Госіракава й Мотофуса викликають Кійоморі (на бій)

...Екс-імператор Госіракава тим часом, не повідомив­ши Кійоморі, захопив провінцію Бідзен, доходи від якої багато років належали Сігеморі... Почувши про те, що робить екс-імператор, ...Кійоморі негайно зібрав свої вій­ська й вирушив із Фукухари до столиці. Казали, що він ніколи ще так не озброювався, як цього разу: ані до, ані після...

Усіх тих, хто служив біля екс-імператора, розіслали по різних провінціях, а самого імператора двадцятого дня (11-го місяця 1179 р.) привезли до палацу Тоба. Жодну (служиву) людину не залишили біля нього, окрім свя­щеника Рокея. Надалі екс-імператор займався тільки своєю улюбленою наложницею другого рангу Танго...

Випадок з царевичем Мотіхіто

Син екс-імператора Госіракави царевич Мотіхіто, обізнаний з багатьма науками, вірив, що саме він зійде на трон, проте п’ятнадцятого дня 5-го місяця 1180 р. за наказом (Кійоморі) царевича відправили на заслання. Ви­конати наказ відрядили командира імператорської варти Канецуну — сина Мінамото Йорімаси, але прибувши до маєтку царевича, він дізнався, що царевич вирушив до Міїдери, де монахи таємною дорогою провели його в храм. Мінамото Йорімаса теж спалив свій будинок, прий­няв постриг і в супроводі своїх синів Накацуни (губерна­тора Ідзу) та Канецуни вирушив підтримати царевича...

Не діставшися до Міїдери, царевич Мотіхіто вирушив до Нари з відвідуванням гори Йосіно. Мінамото Йорі­маса спочатку з’явився двадцять другого дня в Міїдері, а потім вирушив до Рокухари, щоб вночі (раптово) напасти на ставку Кійоморі. Але вирушив він пізно, тому... про­вести нічну атаку не встиг. Двадцять четвертого дня він сховався біля Удзі, де провів ніч, а двадцять п’ятого Тай­ра самі рушили в атаку на нього. Військо царевича виявилося дуже несильним, бо складалося лише з вояків Йорімаси. Тому, коли (вояки) Тайра форсували на конях ріку Удзі, що могли зробити царевич і його люди? Мі­намото Йорімаса здійснив самогубство, а царевича Тайра наздогнали, схопили й убили в районі озера Ніено.

Кудзьо проти покарання Нари

Коли царевич Мотіхіто покинув Міїдеру, мешканці Нари приготувалися зустріти його на горі Йосіно. Тайра Кійоморі на це дуже образився і, зібравши представників аристократії, оголосив, що бажає помститися Нарі. Такі офіційні особи, як Фудзівара Такасуе та Фудзівара Мітітіка, (в усьому) підтримували політику Кійоморі й погодилися, що Нару треба покарати, але присутні там Омікадо Цупемуне й Кудзьо Канедзане, які кілька років служили правим і лівим міністрами, відверто виступили проти покарання:

«Враховуючи, що немає безперечних доказів (наяв­ності) змови, ми не маємо права карати незрівняні хра­ми...» Так, попри тиск Тайра, представники аристократи погодились, що правий і лівий міністри мають рацію, і пропозиція (про покарання Нари) була категорично від­хилена.

Поява другої столиці

Другого дня 6-го місяця 1180 р. столицю несподівано перевели до Фукухари й імператор Антоку, переживаючи небачену ганьбу, переніс туди свою резиденцію. Внаслі­док того, що те, що відбувалося, відбуватися так не мог­ло, було знову скликано нараду представників знаті, а двадцять третього дня 11-го місяця (того ж року) столицю аовернули до Хейану. Вибух людських почуттів відбувся, юли збройні сили Тайра захопили двадцять восьмого дня 12-го місяця (1180 р.) Нару та спалили храми Кофукудзі й Тодайдзі. Керував операцією Тайра Сігехіра — командир їретього рангу. «Катастрофа» — недостатньо сильне сло­во, аби описати те, що відбулося...

Посилення Мінамото Йорїгомо

Поки відбувалися всі ці події, ситуація кардинально імінилася. Протягом семи-восьми днів, доки царевич Мотіхіто перебував у Мїїдері, укази царевича були розповсюджені в усіх провінціях і районах країни. Засланий дан Мінамото Йосітомо — командир імператорської гвардії Мінамото Йорітомо — перебував тоді в Ідзу й наполегливо роздумував над світовими проблемами.

Під час смути років Хейдзі¹⁸ Мінамото Йорїтомо був 13-річним командиром в імператорській гвардії. У 12-му місяці 1159 р. заколот придушили, а в 1-му місяці 1160 р. назву епохи було змінено на Ейряку. Дев’ятого дня 2-го місяця того ж року охоронець (Тайра) Йоріморі на ім’я Кайра Мунекіе знайшов і доставив Йорітомо (у Фукухару). Мати Йоріморі — Іке-но Дзенні — була дочкою Жудзівара Мунекане — тимчасового начальника двірцеворемонтного відділу. Вона була надзвичайно красивою дамою, яка надала певну допомогу своєму чоловікові Кайра Тадаморі. На початку заколоту 1156 р. Йоріморі повинен був приєднатися до екс-імператора Сутоку, бо його мати Іке-но Дзенні служила нянькою в старшого сина Сутоку. Але Іке-но Дзенні сказала: «Сутоку, безпе­речно, програє! Ситуація склалася так, що в нього немає шансів на перемогу!» І вона порадила своєму синові Йоріморі підтримати свого старшого брата Кійоморі. Бу­дучи саме такою жінкою, коли вона побачила, що Йорі-томо дуже молодий і розумний, вона плачучи сказала: «Чому йому повинні відрубати голову? Врятуй його за­ради мене!» її прохання виконали, і Йорітомо відправили (на заслання) до Ідзу...

