Література:

1. Конспект лекцій.

2. Губський Ю. І. Біологічна хімія.- К.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.- 509с.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.- 736с.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини, 2004.

Заняття № 5

Тема: Обмін пуринових нуклеотидів. Визначення сечової кислоти.

Актуальність: Пуринові основи відіграють важливу роль як структурні компоненти нуклеотидів і нуклеїнових кислот. Знання метаболізму пуринових нуклеотидів необхідні для профілактики, діагностики і лікування патологічних станів, пов'язаних з порушенням обміну цих речовин. Надмірне утворення чи порушення виведення сечової кислоти зумовлюють розвиток подагри.

Навчальні цілі

Знати: основні шляхи синтезу й розпаду пуринових нуклеотидів.

Вміти: визначати концентрацію сечової кислоти в біологічних рідинах і трактувати одержані дані.

Самостійна позааудиторна робота

В зошитах для протоколів:

1. Складіть схему синтезу ГМФ і АМФ з ІМФ, зазначте ферменти, напишіть формулу кінцевого продукту.

2. Складіть схему розпаду пуринових нуклеотидів до кінцевих продуктів, зазначте ферменти, напишіть формулу кінцевого продукту.

3. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення сечової кислоти в сечі”.

Контрольні питання

1. Біосинтез пуринових нуклеотидів. Інозинова кислота як попередник аденілової та гуанілової кислот.

2. Резервний шлях синтезу нуклеотидів.

3. Розпад пуринових основ до кінцевих продуктів.

4. Регуляція метаболізму пуринів.

5. Порушення обміну пуринів (гіперурікемії, подагра).

6. Фармпрепарати для лікування подагри.

Самостійна аудиторна робота

Дайте характеристику метаболізму пуринових нуклеотидів за схемою:

І.Основний шлях синтезу: АМФ і ГМФ.

Вихідна речовина (хімічна формула)

Проміжний продукт

Ферменти

Активатор

Інгібітор

ІІ. Запасний шлях синтезу:

Вихідна речовина (хімічна формула)

Проміжний продукт

Ферменти

Активатор

Інгібітор

ІІІ. Катаболізм АМФ і ГМФ.

Вихідна речовина

Проміжні продукти

Кінцеві продукти

Регуляторний фермент

Активатор

Інгібітор

ІV. Порушення обміну:

Причини

Прояви

V. Виконати лабораторну роботу „Визначення рівня сечової кислоти в сечі” і захистити протокол.

Принцип методу. Метод грунтується на здатності сечової кислоти відновлювати фосфорно-вольфрамовий реактив у фосфорно-вольфрамову синь, інтенсивність забарвлення якої пропорційна вмісту сечової кислоти. Кількість фосфорно-вольфрамової сині визначається шляхом титрування червоною кров'яною сіллю. Остання окислює фосфорно-вольфрамову синь і синє забарвлення зникає.

Хід роботи. До 1,5 мл сечі додають 1 мл 20% розчину карбонату натрію і 1 мл фосфорно-вольфрамового реактиву Фоліна, змішують і титрують 0,01 н розчином червоної кров'яної солі до зникнення синього забарвлення.

Для розрахунку вмісту сечової кислоти в сечі необхідно знати, яка кількість сечової кислоти відповідає 1 мл фериціаніду калію. Наприклад, на титрування стандартної проби, де до 1,5 мл стандартного розчину сечової кислоти (0,75 мг чистої сечової кислоти) додали 1 мл 20% Na₂CO₃ і 1 мл фосфорно-вольфрамового реактиву, пішло 0,81 мл фериціаніду калію. Тоді 1 мл фериціаніду (Х) відповідає:

0,75

Х = = 0,8 мг сечової кислоти

0,81

Розрахунок. Вміст сечової кислоти (в мг) в добовій сечі вираховують за формулою:

0,8 х А х В

Х = мг/добу, де

1,5

0,8 – маса сечової кислоти в мг, що відповідає 1 мл фериціаніду калію;

А – кількість фериціаніду калію, яка пішла на титрування, мл;

В – добовий діурез, мл.

Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (ммоль/добу) дорівнює 0,0059.