286 10. Тенденції розвитку світової соціальної політики

економічних. Так, навіть найбільш наближена до ліберального варіанта розвитку американська економічна система запрова­дила значну кількість елементів соціального захисту та га­рантій. Перерозподільча скандинавська модель, яка знайшла своє оптимальне вираження саме в шведській економічній системі, є найбільш одержавленою моделлю регулювання со­ціальних відносин. При цьому вона суттєво відрізняється від німецької моделі соціального ринкового господарства, яка ґрунтується на принципах певної солідарної відповідальності всіх суб’єктів господарства за соціальну сферу за одночасної особистої відповідальності працівника і щільно пов’язана з правом на приватну власність, на підприємницьку діяльність в умовах конкуренції ринку, а також стимулює пріоритет розвитку індивідуальних цілей економічно активної людини. Окремо стоїть Франція, якій властива система соціального захисту змішаного типу, що поєднує ознаки різних систем соціальної політики.

Данія, Фінляндія, Нідерланди, Норвегія, Швеція

Рис. 10.7. Моделі соціальної політики сучасних європейських країн

10.5. Загальні тенденції соціальної політики європейських країн

287

10.5. ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

Стрімке зростання чисельності населення в Європі (та й на планеті загалом), урбанізація, загострення продовольчої, енер­гетичної, екологічної та інших глобальних проблем, різниця між життєвим рівнем країн Північної та Центральної Європи та їхніх південних, південно-західних сусідів і постсоціаліс- тичних держав, вичерпання природних ресурсів і порушення рівноваги між природою та соціумом, поширення бездуховно­сті, егоїзму, агресивності не лише загрожують подальшому розвитку суспільства, а й стимулюють пошуки ефективних шляхів і механізмів збереження і розвитку цивілізації як європейської, так і світової. До вирішення цих завдань людство докладає значних зусиль, численні міжнародні форуми та зустрічі різних рівнів присвячуються питанням боротьби з бідністю та соціальною несправедливістю, продовольчої безпеки та розробки стратегії подолання голоду, надання людині пріоритетів у суспільному розвитку.

Оскільки розвиток соціальної політики пов’язаний зі ста­ном економіки, економічне зростання держав повинно стати не метою, а дієвим засобом захисту життєвих інтересів ни­нішніх і майбутніх поколінь. Добробут населення, достойний захист незаможних неможливі у суспільстві, де домінують бідні. Треба створити такі економічні умови, за яких бідні становитимуть меншість, що отримує матеріальну підтримку від заможної більшості. Поступово треба відмовлятися від загальної дотаційної моделі соціального захисту (пасивного характеру) на користь принципу заохочення ініціативи і са- мореалізації активної частини людської спільноти та удоско­налення цілеспрямованої адресної допомоги конкретним гру­пам людей, що її потребують (старим, інвалідам, самотнім, багатодітним сім’ям, молоді, мігрантам, переселенцям, біжен­цям тощо) (рис. 10.8). Необхідно створити систему перерозпо­ділу ресурсів, які спрямовуються на соціальний захист, суть якої не в тому, що ми маємо, а в тому, як ми ним розпоряд­жаємось.

Науково обґрунтовані та диференційовані системи соціа­льного захисту дешевші й ефективніші, ніж бюрократичні. Приклад скандинавських країн, що “бідніші” за Великобрита­нію чи Німеччину, це підтверджує.