17. Поняття та система принципів міжнародного економічного права

Під принципом прийнято розуміти керівні ідеї, основоположні засади або правила здійснення якоїсь діяльності. Міжнародна економічна діяльність базується на принципах, які виражаються у нормах міжнародного права, а потім розвиваються і набувають відповідного специфічного змісту у такій його галузі, як міжнародне економічне право. Ці принципи, знаходячи своє закріплення у міжнародно-правових актах, і визначають закономірності правового регулювання міжнародних відносин і міжнародних економічних відносин, відбивають з урахуванням практики тенденції і потреби їх оптимального і прогресивного розвитку.

До основних (загальних) принципів міжнародного економічного права слід віднести принципи міжнародного права. Міжнародне економічне право є галуззю міжнародного права, тому і принципи міжнародного права є загальними принципами для міжнародного економічного права:

1)принцип мирного співіснування; 2)принцип суверенної рівності держав; 3)принцип співробітництва держав; 4)принцип невтручання; 5)принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань; 6)принцип взаємної вигоди.

До спеціальних принципів відносяться: 1)принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами; 2)принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав; 3)принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків; 4)принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю; 5) принцип найбільшого сприяння; 6) принцип національного режиму.

Принципи міжнародного економічного права є основою формування принципів зовнішньоекономічної діяльності багатьох держав, зокрема, України, закріплені в ст. 2 ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність", прийнятого 16 квітня 1991 р.

16. Міжнародні економічні договори – основне джерело міжнародного економічного права

Міжнародний економічний договір — це добровільна угода між двома або більшою кількістю суб'єктів міжнародного права, відповідно до якої встановлюються, змінюються чи припиняються їх взаємні права та зобов'язання. Міжнародний договір є основним джерелом міжнародного права. Це зафіксовано у Статуті 00Н та Статуті Міжнародного суду 00Н. Договір покликаний чітко і у визначеній формі відбивати угоду між суб'єктами міжнародного права про створення обов'язкових для них правил, тобто міжнародно-правових норм, що регламентують встановлення, зміну чи припинення їх взаємних прав і обов'язків. Усі міжнародні договори незалежно від кількості їх учасників є джерелами міжнародного права. Міжнародний економічний договір є різновидом міжнародного публічного договору.

Основою міжнародного правового регулювання економічних відносин між державами є дво- та багатосторонні договори. Вони бувають різними як за змістом, так і за назвою. Серед міжнародних договорів як джерел міжнародного економічного права особливе місце посідають багатосторонні конвенції, що містять кодифіковані норми. Останні мають цілий ряд переваг над нормами, що містяться в інших джерелах. Наприклад, їх важливою рисою є стабільність змісту, що забезпечує високий рівень передбачуваності поведінки учасників міжнародних відносин; ці норми відрізняються якістю та науковою обґрунтованістю, визначеність цих норм полегшує їх застосування та контроль за виконанням. Практика міжнародного економічного співробітництва виробила певні види договорів, які застосовуються останнім часом, а саме: торговельні договори, угоди про товарообіг, угоди про економічне і технічне співробітництво, угоди про інвестиції, кредитні угоди та ін.