108. Визначте, яка характеристика відповідає проектній структурі організації:

1. організація дезинтегрує свої основні функції між окремими компаніями-підрядниками;

2. організація являє об’єднання різних за видами діяльності компаній з автономією в розробки програм діяльності;

3. тимчасова структура, створена шляхом подвійного підпорядкування співробітників лінійному керівництву на постійній основі та менеджерам проектів – на час виконання завдання;

4. тимчасова структура, створена за рахунок об’єднання зусиль фахівців для виконання конкретної задачі протягом визначеного терміну часу, не перевищуючи кошторису роботи в межах визначеного кошторису.

109. Функціональною департаменталізацією у менеджменті називають:

1. поділ організації на три основні функціональні блоки – операції, виробництво, маркетинг;

2. групування персоналу в організації за тими широкими задачами, які він виконує;

3. визначення посадових обов’язків окремих працівників підрозділів організації;

4. визначення функцій працівників та поділ цих функцій на прості серії задач.

110. Організації, у яких повноваження розподілені по нижчих рівнях управління називають:

1. низькоструктурованими;

2. неієрархічними;

3. неконцентрованими;

4. децентралізованими.

111. Розподіл організації по горизонталі на широкі блоки (департаменталізація) спрямований на:

1. створення функціональної управлінської ієрархії;

2. уникнення конкуренції між різними підрозділами;

3. здійснення спеціалізації на основі поділу праці;

4. здійснення контролю з боку керівництва за виконанням завдань.

Тема 7

«МОТИВАЦІЯ»

112. Мотивація – це:

1) сукупність зовнішніх та внутрішніх рушійних сил, які стимулюють людину до діяльності;

2) відчуття потреби в будь-чому;

3) процес впливу на людину з метою спонукання її до дій;

4) відокремлений вид управлінської діяльності, який передбачає виплату заробітку працівникові.

113. Розрізняють такі види стимулів:

1) позитивні і негативні;

2) матеріальні і моральні;

3) загальні і часткові;

4) генеральні і індивідуальні.

114. До внутрішніх винагород належать:

1) почуття задоволення результатами роботи;

2) заробітна плата;

3) службовий автомобіль;

4) заробітна плата та службовий автомобіль.

115. Грошова винагорода, що виплачується організацією робітнику за виконану роботу:

1) надбавка;

2) премія;

3) мотивація;

4) заробітна плата.

116. Основою організації заробітної плати на підприємствах є:

1) тарифна система;

2) тарифна сітка;

3) тарифна ставка;

4) тарифно-кваліфікаційний довідник.

117. Комісійний заробіток:

1) ґрунтується на укладені договору між роботодавцем і виконавцем;

2) складається з фіксованого окладу і комісійної винагороди;

3) передбачає розподіл певної частини прибутку підприємства між працівниками;

4) ґрунтується на укладені договору між роботодавцем і виконавцем та передбачає розподіл певної частини прибутку підприємства між працівниками.

118. Відрядна форма оплати праці передбачає:

1) залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів за певний проміжок часу;

2) оплату праці в залежності від відпрацьованого часу;

3) оплату праці за поїздку у відрядження;

4) залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів за певний проміжок часу та оплату праці в залежності від відпрацьованого часу.

119. Під функцією мотивації розуміють:

1. процес спонукання себе та інших до ефективної діяльності і досягнення поставлених перед організацією цілей;

2. процес досягнення поставлених перед адміністрацією цілей;

3. спонукання себе до ефективної діяльності;

4. спосіб впливу на персонал з метою досягнення цілей.

120. До форм непрямої мотивації не належать:

1. премії;

2. скорочений робочий день;

3. збільшена відпустка;

4. відгули.

121. Теорія мотивації розглядає дві основні групи концепцій:

1. змістовні та процесуальні;

2. змістовні та організаційні;

3. процесуальні та матеріально-грошові;

4. змістовні та грошові.

122. Процесуальні концепції мотивації працівників організацій враховують:

1. індивідуальну поведінку людей у процесі виконання своїх функцій;

2. групову поведінку людей у процесі виконання своїх функцій;

3. поведінку менеджерів у процесі виконання своїх функцій;

4. поведінку всіх працівників організації.

123. Потреби поділяються на:

1. первинні, вторинні, внутрішні та зовнішні;

2. первинні та внутрішні;

3. внутрішні та вторинні;

4. внутрішні та зовнішні.

124. Які концепції мотивації спрямовані на визначення потреб, що спонукають людей до дій?

