAV для комп'ютерів PowerPC є AIFF.

Хоча файли WAVE можуть бути записані за допомогою будь-яких кодеків аудіо, звичайно використовується нестиснений PCM, який призводить до великих обсягів файлу (близько 172 кБ на секунду для CD-якостіWindows Media Audio 9 Lossless — аудіо кодек для стиснення без втрат фірми Microsoft, представлений на початку 2003 року. Остання версія на 2008 рік — 9.2.

Windows Media Audio (WMA) — ліцензований формат файла, розроблений компанією Microsoft для зберігання і трансляції аудіо-інформації. З самого початку формат WMA позиціювався як альтернатива MP3, але сьогодні Microsoft протиставляє йому формат AAC (використається в популярному на Заході онлайновому музичному магазині iTunes).

Програма виконує конвертацію в .AAC, .WAV або .MP3 формат. Щоб виконати конвертацію, вам необхідна дійсна ліцензія для музичних файлів.

Аби відтворити музичні файли програма використовує Windows Media Player або iTunes. Максимальна швидкість конвертації 13х.

Формати без стиснення

CDDA — Audio CD, розроблений Philips і Sony (від 1980).

SACD — Super Audio Compact Disc, розроблений Philips і Sony (від 2000).

WAV — Microsoft Wave (Waveform audio format). Розроблений спільно з IBM.

[ред.]

Формати зі стисненням

[ред.]

Без втрат

APE — Monkey's Audio (.ape, .apl)

FLAC — вільний кодек з проекту Ogg vorbis

WMA — Windows Media Audio 9.1 Lossless

[ред.]

З утратами

AAC (.m4a, .mp4, .m4p, .aac) — Advanced Audio Coding

Doulby Digital (AC-3)

ADX

AHX

ASF

Ogg vorbis

MP3 (MPEG Layer 3)

Musepack (.mpc)

RealAudio (.ra, .rm)

TvinVQ (.vqf)

WMA — Windows Media Audio

[ред.]

Формати звукосинтезу

MIDI — Musical Instrument Digital Interface

MOD — формат музичних композицій комп'ютерів Amiga

13.Фотографія. Види фотозйомки.\

Фотогра́фія (від грецького φώς (φωτός) — світло та γράφω — пишу) або Світлина — сукупність різноманітних науково-технічних засобів і технологій, які мають на меті реєстрацію одиничних довготривалих зображень об'єктів за допомогою світла. Зазвичай процес отримання фотографічного зображення включає в себе отримання дійсного зображення за допомогою оптичної системи на період експозиції і фіксації цього зображення за допомогою світлочутливої системи у вигляді електронного файлу або на фотоплівці. У випадку фотоплівки отримане зображення зазвичай є негативом, з якого потім отримують позитивне зображення при друкуванні світлин (фотографій) за допомогою фотозбільшувача. Як при отриманні негативу, так і при друкуванні фотографій, отримане зображення спочатку латентне і його необхідно закріпити за допомогою проявника. При отриманні електронної фотографії зображення від оптичної системи оцифровується.

Фотографія широко використовується на виробництві, в наукових дослідженнях, для офіційних документів і на дозвіллі. Художня фотографія є окремим видом мистецтва. Фотографічний процес лежить в основі створення кіно.

Фотографією або світлиною називають також результат фотографічного процесу, зображення, електронне або отримане на певному матеріалі, здебільшого на цупкому папері. Колекції фотографій називають фотоальбомами. Для відтворення електронного зображення потрібне устаткування на зразок комп'ютера з дисплеєм або проектором.

Класифікація

Фотографія за використанням науково-технічних засобів може умовно бути поділена на:

Фотографію традиційну (аналогову), яка базується на досягненнях оптики та хімічних технологій в галузі світлочутливих матеріалів. Аналогова фотографія у свою чергу поділяється на монохромну (зокрема, чорно-білу) та кольорову.

Фотографію електронну, яка базується на електроннооптичних технологіях і технічних засобах, як аналогових, так і цифрових (або дігітальних) — цифрова фотографія

[ред.]

