1.3. Господарсько-біологічна характеристика суданської трави Місце культури в системі кормовиробництва.

Кормова рослина. Обробляють на сіно, силос, зелений корм і як пасовищну культуру. Сіно містить 16,4 % протеїну і 52 кормових одиниці (в 100 кг). Суданське сорго багате вуглеводами, білками, амінокислотами (лізин, лейцин та ін.), каротином, мінеральними і дубильними речовинами, провітамін А, вітаміни групи В, рибофлавіном [6].

За поживністю і рівнем урожаю суданська трава займає перше місце серед однорічних злакових трав. Її висівають як у чистому вигляді, так і в сумішах з однорічними бобовими рослинами. Як компоненти використовують вику озиму і яру, чину посівну, сою, горох посівний, однорічний буркун, пелюшку і кормовий люпин. Вибір того чи іншого компонента залежить від місцевих умов вирощування. За врожайності трави в дослідах 25 т/га вихід молока — понад 2700 кг, у тому числі 105 кг молочного жиру. Врожайність за сприятливих умов досягає 50–60 т/га зеленої маси, понад 15 т сіна, 1,5–2,0 т насіння [5].

Є добрим кормом для домашньої худоби, особливо для свиней. За поживністю зерно суданської трави може бути прирівняне до зерна хлібних

злаків, але містить багато таніну. Сіно легко силосується. Силос з нього за поживністю не поступається силосу з кукурудзи. За кількістю цукрів ця культура перевершує кукурудзу і соняшник (вміст цукру в соку стебел від 12 до 20%) [4].

Високий урожай, добрі кормові якості, посухостійкість сприяли швидкому і широкому поширенню цієї культури як в Україні, так і за кордоном. У дикому вигляді суданська трава росте в Північній Африці (Судан). Дуже перспективна для культивування по всій території України. В СНД суданську траву успішно вирощують в Сибіру, на Далекому Сході, Південному Уралі, Північному Казахстані, Молдавії, центральній частині нечорноземної зони, де за дотримання правильної агротехніки вона дає високі врожаї сіна і зеленого корму [6]

Ботанічне визначення.

Суданська трава (Sorghum sudanense) — відноситься до роду сорго (Sorghum), який об’єднує одно- та багаторічні рослини родини тонконогових (Poaceae), що охоплює до 50 дикоростучих і культурних видів, поширених переважно у тропічних і субтропічних країнах, з яких кілька видів культивуються людиною.

Коренева система потужна, проникає в ґрунт на глибину 2-2,5-3 м, і в боки (залежно від міжрядь) від 60 до 80 см ( можливе 100-120 см). Здатне утворювати з нижніх надземних вузлів повітряні корені.

Стебло прямостояча соломина, виповнена губчастою серцевиною, заввишки від 1,5 – 3 м, діаметр до 0,3-1 см, часто має антоціанове забарвлення, кількість міжвузлів 5-12, сухе при дозріванні. Суданська трава добре кущиться, добре відростають після скошування.

Листки з язичком, без вушок, завдовжки 30-70 см; листова пластинка ланцетоподібна, шириною 2-4,5 см, з гострими краями; листки мають антоціанове забарвлення, центральна жилка листка світла добре виражена.

Суцвіття — розлога волоть завдовжки 24-31 см (інколи більше) з мутовчатим розміщенням гілок першого порядку, соломистого забарвлення. На кінцях гілочок розміщуються по два-три остистих колоски, з яких один – двоквітковий, сидячий двостатевий, плідний, інші – безплідні, чоловічі або стерильні. Значна частина чоловічих колосків після цвітіння обпадає.

Зерно звичайно овальної або яйцеподібної форми, плівчасте, світло-коричневого забарвлення; 1000 зерен важать 10-15 г. Сучасні сорти сорго зернового: Білявка, Голубівська 25, Дніпровська 54, Луганка 3, Почин 11. [6].