1. змістовні;

2. процесуальні;

3. теорія справедливості;

4. теорія очікувань.

125. Згідно з моделлю Портера – Лоулера:

1. задоволеність веде к досягненню високих результатів;

2. досягнення необхідного рівня результативності може призвести до внутрішньої і зовнішньої винагороди;

3. задоволення не пов’язано з результативною працею;

4. результат і задоволення ніяк не пов’язані між собою.

126. Відповідно до теорії очікувань людина:

1. визначає відношення отриманої винагороди до витрачених зусиль та співвідносить його з винагородою інших;

2. сподівається, що обраний нею тип поведінки призведе до задоволення потреб або отримання бажаного результату;

3. обирає тип поведінки залежно від дій керівництва організації або лінійного керівництва;

4. приймає зобов’язання стосовно досягнення визначених цілей за умови самостійності і самоконтролю.

127. Що з наведеного нижче не належить до зовнішніх винагород:

1. високий заробіток;

2. соціальний пакет – страховка, пенсійні гарантії, автомобіль;

3. задоволення від успішно виконаної роботи;

4. подяки та відзнаки керівництва.

Тема 8

«УПРАВЛІНСЬКИЙ КОНТРОЛЬ»

128. Основною метою контролю є:

1) достовірність звітних даних;

2) дотримання законодавства;

3) забезпечення виконання управлінських рішень;

4) перевірка стану об’єкта на відповідність заданим параметрам.

129. Бюрократичний контроль передбачає:

1) застосування суворих правил та стандартів;

2) прозорість інформації та базування на корпоративній культурі;

3) наявність спеціалізованих контрольних служб;

4) орієнтацію на групові норми та традиції.

130. Для підвищення ефективності контролю необхідно:

1) покращити обмін інформацією між працівниками;

2) запровадити тотальний, прискіпливий контроль;

3) здешевити його для організації;

4) запровадити тотальний, прискіпливий контроль та здешевити його для організації.

131. Розрізняють наступні види контролю?

1) попередній, поточний і заключний;

2) попередній і заключний;

3) попередній і поточний;

4) поточний і заключний.

132. Процес, що передує здійсненню дій, реалізується шляхом розроблення і використанням правил і процедур управління - це:

1. попередній контроль;

2. процес службового контролю;

3. заключний контроль;

4. поточний контроль.

133. До принципів контролю не належать:

1. всеохоплюваність, постійність, оперативність;

2. об'єктивність і безперервність;

3. масовість і гласність;

4. дискретність та мінливість.

134. Який вид контролю використовується при прийомі на роботу:

1. безперервний;

2. попередній;

3. поточний;

4. заключний.

135. Найбільш важливим і витратним елементом процесу контролю є:

1. встановлення стандартів;

2. оцінка відповідності стандартам;

3. оцінка інформації;

4. прийняття рішення.

136. Скільки базових елементів містить метод принципових переговорів:

1. два;

2. три;

3. чотири;

4. п`ять.

137. Визначте, що не належить до основних етапів процедури контролю:

1. визначення конкретних цілей, прогрес у виконанні яких піддається виміру;

2. розробка тактичних планів;

3. співставлення реально досягнутих результатів із визначеними стандартами;

4. прийняття рішення та обрання типу поведінки керівником стосовно результатів контролю.

138. Кінцевою метою контролю є:

1. ощадливість;

2. результативність;

3. регулярність;

4. ретельність.

139. Забезпечення ефективного та кваліфікованого виконання конкретних завдань належить до:

1. підсумкового контролю;

2. стратегічного контролю;

3. управлінського контролю;

4. оперативного контролю.

Тема 9

«ЛІДЕРСТВО»

140.До когнітивних лідерських якостей відносяться:

1) професійна предметність;

2) прагнення до постійного самовдосконалення;

3) здатність керувати емоціями;

4) здатність до екстраполяції.

141. Прикладом поведінкової теорії лідерства є:

1) модель Фідлера;

2) модель Герсі і Бланшара;

3) теорія Лайкерта;

4) модель Гауза і Мітчела.

142. Керівництво - це:

1) основна функція управління;

2) метод менеджменту;

3) форма управління;

4) технологія управління.

143. Влада - це:

1) здатність впливати;

2) реальна можливість здійснювати вплив;

3) відокремлений вид діяльності;

4) вплив через переконання.

144. Який стиль керівництва найбільш прийнятний за будь-яких змін в організації:

1. авторитарний;

2. ліберальний;

3. демократичний;

4. адаптивний.

