- •Становлення політичної психології як самостійної наукової дисципліни.
- •Другій пол. Хх ст.
- •Об’єкт і предмет політичної психології.
- •Методи і функції політичної психології.
- •Стійкі елементи у структурі політичної психології.
- •Індивідуально – психологічні характеристики особистості
- •Рухомі елементи у структурі політичної психології
- •Позитивістські концепції політичної психології
- •Анти позитивістські концепції політичної психології.
- •Поняття особистості у політичній психології, структура особистості
- •Суть та структура когнітивних процесів
- •Суть, структура і типи політичних установок
- •Суть та принципи конформізму
- •Влада як політико – психологічний феномен
- •Легітимність влади як психологічне поняття
- •Предмет і об’єкт психології влади
- •Політична поведінка та її типи
- •Психологія електоральної поведінки
- •Психологія політичної участі
- •Психологічний клімат : суть та етапи формування
- •Психологія конфлікту та політичного конфлікту
- •Типи макрогруп та їх характеристика
- •Психологія масової політичної свідомості та поведінки
- •Механізм утворення натовпу : чутки і циркулярна реакція.
- •Види натовпу та їх характеристика
- •Механізм та особливості масової паніки
- •Формування і вияв політичних потреб , інтересів та цінностей
- •Політичне лідерство як психологічний феномен
- •Концепції політичного лідерства
- •Типологія політичних лідерів
- •Проблеми без свідомого у політичній психології
- •Е. Фон Гартман про цінність і негативні аспекти без свідомого
- •Проблеми психології політики у поглядах з. Фрейда
- •К. Юнг про структуру психіки та її вплив на життєдіяльність
- •Компенсаторна теорія політики а. Адлера і г. Лассуела
- •Авторитарна особистість : суть та характеристики
- •Причини і психологічні характеристики політичного насилля
- •Види політичного насилля
- •Психологія геноциду та політичного тероризму
- •Політична реклама : зміст, аспекти, структура
- •Політична реклама як система політичних комунікацій
- •Унікальна політична пропозиція : характеристика і вимоги
- •Загальні психологічні вимоги до політичної реклами
- •Суть поняття «політична культура»
- •Визначення політичної культури західними вченими
- •Вітчизняні погляди на феномен політичної культури
- •Форми політичної культури
- •Функції політичної культури
- •Типологія політичної культури
- •Демократична модель політичної культури
- •Авторитарна політична культура
- •Тоталітарна політична культура
- •Парламентська діяльність як вияв стану політичної культури
- •Поняття «субкультура» та типи субкультур
- •Взаємозвязок національного характеру та політичної культури
- •Громадянська культура : суть та відмінність від політичної культури
- •Політичний символ як складова політичної культури
- •2. Згуртованість, ідентифікація.
- •Політичний міф як символічна мова політичної культури
- •Д. Донцов про еліту , її роль та вплив на політичну культуру
- •Ціннісні орієнтації : суть та види
- •Взаємозв’язок політичних цінностей та політичних ідеалів
- •Політичний ідеал як елемент політичної культури
- •Мораль і політика : вияв у рівнях політичної культури
- •Основні напрямки формування політичної свідомості та культури
Тоталітарна політична культура
Тоталітарна політична культура передбачає державно направляються і контролюються форми участі людей у політиці, жорстко ідеологізовані стереотипи поведінки, лояльну орієнтованість на офіційні інститути і символи. Політична мова формалізований і ідеологічно жорстко визначений.
Для тоталітарної політичної культури за Вятером характерні: заідеологізованість політичної свідомості; відданість лідеру, культ влади; наявність великої кількості політичних стереотипів і міфів; примусова (мобілізаційна) політична участь.
Тоталітарна політична культура характеризується ідеологічною заанга-жованістю політичної свідомості та політичної поведінки членів суспільства, бо в тоталітарних системах має право на існування тільки одна, офіційна ідеологія, яка повинна визнаватися усіма. Тоталітарній культурі притаманні культ вождя, міфологізація свідомості, активно-підданське ставлення до влади. Тоталітарна влада вимагає від членів суспільства не тільки свого визнання як законної, але й постійного виявлення активності по її підтримці. Аполістичність розцінюється як прояв нелояльності до режиму. У тоталітарних системах діє принцип “Хто не з нами, той проти нас”. Політична активність в умовах тоталітаризму часто має примусовий характер, бо її спонукальним мотивом є страх.
Парламентська діяльність як вияв стану політичної культури
Політичне представництво, поділ влади, воля політичної діяльності – теоретична база сучасної демократії. Ріність, свобода.
Тоталітаризм і демократія – протистояння ірраціональної масової свідомості раціональній колективній діяльності кращих представників суспільства.
Делегування повноважень. «типовість» - представник і носій середніх характеристик певної групи. «символ» - демократії і перша ціль на шляху зміни режиму
Парламенти теж різні бувають. Чи реалізовуються основні ліберальні цінності.
Поняття «субкультура» та типи субкультур
Політична субкультура – сукупність однорідних ціннісних орієнтацій і відповідних орієнтацій, форм політичної активності громадян або соціальних груп
Політична субкультура – неоднорідність політичної культури в межах певної держави(Алмонд)
Спочатку це була суто молодіжна субкультура – девіантна група
Етнічні, класові та релігійні детермінанти, вік, стать
Ціннісні орієнтації різних культур, на їх основі виникає ідентичність і це є основою формування тих культур.
Взаємодія політичних партій – орієнтовані на групу і тому зараз полі культурність.
Взаємозвязок національного характеру та політичної культури
Національний характер - це сукупність рис, які склалися історично у представників тієї чи іншої нації, що визначають звичну манеру їх поведінки, типовий спосіб дій, які виявляються у побутовій сфері, оточуючому світові, праці, ставленні до своєї та інших спільностей.
Мова, пам'ять історичних подій, культурні елементи. Первинність чи вторинність нації з етнічною групою
Традиції, норми і цінності.
національний характер визначає політичну культуру, консервативна, закрита, відкрита, інтроверти, екстраверти і т.д… проте вони в більшості випадків утворюють симбіоз.
Д. Юм у роботі "Про національний характер" також зазначив, що характер народу може до певної міри змінюватися під впливом системи правління та від змішування з іншими народами.
