Практичне заняття 1 Тема: Моделі корпоративного управління

Загальна характеристика і елементи моделей корпоративного управління. Область розповсюдження; ключові учасники реалізації моделі корпоративних відносин; законодавчі норми; структура володіння акціями; моніторинг діяльності; форми та засоби фінансування; структура ради директорів; вимоги до розкриття інформації; корпоративні дії, що вимагають схвалення акціонерів.

Основні характеристики англо-американської моделі. Представництво індивідуальних і незалежних акціонерів (аутсайдерів). Роль ринку фіктивного капіталу. Переваги та недоліки моделі.

Західноєвропейська (німецька) модель. Структура управління на основі контактів банків і корпорацій. Переваги та недоліки моделі.

Японська модель. Банківський і міжкорпоративний контроль і представництво. Роль держави в системі корпоративного управління. Переваги та недоліки моделі. Системи інсайдерів і аутсайдерів. Перехідна модель корпоративного управління.

Контрольні питання:

1. Дайте загальну характеристику моделей корпоративного управління.

2. Охарактеризуйте англо-американську модель корпоративного управління.

3. Охарактеризуйте західноєвропейську (німецьку) модель корпоративного управління.

4. Охарактеризуйте японську модель корпоративного управління.

5. Розкрийте суть системи інсайдерів та аутсайдерів.

6. Охарактеризуйте перехідну модель корпоративного управління.

7. Розкрийте поняття та ознаки акціонерного товариства та його позитивні та негативні риси.

Корпоративне управління в перехідній економіці

У більшості постсоціалістичних країн завершене первинне закріплення прав власності на більшу частину колишнього державного майна. Правда, процес приватизації виявився більш тривалим і складним, ніж це спочатку планувалось. Складності не вичерпувалися тільки технікою передачі прав власності ( тобто способами приватизації) і вибором кола учасників з відповідною спрямованістю інтересів у процесі роздягнула держвласності. Згодом з'ясувалося, що набагато більш важливими й потенційно конфліктними виявляються ті результати приватизації, які пов'язані з характером сформованих недержавних компаній і типом корпоративного контролю в них.

Стандартні мінімальні вимоги до будь-якої моделі корпоративного управління цілком зрозумілі й реалізовані: добротне корпоративне законодавство, що чітко визначає права акціонерів, створення функціонуючого ринку корпоративних цінних паперів, підтримка ефективних акціонерів (інвесторів) компанії. Тим часом практика всіх постсоціалістичних корпорацій демонструє низький рівень корпоративної прозорості, відсутність ефективних судових рішень по порушеннях корпоративних законів, невиконання рішень, коли вони все-таки ухвалюються, відсутність взаємної довіри в ділових колах порушення, що викликає викривлення й, загальноприйнятих принципів внутрішнього управління корпорацією.

Теорія й практика переходу постсоціалістичних країн до ринкової системи господарювання явно зіштовхнулася із проблемою свого роду історичного детермінізму, міцної залежності від особливостей тривалого періоду попереднього розвитку. Подолати цю залежність можна лише в процесі еволюційних, поступальних змін. На характері приватизації й формування структури постприватизаційного корпоративного контролю в більшості колишніх соціалістичних економік позначилися традиційно сильна політизованість економічних відносин між трудовими колективами й керівниками державних підприємств. Залежність внутрішнього управління підприємствами від домінуючої ролі працівників не могла бути автоматично переборена в результаті історично швидкої приватизації.

Те, що в переважній більшості компаній не простежується явне тяжіння до якої-небудь із двох названих моделей, може означати тільки одне: сформувалася й має перспективу тривалого існування особлива, специфічна модель корпоративного управління перехідної економіки. Причому модель ця стала складатися задовго до офіційно проведеної приватизації. З кінця 1980-х років уряду колишніх соціалістичних країн почали поступово послабляти контроль над державними підприємствами, характерний для централізованої планової економіки. У ряді східноєвропейських країн і в СРСР минулому прийняті нові закони про держпідприємства можливості, що суттєво розширювали, прийняття рішень для їхнього менеджменту. Однієї з таких можливостей було право розпорядження активами.

