Ситуаційна вправа

Підприємець Іванов О. 15 років назад започаткував бізнес і розвинув його до групи компаній, що включала в себе 3 заводи, розвинену оптову та роздрібну мережі продажів, імпорт та експорт (власної продукції).

Капітал, використовуваний у згаданому бізнесі, рік у рік показував високу рентабельність. Галузевий ринок ріс сам по собі й давав багато шансів для росту бізнесу. Самим вірним стратегічним рішенням стало спробувати рости якнайшвидше й до моменту зупинки росту галузі й жорсткості конкуренції вже володіти як можна більшою ринковою часткою. Підприємець, навіть не навчаючись стратегії й не орієнтуючись у рекомендаціях фінансових показників, тільки за рахунок особистої інтуїції прекрасно аналізував свою галузь і попит. Він постійно знаходив все нові рішення тому, як успішно розвивати бізнес, а також застосовував на нових регіональних ринках уже відпрацьовані прийоми ведення бізнесу в інших регіонах.

Комерційну діяльність повинен ефективно підтримувати фінансовий менеджмент. Настав момент, коли банк відмовився видавати новий кредит для фінансування подальшого розвитку високорентабельного бізнесу цього холдингу. Співробітник банку порахував проект холдингу "поповненням оборотних коштів" (це більш ризикове фінансування, а виходить, і більш дороге й проблемне в одержанні). А фінансисти холдингу через обмеженість професійних знань не змогли представити проект як "підвищення капіталізації" - інвестування в капітал, що приносить прибуток більше, ніж плата за інвестицію, яким і був проект розвитку бізнесу холдингу, що вимагає фінансування. Це базові компетенції фінансистів по залученню фінансування. Однак власник бізнесу з любові до управління витратами наймав персонал подешевше. І замість фінансистів - фахівців із залучення фінансування - у холдингу працювали фахівці з калькулювання й обліку фінансових показників, які наказом по підприємствах були офіційно названі "фінансистами".

Через якийсь час до власника холдингу звернувся якийсь Фонд прямих інвестицій (ФПІ). Він запропонував фінансування за такою схемою: необхідні для розвитку гроші в обмін на 50%-ю частку власності холдингу. Привабливим у пропозиції ФПІ була відмова від претензій на дивіденди протягом періоду розвитку бізнесу – поки галузевий ринок в Україні не припинить своє інтенсивне зростання. Але сам власник (тепер уже партнер, а не одноособовий власник) також повинен утриматися від одержання дивідендів все це час. ФПІ відмовлявся й від участі в оперативному керуванні холдингом, тому що його персонал нічого не розуміє в комерційній діяльності цієї галузі (ключові компетенції ФПІ - фінансування й оцінка вартості активів). Така пропозиція була дуже заманливо для власника, тому що належні йому дивіденди від бізнесу він і без пропозиції ФПІ не брав собі, направляючи все зароблене на розвиток холдингу. До того ж за умовами угоди керування бізнесом повністю залишалося за ним.

Вартість частки у власності холдингу - суму, що у холдинг буде інвестувати ФПІ, - фінансисти фонду оцінили методом мультиплікатора доходу. "Фінансисти" холдингу зовсім не розбиралися в методі мультиплікатора, але погодилися з оцінкою вартості, тому що були раді благополучному рішенню проблемного завдання по одержанню необхідного фінансування.

Питання до обговорення:

1. Охарактеризуйте положення холдингу на ринку та проаналізуйте можливі варіанти його подальшого розвитку.

2. Вкажіть основні помилки власника бізнесу в управлінні діяльністю фірми.

3. Дайте визначення методу мультиплікатора, назвіть основні переваги використання цього методу при оцінці компаній для недобросовісних інвесторів.

4. Які можливі загрози для власника бізнесу може нести дана пропозиція в разі її прийняття?

5. Запропонуйте можливі варіанти виходу із даної ситуації?

Література:

1. Закон України «Про акціонерні товариства».

2. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 317 с.

3. Книш М.І., Пучков В.В., Тюшиков Ю.П. Стратегічне управління корпораціями. – СПб.: Культінформпрес, 2002. – 239 с.

4. Назарова Г.В. Організаційні структури управління корпораціями: Монографія. – 2-ге вид., допов. і переробл. – Х,: ВД «ІНЖЕК», 2004. – 420 с.

5. Журнал «Бізнес».

6. Журнал «Корпоративне управління - Україна».