Додатки

Сім'я як джерело психічної травми. Психічна травма - це перш за все психічне переживання, в центрі якого знаходиться певний емоційний стан. Психотравмуюче переживання - це стан, що сильно впливає на особу через вираженість (гострота), тривалість або повторюваність. Травмують є не будь-які сильні або приголомшливі переживання, а лише такі негативні переживання, які можуть бути причиною певної клінічної патології. Важливе місце у вченні про психічну травму займає поняття про патогенну ситуацію - сукупність чинників, що найбільш безпосередньо обумовлюють психотравмуюче переживання.

Патогенна ситуація може виникнути в самих різних взаєминах індивіда: службових, трудових, учбових і т.д. Сімейні відносини, як правило, виступають в ролі найбільш важливих, значущих для індивіда. Звідси - їх провідна роль у формуванні патогенних ситуацій особи і далі психічних порушень.

Провідна роль сім'ї у виникненні патогенних ситуацій і психотравмуючих переживань обумовлюється обставинами:

1. Провідною роллю сімейних відносин в системі взаємин особи. Сім'я на ранніх, найбільш важливих для подальшого розвитку, етапах життя є єдиною, а пізніше за одну з найбільш важливих соціальних груп, в які включений індивід. Сімейні події набагато більшою мірою «приймаються близько до серця», ніж зовні аналогічні події у сфері трудової діяльності, сусідських відносин і ін.

2. Різносторонністю сімейних відносин і їх тісним взаємозв'язком. Домашнє господарство, дозвілля, емоційні взаємини, сексуально-еротична сфера життя сім'ї - всі вони найтіснішим чином взаємозв'язані. Будь-яка спроба внести більш менш значну зміну до однієї з них викликає «ланцюгову реакцію» змін у всіх інших. Через цю особливість сім'ї від сімейної травми «важче піти», тобто у члена сім'ї при спробі уникнути травматизації виникає більше складнощів.

3. Особливою відвертістю і, отже, уразливістю члена сім'ї по відношенню до різних внутрісімейних впливів, у тому числі і травматизуючим. У сім'ї індивід найбільш доступний дії з боку інших членів сім'ї; слабкості і недоліки його виявляються найбільш відкрито.

Починають спільне життя дві людини з цілком різними «сценаріями сім’ї». І все в поведінці партнера викликає дратівливість, здається, що він робить не так. А той вважає, що це він робить правильно – адже він поводить себе у відповідності із своїм «сценарієм». І пішли чвари, сварки, скандали. Ще одна причина напруження в молодій сім’ї – неподібність взаємних очікувань подружжя. Чоловік очікує, що всі домашні справи повинні бути зроблені вчасно; дружина зобов’язана на перший поклик спішити на подружнє ложе, бути ласкавою коханкою. Тепер порівняємо жіночі очікування з чоловічими: дружині хочеться поговорити з чоловіком, поскаржитися, отримати пораду; їй потрібна ласка не стільки еротична, почуттєва, але й душевна. Рідко який чоловік може виявитись на висоті цих запитів жінки. Особливе місце в стосунках подружжя займає автономія. Автономія необхідна обом. В сучасному житті, насиченому контактами, люди втомлюються від усього, в тому числі і один від одного. Людині іноді необхідно побути одній. Молоде подружжя повинно запам’ятати правило: дуже тісне спілкування викликає стан психічного напруження, дискомфорту. І тому варто залишати за кожним партнером «право на самотність», зону автономного фізичного і психологічного простору.

Однією з важливих умов для підтримання хороших стосунків у сім’ї є радісна атмосфера. У своїй книзі «Інтимна гра» американський психіатр Уїльям Петчер пише: «Чоловік та дружина, які разом сміються, насправді наче говорять одне одному: «я вірю, що ти кохаєш мене навіть тоді, коли я буваю дурним». «Ніжними словами і добротою можна на волосинці вести слона». Сааді. Якщо ж ця радісна атмосфера зникла, то можна скористатися такими порадами, які допоможуть повернути втрачені радощі:

- плануйте невимушеність, знайдіть час для себе, займайтесь тим, чим вам хочеться. Проведіть один день удвох, поїдьте на природу;

- будьте грайливими;

- дивуйте один одного;

- смійтеся разом.

Сучасна сім’я тримається на трьох китах: подружнє кохання, подружній обов’язок і подружня вірність. Кохання не займає тепер весь перший план життя, воно із святкового робиться буденним, перетворюється з любовно-напруженого в спокійне сімейне. З кохання-пристрасті переходить в кохання-дружбу, кохання-повагу.

Кохання народжується саме. А все народжене – смертне. Кохання може вмерти занадто рано. Про це іноді забувають. Варто знати слова Андре Моруа: «Людина втомлюється від усього і навіть від кохання». Виникає питання про те, як довго живе кохання, чи можна його зберегти назавжди, як і від чого воно вмирає? Холодність в любовних почуттях, як правило наступає там, де до шлюбу були поспіх, непродуманість. «Де шлюб беруть без кохання, там незабаром виникне кохання без шлюбу».

Б.Франклін. Чим стихійніше любовне почуття до шлюбу, чим менше воно перевірене, чим умовніше воно поєднується з духовною, моральною, психологічною, інтелектуальною гармонією двох партнерів, тим більша ймовірність післяшлюбних вибухів.

Друга досить розповсюджена причина – неправильне уявлення про кохання лише як про суцільне свято. Часто кажуть: кохання вмирає, як тільки перестає боятися смерті. «Горе, - писав І.О.Гончаров про кохання, - коли воно дрімає! Від дрімоти недалеко до вічного сну». Дуже часто почуття кохання в шлюбі отруюють ревнощі. Під ревнощами розуміють комплекс переживань в ситуації дійсної чи підозрюваної зради коханої людини.

Почуття ревнощів в культурних проявах означає біль і жаль, потенційну тугу від усвідомлення можливої втрати коханої людини, бажання стати кращим від усіх суперників.

Перегляд та аналіз відео-фільмів: Герасичев: гештальт-корекція подружніх відносин, Блінков-психотерапія батьківських сценарієв: визначення технік, прийомів роботи психолога, особливості вербальної та невербальної поведінки клієнта та психолога.

Алгоритм рефлексивно-емпіричного аналізу відеофільму

• Сформулюйте гіпотезу проблеми клієнтки.

• Чи можете стверджувати, що ця проблема – «невідреагований гештальт»? Чому?

• Сформулюйте очікування клієнтки з приводу матері?

• Чому поведінка матері спричинила емоційну травму?

• Мотивація такого ставлення матері до дочки.

• Очікування матері з приводу поведінки дочки.

• Сформулюйте проблему клієнтки. Чи вдалось її вирішити? Чому?

• Які подальші корекційні заходи ви можете рекомендувати?

• Які методи та прийоми (їх фрагменти), принципи гештальт-терапії застосовує психолог?

• Проаналізуйте особливості поведінки психолога:

• вербальні елементи: типи запитань, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, метафори, твердження;

• невербальні елементи;

• керування груповим корекційним процесом, використання «зворотнього зв’язку», «групового реагування та впливу».

• Поведінка клієнта: прояви механізмів захисту, рефлексія, прояснення та усвідомлення проблеми, процеси емоційного відреагування, аналіз фігури та фону.