145. Стиль керівництва – це:

1) сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань організації, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його повноважень, особовими якостями всіх членів колективу.

2) це манера поведінки керівника з підлеглими;

3) це манера поведінки спеціалістів апарату управління;

4) це манера поведінки керівника в процесі виконання своїх функцій.

146. Підґрунтям законної влади є:

1) переконання підлеглого у праві менеджера давати розпорядження, які він зобов'язаний виконувати;

2) право менеджера організовувати виконання певних завдань;

3) право менеджера давати певні вказівки підлеглим щодо виконань окремих видів робіт;

4) право менеджера давати вказівки.

147. Лідерство в управлінні - це:

1) здатність впливати на окремих людей;

2) здатність впливати на менеджерів підрозділів і на окремих працівників;

3) здатність впливати на колектив і досягати певних цілей;

4) здатність впливати на окремі групи людей.

148 Тип влади, який формується на засадах харизми та на особистих якостях та здібностях лідера, - це:

1) примусу;

2) експертна;

3) еталонна;

4) законна.

149. Традиційно виділяють два види груп в організації:

1) формальні і неформальні;

2) цільові групи і групи вдосконалення процесів;

3) гуртки якості і групи вдосконалення діяльності підрозділів;

4) групи за інтересами.

150. Формальні групи утворюються в організації в результаті:

1) вертикального та горизонтального поділу праці;

2) аналізу зовнішнього середовища;

3) спільного проведення людьми вільного часу;

4) спільного здійснення певних видів діяльності.

151. До формальних груп організації відносять:

1) неформальних лідерів;

2) клуб шанувальників шахів;

3) директора банку;

4) начальника цеху та його заступників.

152. Неформальні групи утворюються в організації:

1) у результаті горизонтального поділу праці;

2) у результаті вертикального поділу праці;

3) спонтанно;

4) за бажанням керівництва організації.

153. Різновид групи, якій організація делегує виконання конкретного завдання – це:

1) цільова виробнича група;

2) неформальна група;

3) командна група;

4) група за інтересами.

154. Яка з ролей членів групи є цільовою:

1. виконавча;

2. проявлення відчуттів групи;

3. забезпечення участі;

4. ініціювання діяльності.

155. Яка з ролей членів групи є підтримуючою:

1. представлення інформації;

2. координація;

3. заохочення;

4. висловлювання думок.

156. Яким є правильне визначення впливу:

1. вплив – це можливість впливати на поведінку інших;

2. вплив – це реальне право розпорядження всіма видами ресурсів;

3. вплив – це поведінка однієї особи, яка вносить зміни у поведінку, відношення іншої особи;

4. вплив – це номінальне право розпорядження всіма видами ресурсів.

157. Яка форма влади є найбільш прогресивною на сучасному етапі:

1. заснована на примушенні;

2. заснована на винагороді;

3. експертна влада;

4. заснована на переконанні і участі.

158. Скільки основних теоретичних підходів до лідерства існує у сучасній теорії менеджменту:

1. два (харизматичний та синтетичний);

2. три (харизматичний, ситуаційний та синтетичний);

3. чотири(системний, харизматичний, ситуаційний та синтетичний );

4. один (ситуаційний).

159. Складовою ситуаційного підходу до лідерства є теорія:

1. Дугласа – Мак Грегора;

2. Ренсіса Лайкерта;

3. Блейка та Моутона;

4. Врума – Йетона.

160. Складовою поведінкового підходу до лідерства є теорії:

1. контінуума лідерської поведінки;

2. Фідлера та Мескона;

3. Мітчела – Хауса та Блейка – Моутона;

4. Форда та Мейо.

161. Яку назву має напрям у лідерстві, що поєднує поведінковий та ситуаційний підходи:

1. партисипативне керівництво;

2. адаптивне керівництво;

3. патерналістське керівництво;

4. оптимальне керівництво.

162. Визначте, яке з наведених нижче тверджень відповідає «теорії великих людей» у лідерстві:

1. ефективність керівництва значною мірою залежить від різного роду факторів, що змушує керівника реагувати на них, визначаючи характер конкретної ситуації та відповідні до неї способи впливу;

2. ефективність керівництва визначається не особистими якостями керівника, а його манерою поведінки та ставленням до підлеглих;

3. ефективність керівництва визначається певним набором спільних для всіх керівників рис (рівень інтелекту, знання, зовнішність, самовпевненість), які інші керівники могли б виховувати у собі для досягнення успішності організації;

4. ефективність керівництва визначається соціальним та політичними факторами, які історично склалися в даний момент на території, де функціонує організація.