- •Тема 2. Документальна та шституцшна база соціальної політики.
- •4.3. Умови формування людського розвитку
- •4.4. Вимірювання людського розвитку
- •4.6. Основні напрями і перспективи людського розвитку на сучасному етапі
- •10.1. Історичні аспекти розвитку та сучасний стан світової соціальної політики
- •274 10. Тенденції розвитку світової соціальної політики
- •276 10. Тенденції розвитку світової соціальної політики
- •10.3. Інституції та інституційна організація
- •278 10. Тенденції розвитку світової соціальної політики
- •286 10. Тенденції розвитку світової соціальної політики
- •288 10. Тенденції розвитку світової соціальної політики
- •290 10. Тенденції розвитку світової соціальної політики
- •292 10. Тенденції розвитку світової соціальної політики
- •9.5. Законодавчо-нормативна база, яка регламентує фінансування соціальних витрат
288 10. Тенденції розвитку світової соціальної політики
Рис. 10.8. Загальні тенденції соціальної політики європейських країн
Основні тенденції та особливості сучасної соціальної політики європейських країн:
зміщення акцентів від державної благодійності до переорієнтації трудоактивного населення в соціальному забезпеченні на використання власних сил і можливостей, зростання мотивації до праці в системах соціального захисту;
формування та активізація реальних соціально-еконо- мічних умов для досягнення членами суспільства власного добробуту;
сприйняття ринкових принципів надання послуг; створення адекватних умов для соціального самозахисту і соціальної безпеки кожного члена суспільства за рахунок особистого внеску на основі саморегуляції власного потенціалу;
зваженість у створенні стабільної соціальної бази для ринкових і соціальних перетворень, у формуванні умов гарантування соціальної безпеки, у самодостатності, яка регулюється на основі особистої відповідальності кожного члена суспільства як суб’єкта;
10.5. Загальні тенденції соціальної політики європейських країн
289
перехід від пасивної до активної політики зайнятості; забезпечення тендерних питань.
Будь-яка соціальна політика повинна ґрунтуватись на достовірних знаннях потреб людей, наукових закономірностях, прогресивних соціальних і гуманістичних цінностях, бажанні поліпшити становище. І якщо багатьом розвиненим країнам Західної та Північної Європи, які мають багаторічний (а то й багатовіковий) досвід трансформаційних перетворень (Великобританія, Німеччина, Франція, Швейцарія, скандинавські держави), досягти такого змісту соціальної політики вдалося на зламі 50—70-х років XX ст., країни півдня та південного заходу Європи (Італія, Іспанія, Португалія, Греція) пройшли цей рубікон дещо пізніше, постсоціалістичні держави (Польща, Угорщина, Чехія, Словенія, країни Балтії та Балкан) досить впевнено наближаються до нього, то Україні, щоб не опинитись на узбіччі суспільного розвитку, здійснити реформи потрібно якнайшвидше.
На розвитку незалежної Української держави негативно позначилися аматорські наслідування таких економічних моделей, як “вашингтонський консенсус” чи “наздоганяльна модернізація”, а також зволікання з демонтажем старої державно-адміністративної системи управління. Як уже відзначалося (див. підрозділ 10.1), суттєвих успіхів у провадженні трансформаційних процесів досягли тільки ті держави, в яких не лише самі реформи, а й їх результати відповідали сподіванням і життєвим інтересам більшості членів суспільства, справді сприяли їхньому економічному та культурному збагаченню, значно розширювали можливості вибору. Саме така парадигма змісту і ролі соціальної політики була прийнята свого часу на теренах Об’єднаної Європи, саме вона стала одним із головних чинників, що сприяли утвердженню реальної демократії, функціонуванню соціально орієнтованої ринкової економіки, сталому розвитку більшості європейських держав.
Основні тенденції та пріоритети розвитку України на найближчі десять років окреслені у Посланні Президента України до Верховної Ради України „Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 роки”:
посилення дієздатності держави;
^ поглиблення ринкових реформ;