Принцип дії

Принцип дії фотографії заснований на фіксуванні за допомогою хімічних і фізичних процесів зображень, одержуваних за допомогою світла або електромагнітного випромінюванння інших діапазонів довжин хвиль.

Зображення за допомогою відбитого від предметів світла одержували ще в далекій давнині й використовували для живописних і, можливо, технічних робіт. Використовувався метод, названий пізніше ортоскопічною фотографією, який не вимагає оптичних приладів, а тільки вузьких щілин або малих отворів. Зображення проектувалися на протилежні від цих щілин або отворів поверхні.

Пізніше метод був удосконалений за допомогою оптичних приладів, що розміщувались на місці щілини або отвору. Метод послужив основою для створення камери, що оберігає одержуване зображення від засвітлення. Після винаходу методу фіксації зображення відразу або майже відразу декількома винахідниками, камера-обскура стала конструктивним прообразом фотографічного апарата.

Назву «фотографія» було обрано як наймилозвучнішу з декількох варіантів у Французькій академії в 1839 році.

Як правило, для особливо урочистих випадків запрошують професійного фотографа. Поєднання професіоналізму і швидкості реакції, а також уміння передбачати вдалі миті дають можливість робити високоякісні знімки навіть в самих екстремальних умовах.

Існує кілька видів фотозйомок. До того ж, деякі галузі фотозйомки - як, приміром, весільна фотозйомка, припускають володіння одразу кількома видами одночасно ..

У портретній зйомці важливу роль відіграє формат фотоапарата. Професійний портретний знімок потребує ретуші, яка можлива, коли зображення на негативі досить велике. Найкращими для портретної зйомки є павільйонні камери, але при вмілій обробці фотоплівки можливе отримання задовільних портретних знімків за допомогою середньоформатних і навіть малоформатних фотоапаратів. Дрібно-форматні і полуформатние камери для такої зйомки непридатні.

Виділяють документальну і художню портретну зйомку.

Документальний фото портрет - це точне, реалістичне зображення людини, відповідає дійсності. Також можливо підкреслити або приховати деякі з рис і особливостей людини.

Художній фото портрет - це розкриття насиченого образу. Образ створюється виходячи з побажань і уявлень замовника, а також художнього погляду фотографа, стиліста, візажиста, режисера і т.п. При створенні образу використовується реквізит (костюм, речі, декорації тощо), а також макіяж, зачіска, фон і т.д.

Репортажні називається знімок, зроблений з якого-небудь конкретного приводу, який представляє широкий громадський чи політичний інтерес. Або фіксує якесь значуща подія особистого плану - так, наприклад, репортажна зйомка - одна зі складових весільна фотозйомка. Фоторепортаж - один з видів журнально-газетної діяльності, і якщо для фоторепортера така діяльність є основною, то для фотолюбителя - епізодичній. Складність цієї роботи в тому, що кожна нова зйомка відбувається в новій і незвичній обстановці. Специфічна особливість репортажної зйомки в тому, що фотограф не може і не повинен втручатися у хід явищ і подій, саджати людей у ​​ті чи інші пози, міняти їх місцями, переставляти предмети, зупиняти рух.

У пейзажних знімках перед глядачем постають лісу і поля, луки і гори, моря і річки, тобто природа природна.

Але краєвид - це і природа штучна, створена людиною: міська архітектура, сільські хати, будови.

Жанрова фотографія - це зупинена мить життя, якась сцена, історія, але не постановочна, а природна.

Відповідно постановочна фотозйомка - фіксування якихось подій в житті з чітко заданій композицією і продуманим сюжетом. Весільна фотозйомка включає в себе і цей вид теж.

Специфіка такого жанру фотозйомки, як натюрморт, визначає підвищену увагу художника (і глядача) до структури і деталей обсягів, фактурі поверхні проблеми з екраном. Цілі натюрморту як жанру не зводяться до вираження символіки, до вирішення декоративних завдань або до естествоіспитательскі точної фіксації предметного світу, хоча ці задачі багато в чому сприяли формуванню натюрморту, а його образи нерідко відрізняються багатством асоціацій, яскравою декоративністю й ілюзорної точністю передачі натури.