2.6. Системи випасання на пасовищі.

Розрізняють випасання безсистемне, загінне і порційне.

За безсистемного худоба вільно пасеться на одній ділянці без обмежень в часі. Тварини довільно і багаторазово поїдають трави, насамперед кращі види, внаслідок чого в них порушуються процеси відновлення запасних поживних речовин, а це призводить до ослаблення кущіння і випадання рослин.

При загінному випасанні худоба утримується на ділянках, виділених постійною або переносною огорожею. Короткочасне (одно-дводенне) інтенсивне випасання у певному загоні чергують з подовженим періодом відростання трав до пасовищної стиглості. Це дозволяє регулювати період спасування, щільність поголів'я і полегшує догляд за травостоєм. При достатньому зволоженні й підживленні мінеральними добривами рослини не випадають з травостою протягом багатьох років і забезпечують високу продуктивність пасовища.

При загінному використанні трави спасують у фазах кущіння і виходу в трубку, тобто в період, коли вони містять найбільше протеїну та інших поживних речовин, завдяки чому тварини максимально використовують травостій, підвищують їх продуктивність.

Порційний спосіб застосовують при інтенсивному веденні лукопасовищного господарства. Пасовище поділяють на ділянки (порції) за допомогою переносної електроогорожі (електропастуха) на кожні дві-три години випасання. Ширина ділянок становить 0,6-0,8 м, а довжина, з розрахунку на корову, — до 2 м. Перевага цього способу в тому, що кількість пасовищного корму і площу для худоби протягом дня можна планувати залежно від їхньої потреби. При порційному способі поїдання корму худобою становить 95%, що на 7-10% більше, ніж при загінному, а продуктивність пасовищ підвищується на 10-15%.

Порційне випасання — це основний спосіб випасання тварин. Вперше застосований у Новій Зеландії ще в 1936 р. За прикладом Данії, де корів пасли на прив’язі, було введено в практику виділення вузької смуги пасовищної ділянки, обмеженої переносною огорожею. Для високопродуктивних пасовищ уранці виділяють невелику ділянку 30 – 40 м2 на одну тварину (30 – 40 кг зеленої маси). Звичайно до 10.30 – 11.00 більшість тварин переривають випасання для ремиґання. Через 40 – 50 хв огорожу переносять на кілька метрів. При цьому все стадо знову починає пастись. Після денного доїння худоба «підчищає» площу, виділену їй у першій половині дня. Потім ще 1 – 2 рази їй дають свіжу траву. Це дає змогу одержати додатково 1 – 1,5 л молока на корову в день без додаткових витрат. Порційний випас широко практикується, але зводиться частіше до виділення одноденних порцій, тоді як слід виділяти 2 – 3 порцій на день.

Порівняння безсистемного, загінного і порційного способів використання пасовищ за деякими показниками свідчить про великі переваги порційного випасання та його аналогів, а саме:

- за порційного випасання пасовища більше часу вільні від тварин, що позитивно впливає на відростання трави;

- поліпшуються фізичні властивості ґрунту, і це у майбутньому позитивно впливає на продуктивність і тривалість використання травостою;

- тварини краще поїдають траву — на 85 – 90 %, а в окремих випадках і більше проти 60 – 70 % при безсистемному і великозагінному випасі;

- поліпшується догляд за травостоєм;

- підвищується продуктивність пасовища.

Випасання на прив’язі (в лінію або на припоні з радіусом 4 – 5 м) застосовують для невеликих груп тварин. Він є різновидом порційного випасання, його ефективність висока і прирівнюється до погодинного, смугового та ін. [3]