77.Причини і напрямки трансформації сучасної економічної моделі Ірландії.

Фінансово-економічна криза в Ірландії 2008-2011рр.

Дисбаланс в структурі економіки: надмірна частка сектору будівництва у ВВП (близько 12% ВВП)

Зростання зарплат (->аутсорсінг корпорацій у країни Сх. Європи)

Зростання цін на нерухомість (на 130% протягом 10 років)

Надмірна частка забудовників та девелоперів у структурі позик банків (28%)

Розгортання кризи:

• Падіння попиту на нерухомість (зниження цін на житло на 47% з 2007 року)-> підрив позицій банків

Рекапіталізація банків урядом ->надмірний дефіцит бюджету (32,4% від ВВП у 2010р.)

Ірландський національний план оздоровлення економіки 2011-2014:

• Зниження соц. видатків

• Підвищення існуючих та впровадження нових податків (ПДВ до 23%; впровадження податку на нерухомість)

Посилення контролю за банківським сектором

Ірландія є головним претендентом на те, щоб бути прикладом перебудови через жорстку економію і структурні реформи. Після перенесеної катастрофи банківського сектора і сфери нерухомості вона змогла досягти поставлених цілей зі скорочення дефіциту бюджету. Вона змогла відновити велику частину своєї експортної конкурентоспроможності. Багатонаціональні компанії, які використовують Ірландію в якості країни з низькою податковою базою, знову охоче вкладають у неї свої кошти. Ірландська економіка зростає, хоча й повільно, в порівнянні зі спадом в периферійних країнах зони євро. Довіру ринків до Ірландії відновлюється: на цьому тижні країна продала держоблігації на 2,5 млрд євро ($ 3,3 млрд) за процентною ставкою, яка нижча від ставки за кредитами зовнішньої фінансової допомоги.

79. Галузева спеціалізація південноєвропейських країн.

Особливістю розміщення продуктивних сил у промисловості є зосередження обробних галузей у найбільших портових містах. Ця тенденція активно заявила про себе в 60—70-ті роки XX ст. у зв'язку зі зростанням імпорту багатьох видів сировини і матеріалів, а також переорієнтацією значної частини промисловості на експорт. Найбільшою є концентрація в приморських столицях (Афіни, Лісабон) або у других-третіх за значущістю містах (Барселона, Валенсія — в Іспанії, Порту — в Португалії). Лише в Італії значні промислові центри розташовані далеко від узбережжя — в північній частині країни.Останнім часом у регіоні почав інтенсивно розвиватися третинний сектор економіки, де виділяється італійська корпорація «Фінінвест», оборот якої за рік становить 7 млрд дол., а кількість зайнятих — 26 тис. осіб.

Головні напрями діяльності: телебачення, видавнича справа, рекламний бізнес, виробництво і поширення теле- і кінофільмів, страхова справа тощо.

Країни-карлики регіону мають специфічні галузі господарства, пов'язані з випуском раритетних грошових знаків (Ватикан, Сан-Марино), дорогих колекційних поштових марок (Сан-Марино), з обробкою місцевих видів каміння, дорогих сортів деревини, вичинкою шкіри (Андорра, Мальта). Ватикан високі прибутки одержує від випуску та експорту церковних атрибутів та сувенірів.

Південноєвропейські країни значну увагу приділяють розвитку трудомістких галузей промисловості:Італія: туризм, хім. і харчова пром., текстиль, автомобілі, машинобудування, металургія, взуття, одяг, кераміка. Іспанія: туризм, харчова пром., текстиль і одяг (у т.ч. взуття), хімікати, судно-, автомобіле-, верстатобудування, метали і металеві вироби, глини і вогнетривкі вироби, ліки, мед.обладнання. Греція: туризм, текстиль, харчова і тютюнова пром., хімікати, виробу з металу, видобуток нафти. Португалія: туризм, одяг, взуття, текстиль, автозапчастини обробної пром., неблагородні метали, молочні продукти, вино, фарфор і кераміка, скляні, дерев»яні та пробкові вироби, технології, комунікації, суднобудування і ремонт.