Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
sots_politika.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
610 Кб
Скачать
☆

288 10. Тенденції розвитку світової соціальної політики

Рис. 10.8. Загальні тенденції соціальної політики європейських країн

Основні тенденції та особливості сучасної соціальної полі­тики європейських країн:

зміщення акцентів від державної благодійності до пе­реорієнтації трудоактивного населення в соціальному забезпеченні на використання власних сил і можливос­тей, зростання мотивації до праці в системах соціаль­ного захисту;

формування та активізація реальних соціально-еконо- мічних умов для досягнення членами суспільства влас­ного добробуту;

сприйняття ринкових принципів надання послуг; створення адекватних умов для соціального самозахис­ту і соціальної безпеки кожного члена суспільства за рахунок особистого внеску на основі саморегуляції власного потенціалу;

зваженість у створенні стабільної соціальної бази для ринкових і соціальних перетворень, у формуванні умов гарантування соціальної безпеки, у самодостатності, яка регулюється на основі особистої відповідальності кожного члена суспільства як суб’єкта;

10.5. Загальні тенденції соціальної політики європейських країн

289

перехід від пасивної до активної політики зайнятості; забезпечення тендерних питань.

Будь-яка соціальна політика повинна ґрунтуватись на до­стовірних знаннях потреб людей, наукових закономірностях, прогресивних соціальних і гуманістичних цінностях, бажанні поліпшити становище. І якщо багатьом розвиненим країнам Західної та Північної Європи, які мають багаторічний (а то й багатовіковий) досвід трансформаційних перетворень (Вели­кобританія, Німеччина, Франція, Швейцарія, скандинавські держави), досягти такого змісту соціальної політики вдалося на зламі 50—70-х років XX ст., країни півдня та південного заходу Європи (Італія, Іспанія, Португалія, Греція) пройшли цей рубікон дещо пізніше, постсоціалістичні держави (Поль­ща, Угорщина, Чехія, Словенія, країни Балтії та Балкан) до­сить впевнено наближаються до нього, то Україні, щоб не опинитись на узбіччі суспільного розвитку, здійснити рефор­ми потрібно якнайшвидше.

На розвитку незалежної Української держави негативно позначилися аматорські наслідування таких економічних мо­делей, як “вашингтонський консенсус” чи “наздоганяльна мо­дернізація”, а також зволікання з демонтажем старої дер­жавно-адміністративної системи управління. Як уже відзна­чалося (див. підрозділ 10.1), суттєвих успіхів у провадженні трансформаційних процесів досягли тільки ті держави, в яких не лише самі реформи, а й їх результати відповідали споді­ванням і життєвим інтересам більшості членів суспільства, справді сприяли їхньому економічному та культурному збага­ченню, значно розширювали можливості вибору. Саме така парадигма змісту і ролі соціальної політики була прийнята свого часу на теренах Об’єднаної Європи, саме вона стала одним із головних чинників, що сприяли утвердженню реаль­ної демократії, функціонуванню соціально орієнтованої рин­кової економіки, сталому розвитку більшості європейських держав.

Основні тенденції та пріоритети розвитку України на най­ближчі десять років окреслені у Посланні Президента Украї­ни до Верховної Ради України „Європейський вибір. Концеп­туальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 роки”:

посилення дієздатності держави;

^ поглиблення ринкових реформ;

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]