85.Українське козацтво як культурний феномен.

Козацтво як стан виникло наприкінці 15 століття. Перша згадка про козаків датується 1489 р. слово козак означає вільна озброєнна людина

Козацькі літописи: літопис самовидця-козацький літопис написаний староукр мовою ,присвячений періоду хмельниччини і руїни, літопис грабянки-церковнословянська мова, події хмельниччини та руїни, літопис самійла величка – староукр моваивійна з поляками на чолі з хмльницьким.

Козацьке бароко- стиль шо був поширений на укр. Землях війська запорізького у 17-18 столітті . виник внаслідок поєднання місцевих традицій та європейського бароко. Приклади: церква святого пророка .іллі в суботові, успенький собор києвопечер лаври, соф собор.

В духовній культурі козацької держави високого розвитку набуло хорове мистецтво. Релігійність і духовність були дуже важливими критеріями відбору в козацьке середовище. Голоіні завдання оборона церкви та віри.

86. Уявлення про «національний характер» як елемент культурної ідентичності.

Національний характер — сукупність психологічно-ментальних та повендінкових ознак, особливостей, притаманних певній етнонаціональній спільностей.

Уперше вивчення психологічнох особливостей окремих етнічних груп здійснювалося Школою психології народів, що виникла в Німеччи- ні в середині ХІХ ст. Для означення специфічних психологічних властивостей того чи іншого етносу Лазарус і Штейнгаль, насліду- ючи Гегеля й німецьких романтиків, уживали поняття «дух народу». Дослідженню цього питання присвячено й фундаментальну працю Вундта «Психологія народів», де розглядають специфічні особливості глибинних шарів психоллогічного життя представників різ- них людських спільнот. У ХХ ст. дослідження Н.х. (національноо характеру) здійснюється переважно в рамках неофрейдизму та націології. Юнг, зокрема, виводить наявність психологічних відмінностей народів зі своєї концепції архетипів, пов'язуючи їх існування з функціонуванням у підсвідомому певних психологічних структур, що зумовлюють особливі поведінкові прояви і є спі-льними для представників якогось великого угрупування.

Питання Н.х. найбільшою мірою привертало увагу народів, що зазнавали національного гноблення і для яких актуальним було виявлення всіх чинників, що впливали на перебіг національно-визвольної боротьби. Намагаючись виявити умови, за яких уможливлюється досягнення національної незалежності і причини попердніх поразок, українські мислителі — політики-державники, філософи, психо- логи, представники інших наукових галузей — звертались до особливостей української національної ментальності й психології.

Од середини ХІХ ст. в Україні бурхливими темпами розвивається етнопсихологія, основоположні ідеї якої сформульовані в роботах історіографічного та культурознавчого характеру (Костомаров, Липинський, Щербаківський, Липа, Чижевський, Мірчук, Крупницький, Ярема, Феденко). Філософські аспекти функціонування мови як чинника етнопсихологічних феноменів досліджувалися у роботах Потебні. Безпоседньо проблемам національного характеру в межах етнопсихології як міждисциплінарного напряму наукових досліджень на українському грунті присвячено роботи Кульчицького, Цимбалистого, Яніва, Шлемкевича та інших.