У країнах Центральної й Східної Європи (ЦСЄ) добре відомі факти перегрупування й .розтаскування. державних активів керівниками підприємств, а в прийнятті рішень про розподіл прибутків між підприємством і державою традиційно важливу роль відігравали представники трудових колективів і профспілок. У процесі акціонування й приватизації ці тенденції тільки підсилилися. У Китаї, наприклад, обстеження 4000 експериментальних акціонерних компаній показало, що працівники - власники акцій не тільки одержували не цілком законні вигоди від несправедливого розподілу прибутків, але й вимагали додаткового підвищення зарплати й виплати натурою.

У такій ситуації, ускладненій ще й тим, що менеджмент може при необхідності блокуватися із трудовим колективом, будь-який зовнішній контроль (моніторинг) зустрічається зі значними труднощами. Опір блоку менеджерів і працівників не може зломити навіть банківський контроль. Характерно, що в класичних країнах банківського контролю - Німеччини і Японії - також відзначалися факти блокування банківського контролю із внутрішнім контролем корпорацій. Тим більше сумнівним представляється делегування банкам функцій моніторингу корпорацій у перехідній економіці. Банківський сектор постсоціалістичних країн усе ще перебуває у важкому стані, обтяжений боргами й погано справляється навіть із власне банківською діяльністю. Українські банки, наприклад, набагато більше уваги приділяють методам відведення доходів від податків, ніж веденню бізнесу в реальному секторі економіки.

Не краще обстоїть справа й з моделлю ефективного корпоративного контролю з боку акціонерів. Інститути й інфраструктура такого контролю в постсоціалістичних країнах тільки формуються. Ніде поки немає досить сильних і відповідальних фінансових посередників, здатних здійснювати моніторинг корпорацій. Біржові й позабіржові ринки корпоративних цінних паперів (акцій, облігацій, інших фондових інструментів), хоча й діють номінально, ефективного переливу капіталу поки забезпечити не можуть. Ринкова реструктуризація компаній у реальному секторі затягується, капіталізація зростає повільно. Це означає, що модель корпоративного контролю, що склалася після приватизації в постсоціалістичних країнах має шанси на тривале існування. Вона стане свого роду моделлю для перехідної економіки, подальші тенденції

Завдання: Проаналізуйте досвід країн постсоціалістичного простору, оцініть світові тенденції та запропонуйте заходи і напрями успішної корпоратизації економіки України.

Ситуація. Миколаївський глиноземний завод – поразка чи надія українського реформування? [7,с. 300-307]

У 1999 році на Миколаївському глиноземному заводі (МГЗ) склалася досить складна ситуація. Завод став точкою перетину інтересів двох сильних структур – TWG (Trans_World Group) та російської групи «Сибірський алю_

міній» («Сибал»). Однією з причин складної ситуації була діяльність управлінців, насамперед В. Мешина. Із приходом до влади М. Набоки, ставленика TWG, погіршилися практично всі показники фінансового стану заводу. Але після того, як головним менеджером на МГЗ став М. Столяр, стан підприємства покращився. У 1999 році група «Сибал» запропонувала Україні створити спільну алюмінієву компанію: РУНАК – Російсько українська національна алюмінієва компанія. Сьогодні «Сибал» є другим після української держави великим акціонером МГЗ. За контроль над МГЗ розгорнулася запекла боротьба між великими промисловими компаніями світу. Уряд України розпочав черговий етап приватизації. 16 лютого було оголошено конкурс на продаж 30%-го пакету акцій ВАТ «МГЗ».

Заявки на участь у конкурсі подали 4 компанії. Фонд держмайна України заздалегідь визначив переможцем конкурсу ТОВ «Український алюміній». Нові акціонери відкривають нові перспективи перед МГЗ, створюючи його конкурентні переваги.

Питання до обговорення.

1. Якими, на Вашу думку повинні бути дії акціонерів, якщо голова правління незадовільно виконує свої посадові обов’язки?

2. Якими законодавчими актами регламентуються дії акціонерів у цьому випадку?

3. Охарактеризуйте процес проведення приватизації в Україні.

Література:

1. Закон України Про акціонерні товариства

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV//Офіц. вісник України.2003. - № 11. – Ст. 462

3. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ

4. 4.Акціонерні товариства. Організація та діяльність. – К.: Фонд державного майна України, 1997. – 344 с

5. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб.: Питер Ком, 1999.

6. Л.Є. Довгань, В.В. Пастухова, Л.М. Савчук Корпоративне управління. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007. – 180 с

7. Менеджмент:ситуаційні вправи: Навч. посіб. – К.: Навч.-метод. Центр «Консорціум із удоскон. менеджмент-рсвіти в Україні, 2004. – 568 с.