4.3. Умови формування людського розвитку

Людський розвиток відбувається за двома основними на­прямами (рис. 4.1):

Ч> набуття якісних показників (продовжена тривалість достойного життя, професіоналізм, високий рівень осві­ти тощо);

^ використання набутих якісних показників (для праці, відпочинку, культурних, соціальних і політичних ці­лей).

Обидва напрями повинні бути збалансовані.

Одержання доходу (прибутку) не є основною метою життя людини, необхідно враховувати і гуманітарні бажання особис­тості. Людський розвиток повинен відбуватися паралельно з культурним, за повної поваги та збереження культурних тра­дицій. Будь-які зміни у цій сфері не варто прискорювати чи форсувати. Обережно слід вирішувати питання деідеологіза- ції. Необхідно створити умови та можливості для розвитку свідомості як окремої людини, так і цілих спільнот. Треба і

4.3. Умови формування людського розвитку

89

надалі забезпечувати розвиток інтелектуального потенціалу, вивести з кризи освіту, підтримувати на високому рівні ін­формаційне забезпечення, що дасть змогу людям психологіч­но адаптуватись до освітніх норм і раціоналізму, а отже,— примножувати національні здобутки. Права людини повинні домінувати над правами держави.

С людський

РОЗВИТОК )

Рис. 4.1. Напрями людського розвитку

Людський розвиток мусить бути сталим, що означає ра­ціональне використання усіх можливих ресурсів як для задо­волення потреб сучасних, так і майбутніх поколінь. Провідною ідеєю сталого людського розвитку слід вважати мінімізацію обмежень сучасних можливостей та/або зростання умов май­бутнього вибору членів спільноти. Це означає, що нинішня генерація повинна не лише (і не стільки) дбайливо ставитися до того світу, який вона отримала у спадок від своїх попе­редників, а й, враховуючи обсяги використання фізичного капіталу, знаходити нові способи його примноження і замі­щення, розвивати і впроваджувати нові ефективні форми со­ціального капіталу.

90

4. ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК

Сталість людського розвитку визначається як передумова виживання людства (у матеріальному і соціальному сенсі), а не як спосіб формування того чи іншого типу суспільства. Суспільство може розвиватися різними шляхами, забезпечу­ючи при цьому свою сталість, однак не завжди ці шляхи со­ціально та етично прийняті (наприклад, розвиток деяких держав Нового Світу та Австралії ґрунтувався на поневоленні та фізичному знищенні аборигенів; соціалістична система в Радянському Союзі формувалася і утверджувалася ціною життя десятків мільйонів наших співвітчизників, знищення довкілля і хижацького використання природних ресурсів).

4.4. Вимірювання людського розвитку

Методику вимірювання людського розвитку, а саме індек­су людського розвитку (ІЛР), вперше запропоновано в межах Програми розвитку ООН (ПРООН) 1990 р. ІЛР значно доско­наліший, ніж показник валового внутрішнього продукту (ВВП) на душу населення, який визначає лише середній до­хід, що забезпечує чи не забезпечує прожитковий мінімум членам суспільства. Спочатку для вимірювання ІЛР викорис­товували близько 40 показників, здебільшого кількісних па­раметрів і рейтингів. Однак не всі параметри можна виміряти кількісно, наприклад, наявність політичного вибору чи свобо­ду особистості, обсяги духовного чи соціального капіталів.

Наразі показник ІЛР, окрім середнього доходу, включає відомості про тривалість людського життя, рівень освіти (різні ступені грамотності). Більш точно ІЛР розраховується на ос­нові трьох показників:

П.І — очікуване довголіття, яке визначається як трива­лість майбутнього життя при народженні дитини;

П.П — досягнутий рівень освіти, вимірюється як сукупний індекс грамотності дорослого населення (дві третини) і сукуп­на частка учнів (одна третина);

П.ІІІ — життєвий рівень, вимірюється реальним ВВП на душу населення (в доларах СІЛА паритету купівельної спро­можності — ПКС).

Щоб визначити ІЛР, для кожного з цих показників вста­новлюємо максимальні і мінімальні значення (X;):

тривалість майбутнього життя — 25 та 85 років;

^ грамотність серед дорослого населення — 0 та 100%;

4.4. Вимірювання людського розвитку

91

^ сукупна частка учнів — 0 та 100%;

реальний ВВП на душу населення (в дол. США ПКС): 100 дол. ПКС і 40000 дол. ПКС.

Для будь-якого компонента ІЛР окремі індекси розрахо­вуються за формулою

_т _ ...... _ фактичне значення X; — мінімальне значення X;

Індекс ( . ) - _{максимальне} значення Хі — мінімальне значення Хі '

Приклади розрахунку індексів П.І і П.ІІ:

1. Якщо в країні тривалість майбутнього життя при народ­женні дитини становитиме 65 років, то

П.І = (65-25)/(85-25) = 40/60 = 0,667.

