3. Причини подружніх конфліктів

Подружня дезадаптація виявляється у двох варіантах – соціально-психологічному та сексуальному. Перший варіант має дві форми – комунікативну і аверсійну, другий варіант також існує у двох формах – статево-рольовій і сексуально-еротичній. При соціально-психологічному варіанті подружньої дезадаптації спостерігається тотальне зниження реалізації усіх функцій сім’ї, профіль яких знижений і сплощений. Це дає можливість говорити про дисфункціональність шлюбів із соціально-психологічною дезадаптацією. При сексуальному варіанті подружньої дезадаптації профіль реалізованості сімейних функцій більш диференційований (існує значний розкид за рівнем реалізованості окремих функцій) і більш високий (середній показник реалізованості сімейних функцій вищий). Це свідчить про відносну функціональність шлюбів із сексуальним варіантом дезадаптації.

Подружня дезадаптація може розвиватися в тих випадках, коли не виконуються функції сім’ї і не задовольняються потреби подружжя. При цьому чинниками, що визначають її розвиток, є дисгармонійні риси особистості і низький ступінь соціально-психологічної і сексуальної компетентності подружжя, що обумовлюють формування невротичної симптоматики (тривожно-фобічний, депресивний розлади, неврастенія, розлад настрою).

Подружня дезадаптація поліетіологічна: її формуванню сприяють деякі типи акцентуації характеру (у жінок – демонстративний, емотивний і тривожний; у чоловіків – збудливий і педантичний), особливості виховання, в тому числі і статеворольового, в батьківських сім’ях (у жінок – це гіперпротекція або емоційне відторгнення, у чоловіків – виховання за типом жорстоких взаємин, домінуюча гіперпротекція або гіпопротекція), статеворольові девіації та психосексуальний тип чоловіка і жінки. Дезадаптація подружньої пари скоріше виникає за несприятливого сполучення типів акцентуацій і психосексуальних типів чоловіка і дружини.

Психологічна несумісність подружжя при соціально-психологічному варіанті дезадаптації залежить не тільки від сполучення в парі акцентуацій характеру і психосексуальних типів, але й від наявності в одного чи обох із подружжя дисгармонійного характеру, що спричиняє нездатність адаптуватися до різних сімейних ситуацій. Клінічна форма соціально-психологічної дезадаптації залежить від типу акцентуації характеру і вираженості негативних реакцій подружжя на конфлікт, що виникає.

Причиною формування сексуального варіанту подружньої дезадаптації є неузгодженість статеворольової поведінки подружжя як на біогенному, так і на рівні Я-концепції, несприятливе сполучення в парі типів сексуальної мотивації і психосексуальних типів чоловіка і жінки, низький рівень поінформованості подружжя в питаннях психогігієни статевого життя. Дія цих причин опосередковується типом акцентуації, наявністю дисгармонійних рис характеру і вираженістю мотивації збереження шлюбу.

Формування сім’ї проходить чотири стадії. Перша стадія – народження сім’ї, відбувається у три етапи: платонічний, психологічної адаптації та сексуальної адаптації. Друга стадія – становлення рольових позицій – складається з двох етапів: на першому, аксіологічному, формуються рольові позиції чоловіка і дружини, на другому – виконання функцій сім’ї. Третя стадія розвитку сім’ї – стадія особистісного росту подружжя, пов’язана із забезпеченням професійної та кар’єрної реалізації, і четверта – формування узгодженого образу сім’ї. Кожна стадія має критичні періоди, під час яких найчастіше виникають специфічні конфлікти. Здебільшого вони розвиваються на першому і другому етапі другої стадії, що обумовлює затримку подальшого розвитку сім’ї.

Функції сім’ї змінюються упродовж сімейного життя в залежності від стадії формування сім’ї, особистісних відмінностей її членів та стажу шлюбу. Але на кожній стадії існують й свої причини порушення функціонування та адаптації сім’ї, причому порушення на ранніх етапах призводить до більш грубих порушень цих характеристик.

Порушення виконання функцій сім’ї, як правило, починається з рольової, емоційної, сексуально-еротичної, а згодом поширюється на персоналістичну, психотерапевтичну, реабілітаційну та виховну функції. Функціональність сім’ї залежить від варіанта подружньої дезадаптації: при соціально-психологічній дезадаптації усі сім’ї є нефункціональними, при сексуальній – усі умовно функціональні.

Психологічна корекція подружньої дезадаптації має являти собою систему методів, що впливають на чотири компоненти подружньої взаємодії:

• інформаційний,

• емоційний,

• поведінковий

• особистісний.

Система корекції подружньої дезадаптації має бути диференційованою і враховувати причини, механізми розвитку, форму подружньої дезадаптації і відмінності особистості подружжя. Корекція соціально-психологічної дезадаптації подружжя спрямована на підвищення їхньої соціально-психологічної компетентності, тобто підвищення здатності до ефективної взаємодії, уміння орієнтуватися в сімейних ситуаціях, виконувати функції сім’ї, правильно визначати особистісні відмінності і емоційний стан один одного, обирати адекватні способи розв’язування конфліктів. Методи психокорекції, що використовуються при цьому, – комунікативний тренінг, раціональна і бібліотерапія, конструктивна сварка за Кратохвілом. При сексуальній дезадаптації подружньої пари проводиться статеворольовий психосексуальний і сексуально-еротичний тренінги, спрямовані на підвищення сексуальної культури і адаптації сексуальної поведінки подружжя.

Система корекційного впливу складається з чотирьох основних компонентів: когнітивного (інформаційного), афективного (емоційного), конативного (поведінкового) та особистісного.

Інформаційний компонент являє собою роз’яснення подружжю необхідності та можливості оптимізації їх міжособистісних стосунків; підвищення рівня взаєморозуміння й розуміння зв’язку між своєю поведінкою та стосунками із чоловіком (дружиною); роз’яснення причин конфліктних ситуацій у сім’ї та власної ролі у їх виникненні; ознайомлення подружжя із формами поведінки, зокрема сексуальної, що сприяють найуспішнішій комунікації, правильному функціонуванню сім’ї та запобіганню конфліктам. Таким чином, інформаційний компонент корекції має на меті вироблення у подружжя нових адекватних настанов на свої міжособистісні стосунки.

Емоційний компонент корекції складається із заходів, спрямованих на дезактуалізацію пов’яза- них із дезадаптацією переживань подружжя, на перебудову їхніх стосунків та зрештою — на усунення дезадаптації. При цьому психологічні впливи спрямовані на зміну найважливіших параметрів структури особистості подружжя, передусім самооцінки та системи соціального сприйняття, з метою вироблення критичного ставлення до свого неправильного реагування на конфлікт та зміни неадекватного емоційного реагування на поведінку другого із подружжів, засвоєння способів встановлення доброзичливих, довірчих стосунків.

Поведінковий компонент психокорекції полягає в навченні подружжя правильної поведінки. Для досягнення цієї мети потрібно подолати звичні для них неадекватні форми поведінки та виробити способи конструктивного розв’язання конфліктів, форми поведінки, які дають змогу досягти взаєморозуміння, забезпечують взаємодопомогу, відповідальність одне перед одним і у результаті сприяють поліпшенню функціональності сім’ї.

Особистісний компонент корекції — це вплив на потрібнісно-мотиваційні та ціннісно-смислові аспекти міжособистісного спілкування. Саме особистісний компонент визначає всю систему спілкування, і його кінцевою метою є досягнення максимально продуктивної комунікації подружжя як особистостей.