33.Функціональна організаційна структура, її особливості.

Суть функціональної організаційної структури управління полягає у виконанні окремих функцій спеціалізованими органами управління й окремими спеціалістами, котрі мають значні управлінські повноваження. В організації управління готелями спеціалісти одного профілю об'єднуються здебільшого в структурні підрозділи (відділи), наприклад, у відділи маркетингу, прийому та розміщення, фінансів, комерційний та ін. Отже, загальне завдання управління готелем, починаючи від середнього рівня, поділяють за функціональним критерієм, звідси і походження назви "функціональна структура управління".

За функціональної структури виникає штат спеціалістів з високою компетенцією у певній сфері, які відповідають за конкретний напрям управління. Функціональна спеціалізація апарату управління значно підвищує результативність діяльності готельного підприємства. Цю модель використовують в умовах швидкого збільшення обсягів виробництва і його ускладнення, появи нових видів послуг та обслуговування у готельних комплексах.

Перевагитакої структури:

1. Висока компетентність спеціалістів які відповідають за окремі функції.

2. Розширення можливостей керівників стратегічно управління шляхом передачі ряду функцій спеціалізованим функціональним підрозділам.

3. Створюються можливість централізованого контролю стратегічних результатів.

4. Відповідальність між структурою управління і розробленою стратегією.

5. Дана структура легко реагує на створення нових функціональних структурних організацій.

Недоліки:

• труднощі у підтримці постійних взаємозв’язків між функціональними підрозділами;

• відсутність взаєморозуміння та єдності дій між працівниками різних функціональних служб та підрозділів;

• зменшення рівня відповідальності працівників за виконану роботу;

• порушення принципів єдності;

• можливість між функціональних суперечок, конфліктів, порушення між функціональною координацією;

• перенесення відповідальності за одержані результати на вищі рівні управління;

• неправильні визначення пріоритетів діяльності певними функціональними керівниками-менеджерами;

• функціональна короткозорість яка інколи недає стратегічно мислити.

34.Лінійно-функціональна організаційна структура, її особливості.

Ця структура є найпоширенішим видом структури бюрократичного типу, характеризується великим числом горизонтальних і вертикальних зв'язків і незначною участю низових ланок управління в прийнять рішень. Керівники при цій системі поділяються на лінійних і функціональних. Основою побудови такої системи є: а) лінійна вертикаль управління; б) спеціалізація управлінської праці за функціональними ознаками (техніка, економіка, маркетинг, виробництво фінанси тощо).

Така організаційна структура поєднує переваги лінійної та функціональної структури. Функціональні ланки вній позбавлені переваг впливу на виконавців.

Керівнику організації безпосередньо підпорядковуються його заступники за функціями (маркетинг, фінанси, персонал тощо). Загальний керівник здійснює лінійну дію на всіх учасників структури, а керівники функціональних відділів (економічного, інженерно-технічного тощо) надають функціональне сприяння виконавцям робіт. Лінійно-функціональні структури управління найбільш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, часто, які повторюються і рідко змінні завдання та функції (на невеликих підприємствах, а також на підприємствах з масовим або крупносерійним типом виробництва). Коли виробництво стає складнішим або гнучкішим лінійно-функціональна структура змінюється з метою зниження рівня централізації. Одним з напрямів децентралізації є впровадження лінійно-штабної структури управління.

Переваги такої структури:

1. Висока компетентність спеціалістів які відповідають за здійснення конкретних функцій.

2. Відповідність даної структури до розробленої стратегії.

3. Поєднання принципу спеціалізації управління з принципами єдності керівництва.

Недоліки:

• вони незавжди є гнучкими при вирішенні глобальних проблем організації;

• надмірний розвиток системи взаємодії по вертикалі.