22. Основні підсистеми структури єдиного світогосподарського простору.

Основними сутнісними підсистемами світової економіки на другому рівні є:

•          технологічна;

•          економічна;

•          правова;

•          соціально-культурна. Що ж являють собою ці підсистеми? Технологічна підсистема – це сукупність вимог, які пред'являє

НТР, що забезпечують конкурентоспроможність на світовому ринку. Ці вимоги технології можуть бути зведені до таких основних параметрів:

•          інформаційно-комп'ютерний характер технології;

•          наукомісткість;

•          ресурсозберігальний, безвідходний та екологічно чистий тип технології;

•          біотехнологічність, тобто технологія, яка ґрунтується на при-родних процесах. Такі параметри забезпечують витримування світового рівня

ефективності, продуктивності, якості та новизни продуктів, реа-лізацію принципів сучасного менеджменту. Реалізація цих вимог практично неможлива і малоефективна в рамках відособлених на-ціональних технологічних просторів.

 Економічна підсистема – це єдиний економічний простір віль-ного пересування товарів і послуг, капіталів і робочої сили, інфор-мації через кордони національних держав, а також вільний взаємо-обмін національними валютами.

Правова підсистема – це зведення загальних правил підприєм-ницького права і норм господарської поведінки. Вони складаються в єдине правове поле в міру вироблення норм міжнародного при-ватного, цивільного та патентного права.Тенденція подальшого зближення правових систем держав, яка поширюється і на права людини, закладає фундамент усесвітнього правового простору.

Соціально-культурна підсистема формується значно повільні-ше і суперечливіше, ніж інші підсистеми єдиного світогосподарсько-го простору. Процес формування єдиного соціально-культурного простору передбачає:

•          досягнення більш високого загального рівня життя і зменшення відмінностей між «багатими» і «бідними» державами. З цією ме-тою створюються структурні фонди ЄС, різні цільові фонди ООН;

•          єдиний підхід до соціальної політики;

•          формування нового мислення, злам старого мислення;

•          вироблення єдиних норм поведінки в бізнесі, діловій етиці та в менеджменті;

•          мирне вирішення національних та міжнаціональних проблем.

23. Особливості сучасного етапу розвитку світового господарства.

Для сучасного періоду міжнародного економічного розвитку ха­рактерне широке залучення країн у міжнародні взаємозв'язки. Це пов'язане з тим, що масштаби сучасного виробництва переросли національні рамки. У міжнародних масштабах переміщуються не лише товари, а й фактори виробництва, насамперед капітал та робо­ча сила. Охопленою сферою стала не лише сфера обігу, а й сфера виробництва. Для нормального підтримання і розвитку національ­ного виробництва стає необхідною взаємодія з іншими країнами, участь у міжнародному поділі праці та обміні. Посилюється інтер­націоналізація виробництва й усього господарського життя, що стало основою формування світового господарства. Характерними рисами сучасного світового господарства є [18,с.ЗЗ]:

•    розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, передовсім v формах ввезення — вивезення капіталу, робочої сили і технології;

•    зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у декількох країнах, насамперед у рам­ ках ТНК;

•    економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах;

•    виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об'єднань.

Регулюють світове господарство заходами національної та між­державної економічної політики. У межах світового господарства економіка окремих країн стає все більш відкритою й орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.