2. Якщо, наприклад, грамотність дорослого населення ста­новить 93,8%, а сукупна частка учнів — 78,0%, то

ЯЛ ■аддац+оз» .0,885.

З

Доходи — це ступінь наближення до рівня пристойного життя. Базовий підхід при обчисленні доходів спирається на той факт, що досягнення нормального рівня життя не потре­бує необмежених доходів. Існує два методи обрахунку індексу доходу (життєвого рівня) П.ІІІ. У першому випадку для його

побудови за пороговий рівень у' береться середній дохід у

світі, який зараз дорівнює 5120 дол. США ПКС і будь-який дохід понад цей рівень обраховується за формулою кориснос­ті доходу:

Щу)у' для Оуу*

у'+2 (У-У')^1/Ї Для у Щ'

у'+ 2(у */*) + З(у-2у')¹/³ для 2у'у^іу^І

Для максимального значення доходу в 40000 дол. США ПКС дисконтоване значення доходу, яке дорівнює 5448 дол. США.

Дохід (у*) можна визначити інакше:

пііі"= ^І0^*-^І0^*_тіп

шах -ІОб^тіп ’

де У *тах ⁼ 40000 дол. США, а >>*_тіп= 100 дол. США.

92

4. ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК

Приклади розрахунку індексу ПЛІ:

1. Якщо в країні певного року реальний ВВП на душу на­селення становив 3330 дол. США ПКС, тоді

ПЛІ' = ^3330-100 ₌ о 598. 5448 -100

2. Відповідно (врахувавши наведені вище значення) мати­мемо *

п _ПІ" = ^{І0§ 3300} ~^{І0§ 100} = ^3,522 ~ ² ₌ о 585 Іо£ 40000 -1о8100 4,602-2

Більш вживаним є другий метод визначення життєвого рівня П. III, хоча відносна похибка при використанні цих двох способів визначення індексу доходу не перевищує 2%.

ІЛР є середнім арифметичним індексів П.І, П.ІІ та ПЛІ:

_тттп 0,667 + 0,885 + 0,585

ІЛР = — —• = 0,712.

4.5. ТЕНДЕРНІ ПИТАННЯ І ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК

Попри значні зрушення у людському розвитку останніх десятиліть у багатьох аспектах суспільного життя жінки за­лишаються у значно гіршому становищі, ніж чоловіки. Почи­наючи з 1995 р. в розрахунках індексу людського розвитку .почали враховувати відповідні тендерні індикатори: тендер­ний індекс розвитку (СгЕ)І) та ступінь тендерної довіри (СЕМ). Останній показник є досить важливим для такої суспільної сфери діяльності, як державна служба, оскільки його аналіз дає змогу оцінити частку участі жіночого населення у полі­тичному житті (кількість парламентських і міністерських місць); у сфері виробництва, управління, надання послуг то­що; в отриманні прибутків (залежно від тендерного статусу). Тобто інформація, отримана за допомогою показника ОЕМ, стосується не лише державної служби, а й решти секторів суспільного життя. Цей показник є певним індикатором, що висвітлює проблеми (які існують у різних країнах), пов’язані з процесом прийняття рішень.

ІЛР можна визначити також з урахуванням тендерного фактора. Для цього у показники П.І.-П.ІІІ. потрібно внести відповідні корективи, пов’язані з подовженою тривалістю

4.5. Тендерні питання. 4.6. Перспективи людського розвитку

93

життя жіночого населення, зменшеною часткою загальних при­бутків жінок і введенням параметра зневаги до нерівності статі.

У випадку, коли соціально-економічні показники для жінок нижчі, ніж для чоловіків, міжнародні організації запроваджують штрафні санкції, які знижують загальний ІЛР держави.

Реалізація основних напрямів тендерної політики (зокрема, на державній службі) потребує сприятливих зовнішніх умов, а саме:

^ політичної волі на найвищому рівні;

дієвості правових та адміністративних структур, які

провадять політику тендерної рівності;

достатності ресурсів для втілення в життя цих програм.

Якщо для запровадження принципів рівності статей де­яких елементів бракуватиме, державні і недержавні інститу­ції, які опікуються проблемами жінок, повинні провадити по­літику, спрямовану на усвідомлення членами суспільства важливості цих змін.

У справі формування і реалізації ефективної тендерної політики варто скористатися досвідом Британської Співдруж­ності Націй, зокрема щодо створення тендерної системи уцравління. Система пов’язує різні структури, механізми, процеси і діє в існуючих організаційних рамках (наприклад, урядових) з метою планування, контролю і впровадження основних напрямів тендерної політики в усі сфери організа­ційної роботи.