Побачивши наказ царевича Мотіхіто, Мінамото Йорі­томо переповнився надіями: «Відбулося! Я вірив, що хід подій у цьому світі обернеться саме так!»

...У 1180 р. Йорітомо зібрав свої сили й рушив із Ідзу в наступ: йому допомагали, Кадзівара Хейдзо Кагетокі, Дої Дзіро Санехіра та його (Йорітомо) тесть Ходзьо Сіро То-кімаса¹⁹. При підтримці цих людей Йорітомо захопив і підкорив східні провінції, проте Тайра вже протягом три­валого часу контролювали державу й мали багато вояків навіть у східних провінціях, включаючи двох братів Хата-кеяма (Сігенорі й Арісіге). Через те, що брати Хатакеяма перебували тоді в столиці, на бій проти військ Йорітомо вирушив син Сігенорі — Сігетада, який збирався наздог­нати й спіймати Йорітомо в горах Хаконе. Йорітомо тур­бувала недостатня кількість озброєнь, тому Дої Санехіра, як старий вояка, сказав: «Великому воєначальникові па­суватиме скинути свої лати». Він взяв соснову гілку, по­містив її на (знятий ним) обладунок, а зверху поклав шолом. Нам говорили, що дії Санехіри були величними. Відтак Йорітомо сів зі своїми вояками в човен, добрався до замку Хатіро Хіроцуне (котрий виконував обов'язки губернатора провінції Кадзуса) та дістав від Хіроцуне за­хист. Невдовзі Йорітомо підкорилися всі східні провшції, а клан Міура дорогою до Йорітомо зітнувся в битві й розгромив клан Хатакеяма. Тепер у (східних провінціях) сконцентрувалися всі сили Йорітомо., У північних про-вінціях зібрав сили та приєднався до Йорітомо Мінамото Йосіката — «незрівняна людина з Кісо»... Інші, зокрема син царевича Мотіхіто, також приєдналися до Йорітомо. З іншого боку, Тайра Кійоморі схопив і вбив царевича Мотіхіто та, відчуваючи дедалі більшу самовпевненість, творив те, про що вже писалося раніше. Після того, як Мінамото зібрали свої сили в східних провінціях, спри­чинивши загальнодержавну кризу, Кійоморі відправив експедиційний корпус, очолений його старшим сином Тайра Кореморі, давши письмовий наказ: «Напасти й повбивати». Коли двадцять першого дня 9-го місяця

1180 р. Кореморі покинув столицю, обіцяючи розгромити Йорітомо, люди не вірили, дивлячись йому в спину. У битві неподалік від Суруги війська Кореморі відступили, навіть не чинячи опору ворогові, бо не відступають лише ті, хто не захоплює столицю держави й не віддає її вогню й ганьбі. А потім тяжко захворів на лихоманку і швидко помер п'ятого дня 3-го місяця 1181 р. перший міністр правитель-інок Тайра Кійоморі. Керівництво держав­ними справами перейшло до екс-імператора Госіракави, а новим главою клану Тайра став центральний міністр Тайра Мунеморі.

Тоді ж чотирнадцятого дня 1-го місяця 1181 р. помер також екс-імператор Такакура. За лічені дні війська Мінамото окупували східні провінції та район півночі. Тайра провели енергійну підготовку, котра гарантувала б їм перемогу, проте симпатії всіх — і високих, і низьких — були на боці Мінамото, а потім пішли чутки, що Мінамото поступово перемагають. Щоправда, цього не було до сьомого місяця 1183 р. — третього року після смерті Кійоморі, — тільки тоді війська Мінамото захопили провінцію Омі та спробували з півночі ввійти до столиці. В район Етідзен проти Мінамото направили кілька тайрівських армій, але їх було розгромлено й розсіяно в битві поблизу Тонамі. Тим часом через ускладнення ситуації двадцять четвертого дня 7-го місяця 1183 р. імператора Антоку перевезли до тайрівської штаб-квартири в Рокукухарі й там само зібралися лідери (клану) Тайра. (На нарадці вирішили) доручити старшому радникові Тайра Йоріморі охороняти шлях через Ямасіна, що вів до столиці...

Втеча екс-імператора із столиці

Усі відчували, що Мінамото Йосінака, Такеда та інші (вояки) східних провінцій здатні в будь-який день з’являлася в столиці, і людей лякало, що велика битва може розгорітися безпосередньо в столиці. Тому посеред ночі четвертого дня 7-го місяця 1183 р. екс-імпера-Госіракава таємно покинув свій палац Ходзюдзі й через (гору) Кураяма перебрався до Йокави, що на горі Хіей. Війська Мінамото в Омі були про це поінформовані.

...Наприкінці тієї ночі, коли екс-імператор покинув столичний палац, тільки-но Тайра дізналися про ці ні події, в Рокухарі почалася паніка. За кілька годин Тайра Мунеморі та його оточення не змогли зробити (нічого кращого), ніж прихопити імператора (Антоку) та втекти до Тоби, де вони посідали на човни й перепливли на Сікоку. Через те, що будинки Рокухари були підпалені, у столиці з’явилися грабіжники, які вдиралися в палаючі будинки й грабували (все підряд).