25. Принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав як загальновизнана правова норма

Принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав належить до групи спеціальних принципів міжнародного економічного права, які відтворюють специфіку правового регулювання у міжнародно-економічній сфері.

Принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав випливає із загального принципу співробітництва держав і принципу їх рівноправ'я. Принцип є загальновідомою правовою нормою і, як правило, не вимагає свого обов'язкового закріплення у договірних зобов'язаннях. Кожна держава має право вимагати надавати їй рівні умови у міжнародних економічних відносинах, як і вона іншим державам. Це не означає, що повністю виключається можливість введення державою обмежувальних заходів у міжнародних економічних відносинах. В силу тих чи інших причин вони можуть вводитись, але за однієї умови: такі обмеження мають стосуватися усіх держав. Якщо дана умова не виконується, то це слід вважати порушенням принципу юридичної рівності і недопущення економічної дискримінації. Втім не слід розглядати як дискримінацію в економічних відносинах заходи, які застосовуються до держави-порушника і які покликані забезпечити дотримання принципу рівності і недопущення дискримінації.

24. Характеристика спеціальних принципів міжнародного економічного права

Ця група принципів відтворює специфіку правового регулювання у міжнародно-економічній сфері.

До спеціальних принципів МЕП відносяться: 1)принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами; 2)принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав; 3)принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків; 4)принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю; 5) принцип найбільшого сприяння; 6) принцип національного режиму.

1) Принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами — один із основних у системі спеціальних принципів. Він закріплений у Статуті ООН, у багатьох резолюціях Генеральної Асамблеї 00Н, Конференції з торгівлі й розвитку та ін. Зміст принципу: а) всі держави повинні співробітничати у справі сприяння більш раціональним і справедливим міжнародним економічним відносинам; б) кожна держава має право брати участь у міжнародній торгівлі та в інших формах економічного співробітництва, незалежно від відмінностей у політичних, економічних та соціальних системах; в) всі держави зобов'язані співробітничати в економічній, соціальній, культурній, науковій і технічній галузях з метою сприяння економічному і соціальному прогресу; г) міжнародне співробітництво з метою розвитку — єдина мета і загальний обов'язок усіх держав; д) кожна держава має будувати свої економічні відносини з урахуванням інтересів інших країн; е) всі держави мусять співробітничати у коректуванні цін на товари, що експортуються до країн, які розвиваються, стосовно цій на імпортовані ними товари; ж) всі держави повинні сприяти збалансованому розвитку світової економіки, враховуючи ту обставину, що добробут розвинутих країн і країн, які розвиваються, тісно взаємопов'язані і що розквіт міжнародного співробітництва в цілому залежить від розквіту його складових частин.

2)Принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав випливає із загального принципу співробітництва держав і принципу їх рівноправ'я. 3)Принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків надає можливість вільного вибору певних форм співробітництва у зовнішньоекономічних відносинах

4)Принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю випливає із загального принципу державного суверенітету.

5)Принцип найбільшого сприяння (коли він включається до міжнародного договору) кожна сторона (держава) зобов'язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги тощо), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). Додержання цього принципу дає можливість ставити в однакове положення держави та інші суб'єкти міжнародних економічних відносин.