88.Формування українського культурного простору в умовах Австро-Угорської та Російської імперій.

Незважаючи на колонізаторську політику Росії та Австро-Угорщини, українська культура розвивалася.

Початок 19ст:

Освіта: заснування харківського університету,у львові засновано рельну(торгівельну) академію, у києві університет святого володимира, в Укр. діє 3 ліцеї:ніжинський ,кременецький,одеський

Література: котляревський енеїда, наталка полтавка,москаль чарівник, творчість байкара гулака-артемовського, квітка-основяненко пан халявський, гоголь мертві душі,шевченко-в петербурзі видано кобзар

Театральне мист: харківський театр-режисер гулак-артемовський, полтавський театр. Діють створені поміщиками театри з кріпаків, оркестри,хори.

Фольклор: найрозповсюдженіший вид ансамблів-троїсті музики-бубон,скрипка,цимбали, найрозповсюдженіші танці метелиця гопак полька козачок

Архітектура: на зміну бароко приходить класицизм. Найвідоміші архітектори мезенський,метцель. Метцель-автор парку в умані *софіївка*

Живопис та скульптура: відомий скульптор іван мартос (скульптура засновника одеси графа рішелльє) художники: василь тропінін,боровиковський,сощенко,шевченко

Друга половина 19 ст:

Освіта: відкрито такі вищі навч.заклади: університет в одесі,чернівецький універ,львівський політех,харківський технологічний,київський політех,

Література:куліш чорна рада, марко вовчок інститутка, нечуй-левицький микола джеря,кайдащева сімя, творчість українки,франко каменярі

Драматургія: михайло старицький за двома зайцями, кропивницький дай серцю волю заведе в еволю, карпенко-карий сто тисяч,мартин боруля

Музика: семен гулак артемовчький запорожець за дунаєм, сокальський *мазепа*, майська ніч, вербицький ще не вмерла Україна

Архітектура залишається стиль класицизм

Живопис та скульптура : скульптор микешин пам’ятник хмельницькому 1888, скульптори мартос та позен, живописці: пимоненко,васильківський,ярошенко,устимович.

Отже, протягом XIX ст. українська культура, незважаючи на несприятливі обставини, досягла значних успіхів. Талановиті вчені, літератори й митці створили багато класичних творів, що стали вагомим внеском у скарбницю світової духовності.

89.Характеристика та основні риси українського бароко. 

      У дослідженнях естетики бароко останнього часу прийнято визначати так звану літературу "високого" - аристократичного і елітарного бароко і бароко "середнє" та "низьке", яке відповідно мало виражати інтереси народних мас і бути більш демократичним і доступним.     Під безпосереднім керівництвом Київської академії виробляється своєрідна система української освіти, яка вплинула на формування та розвиток низових жанрів бароко. Не дарма П.Житецький зосереджував увагу на тому факті, що запроваджувані російським правлінням народні училища тривалий час не приживалися на українському ґрунті, бо не відповідали суспільним потребам українців, які мали значно вищі, ніж елементарні, навики грамотності. Житецький вказував, що у так званих "мандрованих дяках" була вся сила просвітницького руху, який почався за ініціативою народу і який не відривався від народного ґрунту. Ця взаємодія народних і книжних впливів у зв'язку з рухомим складом української школи багато пояснює як y світогляді українського народу, так і в постійному вираженні цього світогляду.

Бароко як відображення патетики національно-визвольної боротьби, з’єднання творчих сил духовенства, братств і козацтва. Характерні риси бароко: його дивовижність, динаміка, емоційність, експресивність, пишність, драматизм, містицизм.

Формування бароко в літературі, філософії, архітектурі, живопису.

Характерні риси літературного бароко: багатослів’я, пишномовність, патетика, епітети, метафоричність, антитези. Бароко в поезії, драматургії, полемічній літературі. Коротка характеристика літературних пам’яток від культурно-національного відродження 20-х—30-х років XVII ст. до творчості Г. Сковороди та «Історії Русів». Творчість С. Яворського, Ф. Прокоповича, Захарія Копистенського, Лазара Барановича, М. Смотрицького та ін. Козацькі літописи Самовидця, Самійла Величка, Григорія Граб’янки. Прихильність українських діячів до західної моделі культури.

Філософія бароко професорів Києво-Могилянської академії. Ідеї гуманізму, реформації, просвітництва; залежність прогресу від розвитку освіти і культури. Людина та її досконалість як об’єкт дослідження філософів бароко і розуміння залежності людини від сил Всесвіту. Людина як мікрокосм у макросистемі Всесвіту. Мислення і дух як засіб єднання людини з Богом. Прагнення добра і блага через очищення від гріховності.

Українське, або козацьке, бароко в архітектурі. Характерні риси: планово-ландшафтно-просторова підпорядкованість ідеї тріумфу, динамізм, експресія, пишність.

Барокова споруда як частина просторово-архітектурно-ландшафтного ансамблю. Пишність ліплення, його широкі декоративні можливості. Зразки бароко: Михайлівський Золотоверхий собор, Успенський у Києво-Печерській лаврі, там само церква Різдва Богородиці, дзвіниця Й. Г. Шеделя, дзвіниця Степана Ковніра, будинок музею книгодрукування в лаврі, церква Спаса на Берестові, будинок полкової канцелярії в Чернігові, Воздвиженський собор у Полтаві.

Школи архітектурного українського бароко. Розвиток барокового живопису. Характеристика барокового іконопису та світського живопису. Епітафіальний, ктиторський, парсунний, монарший портрет. Характерні риси живопису бароко: рослинний орнамент, використання елементів фольклору; поєднання світських та іконописних елементів в одязі; реалізм трактування обличчя; уквітчаність, незвичайність, дивовижність, їх протиставлення реалістичності, героїчна патетика.

Характеристика української музичної культури XVII—XVIII ст. Творчість М. Березовського, А. Веделя, Д. Бортнянського.