Смута 1159 р.

Через деякий час — у ніч на дев’ятий день 12-го місяця 1159 р. — палац Карасума (центрального міністра) Сандзьо був оточений. Усе відбувалося саме там, де в цей час мешкав екс-імператор Госіракава, і де Сіндзей при підтримці своїх синів, як правило, прислуговував Його Величності. Бажаючи повбивати в палаці кожного, Мі­намото Йосітомо та Фудзівара Нобуйорі разом зі своїми вояками оточили його й підпалили.

Потім до центральних воріт подали імператорський екіпаж у супроводі середнього радника Мінамото Моронаки, куди посадили екс-імператора та імператрицю...

Сини Сіндзея — Тосінорі й Саданорі, — котрі слу­жили при екс-імператорі, — втекли...

Відчуваючи загрозу поразки, Сіндзей узяв із собою командира лівої двірцевої гвардії Фудзівара Мороміцу, командира правої двірцевої гвардії Фудзівара Нарікаге, Тагуті Сіро Канеміцу та секретаря правого відділу імпера­торських конюшен Сайто Кійодзане і, використавши цих людей як носіїв паланкіна, дістався до місцевості Тавара в провінції Ямато. Тут вони викопали яму й сховали в ній Сіндзея. Усі четверо, хто допоміг Сіндзею, стали пізніше буддійськими ченцями, тому в історії вони відомі під своїми чернечими іменами: Сайко, Сайкей, Сайдзіцу та Сай'ін. Пізніше Сайко й Сайкей повернулися на службу до Госіракави. Сайко сказав Сіндзею: «Прошу, негайно відпливайте до Китаю. Я попливу з Вами». Проте Сіндзей відкинув цю пропозицію: «Коли я покинув столицю, зір­ки стояли так само, як і при моєму народженні. Я ні в якому разі не тікатиму...»

Підтримуючи імператора Нідзьо, (Фудзівара) Нобуйо­рі взяв керівництво державними справами у свої руки: посадив екс-імператора Госіракаву під домашній арешт в імператорській бібліотеці, негайно провів церемонію, під час якої Мінамото Йосітомо зробили губернатором про­вінції Харіма, а 13-річного сина Йосітомо — Йорітомо — призначили командувачем правої імператорської гвар­дії.

Смерть Сіндзея

Тепер Сіндзей вважав, що він добре сховався, але ко­ли носії паланкіна розмовляли між собою, біля них зна­ходився самурай на ім'я Мінамото Міігуясу. Міігуясу во-юватз на боці Йосітомо, тому негайно передав інфор­мацію, результатом чого став письмовий наказ знайти та схопити Сіндзея. На його виконання до Тавари відрядили пошуковий загін. Тим часом Фудзівара Мороміїгу (Сай­ко) заліз на дерево і звідти, слідкуючи за всім, чув, як знизу Сіндзей молився в ямі (будді) Аміді. Тільки-но Мо­роміїгу побачив (на обрії) великі вогні, він спустився з дерева та крикнув у яму: «Я бачу підозрілі вогні. Будьте пильні!» Відтак він (знову) заліз на дерево й побачив вояків, які наближалися. Сіндзей вважав, що він добре сховався, але вояки Нобуйорі обшукали все довкола й знайшли місце, де знаходилася яма Сіндзея. Перш ніж вони його витягли, Сіндзей заколов себе кинджалом, встромивши його в нижню частину грудей. Вояки (Но­буйорі) відрубали Сіндзесві голову і з тріумфом прибули до столиці, пронісши її вулицями. Синів Сіндзея, включаючи буддійських священиків, відправили до різних про-вищій на заслання.

Повернення Тайра Кійоморі до сто­лиці

Коли відбувалися всі ці події, заступник генерал-гу­бернатора (столичної області) Дадзайфу Тайра Кійоморі здійснював паломництво до гробниці Кумано. На зворот­ному шляху, коли він зупинився в Танобе-ін, туди прибіг посланник і розповів про події в столиці. Кійоморі вагав­ся, що йому робити. Його супроводжували двое синів — губернатор Етідзену Мотоморі й губернатор Авадзі 13-річ-ний син Мунеморі та 15 охоронців. Доки йому радили сховатися де-небудь (наприклад, на Кюсю), із провінції Кії приїхав викоігуючий обов'язки губернатора воїн Юаса Мунесіге з 37 кінними вояками — великою силою на ті часи, — і порадив Кійоморі таке: «Я думаю, Ви повинні негайно прибути до столиці...» Кійоморі, не гаючи часу, вирушив до столиці і прибув до неї сімнадцятого дня 12-го місяця 1159 року.

За логікою речей, Мінамото Йосітомо повинен був відразу ж атакувати Кійоморі, але він цього не зробив, — можливо тому, що його підкріплення із східних провінцій ще не підійшли. В той час, як Йосітомо нічого не зробив в умовах, коли до столиці увійшов Кійоморі, централь­ний міністр Сандзьо Кіннорі, колишній перший міністр Санеюкі з Хаітідзьо та інші офіційні особи нижніх рангів радилися щодо загального ходу державних справ... і вирішили, що через те, що Тайра Кійоморі прямо не погро­жує столиці, йому треба перейти у свою резиденцію Рокухару, і туди ж у Рокухару — резиденцію Кійоморі — вирішили перевезти імператора...

Імператор Нідзьо переїжджає до маєтку Кійоморі в Рокухару

...Кійоморі швидко відповів: «Це чудова ідея. Зробіть саме так, як ви чудово задумали...»

О другій годині після полудня двадцять п’ятого дня 12-го місяця 1159 року імператора Нідзьо... таємно пере­везли до Рокухари... Коли в столиці настала ніч, у Року­хару (також таємно) перевезли екс-імператора Госіракаву.