70.Конститтуція Великобританії(поняття,структура,класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Великобританії.

Британська конституція має комбіновану, несистематизовану форму;не має класичної структури(преамбула,основна частина,заключні та перехідні положення).складається з двох частин – писаної і неписаної. Називається неписаною(некодифікована), бо вона ніколи не була "записана" в єдиному акті. Писана частина включає: -статутне право, тобто прийняті в різні роки акти(1.»історичні правові акти» Велика Хартія Вольностей 1215р.Білль про права 1689р.,Акт про права людини 1998р.;2.парламентські закони Акти про Парламент 1911 1949р.,Акт про громадянство 1981р.;3.акти делегованого законодавства,які були прийняті викон. влад. шляхом делегування Парлам своїх прав. Напр,акти,що видаються міністрами Корони, місц.орг.влади, Таємної ради),які регулюють питання конституційного характеру. При цьому жоден із цих законів не є Основним законом; -прецедентне право (прецеденти), що мають своїм предметом питання того ж конституційного характеру. Вислів "писаний закон" означає закон, формально прийнятий парламентом, не важливо, чи зафіксований він на папері, а термін "неписаний закон" уживається для позначення закону, який не пройшов парламентської процедури. Присуди утворюють систему "загального права"; вони стосуються головним чином прав і свобод громадян, а також відносин між різними державними органами. Судові прецеденти численні; найбільше значення з них мають рішення вищих судових інстанцій, особливо палати лордів – верховної судової інстанції країни. її рішення є обов'язковими для всіх судів. До неписаної частини належать конституційні угоди, що регулюють найважливіші питання державного життя. Ці угоди розглядаються у Великобританії як основа конституційного права. Вони регулюють відносини між Монархом,законод і викон владою,між членами уряду,між палатами Парлам. Конституц угоди можуть виникати на основі статутного права(Напр, за статутом Монарх: - затверджує біллі,які приймає Парлам і користується правом абсолютного вето; - розпускає та скликає Парлам; -призначає та зміщує міністрів,які несуть відповідальність перед Монархом. А за конституц угодами Монарх повинен: -затверджувати біллі,тобто не користуватись правом абсолютного вето; -розпускати та скликати Парлам за порадою Премєр-мін; - признач Премєр-міністром особу,що має підтримку більшості Палати громад. Доктринальні джерела або труди видатних науковців є не первинним, а похідним джерелом конституційного права, бо містять необхідні узагальнення, аналіз писаних і неписаних норм конституції(тлумачення законів, прецедентів і звичаїв). До них звертаються тоді,коли констит-правові віднос не врегульовані ні статутним,ні прецед пр.,ні конституц угодами. Своєрідна форма британської Конституції має особливості: 1.- її компоненти передбачають певний особливий порядок їх прийняття, зміни або скасування,тобто Конституція належить до гнучких, тобто змінюваних з дотриманням звичайної процедури в парламенті або в умовах звичайного судочинства. 2.особливість – відсутність органів конституційного контролю, оскільки неможливо зіставляти акти, що видаються, ухвалювані судові рішення з уже існуючими парламентськими законами і чинними присудами, якщо ці закони і рішення не наділені підвищеною юридичною силою. Тим більше не можна визначити, чи відповідає акт, що видається, конституційним угодам, ніде юридично не зафіксованими.