Параметри вібрації

Параметрами вібрації, які виміряють для визначення негативного впливу на організм людини є такими:

1. Частота, Гц

2. Амплітуда А, м.

3. Середнє квадратичне значення віброшвидкості Vt, м/с.

4. Середнє квадратичнє віброприскорення wt, м/с.

5. Відносний показник віброскорості Lv, Дб.

6. Відносний показник віброприскорення Lw, Дб.

Людина є замкнутою системою з частотою коливань 5-9 Гц. Якщо підвести зовнішні коливання з тієї ж частотою – резонансом, то великою мірою можливе повне припинення роботи серця.

Нормування вібрацій визначається їх нормативними характеристиками.

Нормативними характеристиками, що служать для оцінки впливу вібрацій на людину є:

Середньоквадратичні значення віброшвидкості і виброприскорения та їхні показники. Понад 10 Гц - нормуються Vt і wt. Менше 10 - Lw Lv.

По способу передачі на людину вібрація вимірюється в 3 ортогональних осях: x, y, z. Нормування здійснюється в різних інтервалах частот:

Для загальної вібрації - 2, 4, 8, 16, 31.5, 63 Гц

Для локальної - 8, 16, 31.5, 63, 125, 250, 500, 1000 Гц.

Для вимірювання сили вібрації використовують різні прилади і в тому числі віброскоп.

Засоби та заходи боротьби з вібрацією.

У автоматизованих виробництвах засобом боротьби є дистанційне керування (виключає контакт) відповідним технологічним процесом. А у неавтоматизованих виробництвах використовують такі засоби та заходи:

1. Зниження вібрації в джерелах їх виникнень:

підвищення точності опрацювання деталей;

оптимізація технологічного процесу;

поліпшення балансування.

2. Відстройка від режимів резонансу (збільшення жорсткості системи);

вибродемпфірування (пружинні віброізолятори).

Поліпшення організації праці вібронебезпечних процесів:

загальна кількість робочого часу в контакті з віброобладнанням не повинна перевищувати зміни;

одноразова дія не повинна перевищувати для локальної - 20 хвилин, для загальної - 40 хвилин.

До лікувально - профілактичних заходів відносяться: масаж; заходи, що загально укріплюють організм; гідропродцедури. Вібрація має властивість кумуляції (накопичення в організмі).

33. Дія виробничих вібрацій на організм людини. Нормування і вимрювання вібрацій

Вібрація - загальнобіологічний шкідливий чинник, що призводить до фахових захворювань - віброзахворюваннь, лікування котрих можливо тільки на ранніх стадіях. Хвороба супроводжується стійкими порушеннями в організмі людини (опорно-руховий апарат, необоротні зміни в кістках і суглобах, зсуви в черевній порожнині, нервово-психічній сфері). Людина частково або цілком утрачає працездатність. По способі передачі на людину вібрація підрозділяється на загальну і локальну. Загальна - діє через опорні поверхні ніг на весь організм у цілому. Локальна - на окремі ділянки тіла. Загальну поділяють по характері передачі на: транспортну(при прямуванні машин); транспортно-технологічну (при виконанні роботи машиною прямування: кран, бульдозер); технологічну (при роботі механізмів і людина знаходиться поруч).

34.Дія електричного струму на організм людини. Прични смертельних випадків від дії електричного струму.

Проходячи через тіло людини, електричний струм справляє термічну, електричну та механічну (динамічну) дію. Ці фізико-хімічні процеси притаманні живій та неживій матерії. Одночасно електричний струм здійснює і біологічну дію, яка є специфічним процесом, властивим лише живій тканині.

Різноманітність впливу електричного струму на організм людини призводить до електротравм, які умовно поділяються на два види:

• місцеві електротравми, які означають місцеве ушкодження організму;

• загальні електротравми електричні удари), коли уражається (або виникає загроза ураження) весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів та систем.

Згідно зі статистичними даними орієнтовний розподіл нещасних випадків внаслідок дії електричного струму у промисловості за вказаними видами травм має такий вигляд:

• місцеві електротравми — 20 %;

• електричні удари — 25 %;

• змішані травми, (одночасно місцеві електричні травми та електричні удари) — 55 %.

Приблизно 75 % випадків ураження людей струмом супроводжується виникненням місцевих електротравм. За видами травм ці випадки розподіляються таким чином, %:

• електричні опіки — 40;

• електричні знаки — 7;

• металізація шкіри — 3;

• механічні пошкодження — 0,5;

• електроофтальмія — 1,5;

• змішані травми — 23;

• усього —75.

35. Фактори які визначають ступінь ураження електричним струмом Основними факторами, що визначають результат ураження, є:  величина струму і напруги;  тривалість дії струму;  опір тіла;  петля («шлях») струму;  психологічна готовність до удару. - Величина струму і напруги. Електричний струм, як вражаючий фактор, визначає ступінь фізіологічної дії на людину. Напруга слід розглядати лише як фактор, обуславлі-вающий протікання того чи іншого струму в конкретних умовах - чим більше напруга дотику, тим більше вражає струм.

- Тривалість дії струму. Встановлено, що поразка електричним струмом можливо лише у стоянні повного спокою серця людини, коли відсутні стиск (систола) або розслаблення (діастола) ж-лудочков серця і передсердь. Тому при малому часі вплив струму може не сов-падати з фазою повного розслаблення, проте все, що збільшує темп роботи серця, спо-власної підвищення ймовірності зупинки серця при ударі струмом будь-якої тривалості. До таких причин слід віднести: втома, збудження, голод, спрагу, переляк, прийняття алкоголю, наркотиків, деяких ліків, куріння, хвороби і т.п. - Опір тіла. Величина непостійна, залежить від конкретних умов, змінюється в межах від не-скількох сотень Ом до декількох мегом. З достатнім ступенем точності можна вважати, що при дії напруги промислової частоти 50 Герц, опір тіла чоло-століття з'являйся активної величиною, що складається з внутрішньої і зовнішньої складових. Внутрішній опір у всіх людей приблизно однаково і складає 600 - 800 Ом. З цього можна зробити висновок, що опір тіла людини визначається в основному величиною зовнішнього опору, а конкретно - станом шкіри рук товщиною всього лише 0,2 мм (в першу чергу її зовнішнім шаром - епідермісом).

- Шлях («петля») струму через тіло людини. При розслідуванні нещасних випадків, пов'язаних з дією електричного струму, перш за все з'ясовується, яким шляхом протікав струм. Людина може торкнутися токо-ведучих частин (або металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою) самими різними частинами тіла. Звідси - різноманіття можливих шляхів струму. Найбільш ймовірними визнані наступні: • «права рука - ноги» (20% випадків ураження); • «ліва рука - ноги» (17%); • «обидві руки - ноги» (12%); • «голова - ноги» (5%); • «рука - рука» (40%); • «нога - нога» (6%). Всі петлі, крім останньої, називаються «великими», або «повними» петлями, ток захоплює область серця і вони найбільш небезпечні. У цих випадках через серце протікає 8-12 відсотків від повного значення струму. Петля «нога - нога» називається «малою», через серце протікає всього 0,4 відсотка від повного струму. Ця петля виникає, коли людина опиняється в зоні розтікання струму, потрапляючи під крокові напругу