Тести до Теми 10

1. Загальною рисою управ­ління стратегічними змінами маркетингової діяльності є:

а) забезпечення переходу організації у якісно новий стан за допомогою стратегічного планування;

б) забезпечення переходу організації у якісно новий стан за допомогою держави;

в) забезпечення переходу організації у якісно новий стан за допомогою певних засобів, що є способом реалізації сукуп­ності стратегій («стратегічного набору») організації;

г) забезпечення переходу організації у якісно новий стан за допомогою змін маркегингових стратегій.

2. Головне питання для керівництва та/або менеджерів в організації при авторитарному підході управління стратегічними змінами маркетингової діяльності є:

а) яким чином можна залучити у страте­гічний процес весь персонал організа­ції?

б) як формується стратегія в організації?

в) стратегія організації визначена. Як по­трібно слідкувати за її реалізацією?

г) яким чином можнa мотивувати мене­джерів, щоб вони намагалися стати лідерами бізнесу за допомогою реалізації маркетингової стратегії?

3. Головне питання для керівництва та/або менеджерів в організації при кортролюючому підході управління стратегічними змінами маркетингової діяльності є:

а) яким чином можна залучити у страте­гічний процес весь персонал організа­ції?

б) як формується стратегія в організації?

в) стратегія організації визначена. Як по­трібно слідкувати за її реалізацією?

г) яким чином можнa мотивувати мене­джерів, щоб вони намагалися стати лідерами бізнесу за допомогою реалізації маркетингової стратегії?

4. Головне питання для керівництва та/або менеджерів в організації при «чемпіонському» підході управління стратегічними змінами маркетингової діяльності є:

а) яким чином можна залучити у страте­гічний процес весь персонал організа­ції?

б) як формується стратегія в організації?

в) стратегія організації визначена. Як по­трібно слідкувати за її реалізацією?

г) яким чином можнa мотивувати мене­джерів, щоб вони намагалися стати лідерами бізнесу за допомогою реалізації маркетингової стратегії?

5. Головне питання для керівництва та/або менеджерів в організації при зміні організаційної культури управління стратегічними змінами маркетингової діяльності є

а) яким чином можна залучити у страте­гічний процес весь персонал організа­ції?

б) як формується стратегія в організації?

в) стратегія організації визначена. Як по­трібно слідкувати за її реалізацією?

г) яким чином можнa мотивувати мене­джерів, щоб вони намагалися стати лідерами бізнесу за допомогою реалізації маркетингової стратегії?

6. Який вчений розглядав способи впровадження організаційних змін і довів що найпоширенішими методами є примушування, адаптація, криза та управління опором?

а) М. Портер;

б) Дж. Прескотт;

в) Ф. Котлер;

г) І. Ансофф.

7. Умовою застосування методу примушування, при впровадженні стратегічних змін є:

а) невелика терміновість впровадження змін;

б) загроза існуванню організації;

в) середня терміновість впровадження змін;

г) терміновість впровадження змін.

8. Умовою застосування методу адаптація, при впровадженні стратегічних змін є:

а) невелика терміновість впровадження змін;

б) загроза існуванню організації;

в) середня терміновість впровадження змін;

г) терміновість впровадження змін.

9. Умовою застосування методу кризи (реальної або штучної), при впровадженні стратегічних змін є:

а) невелика терміновість впровадження змін;

б) загроза існуванню організації;

в) середня терміновість впровадження змін;

г) терміновість впровадження змін.

10. Умовою застосування методу управління опором, при впровадженні стратегічних змін є:

а) невелика терміновість впровадження змін;

б) загроза існуванню організації;

в) середня терміновість впровадження змін;

г) терміновість впровадження змін.

11. Опір стратегічним змінам – це:

а) метод, який потребує великих витрат і небажаний з точки зору негативних соціальних наслідків;

б) багатогранне явище, яке проявляється у формі непередбачуваних відстрочок, протидій, додаткових витрат і нестабільності процесу стратегічних змін;

в) процес поступових, послідовних заходів, незна­чних реорганізацій, що тривають досить довго;

г) коли часу для зді­йснення змін більше, ніж у разі використання примушування, і менше, ніж для адаптації.

12. Етапи опору стратегічним змінам мають наступний вигляд:

а) проектування послідовності дій – розробки стратегії – впровадження – коригування стратегії;

б) розробки стратегії – проектування послідовності дій – впровадження – коригування стратегії;

в) розробки стратегії – впровадження – проектування послідовності дій – коригування стратегії;

г) розробки стратегії – коригування стратегії – проектування послідовності дій – впровадження;

13. Опір стратегічним змінам поділяється на:

а) індивідуальний, груповий та опір системи;

б) індивідуальний, опір організації та опір системи;

в) груповий, опір організації та опір системи;

г) груповий та опір системи.

14. Який з варіантів є неправильним: причиною опору стратегічним змінам є:

а) невизначеність у майбутньому, нечіткі, нереалістичні вимоги до розміру і типу змін;

б) особиста зацікавленість окремих менеджерів чи груп працівників у збереженні «статус-кво»;

в) різне сприйняття сутності організаційних змін (упе­редженість, емоційність тощо), нерозуміння доцільності;

г) процес поступових, послідовних заходів, незна­чних реорганізацій, що тривають досить довго.

15. Сформований «стратегічний набір» підприємства – це:

а) своєрідний перелік найефективніших способів досягнення цілей на даному етапі розвитку підприємства;

б) особливий вид управлінської діяльності на підприємстві, що полягає у спостереженні та оцінці проходження процесу стратегічного управління;

в) постійна перевірка ступеня обгрунтованості та актуальності посилань, оцінка ступеня ризикованості фак­торів, що не могли бути врахованими, оскільки знаходяться поза впливом підприємства;

г) перевірка за заздале­гідь обраними параметрами у визначений час процесу виконання стратегічних планів, проектів та програм, формулювання заходів і внесення своєчасних коректив у процес, який є об’єктом контролю;

16. Стратегічний контроль – це:

а) перевірка за заздале­гідь обраними параметрами у визначений час процесу виконання стратегічних планів, проектів та програм, формулювання заходів і внесення своєчасних коректив у процес, який є об’єктом контролю;

б) постійна перевірка ступеня обгрунтованості та актуальності посилань, оцінка ступеня ризикованості фак­торів, що не могли бути врахованими, оскільки знаходяться поза впливом підприємства;

в) особливий вид управлінської діяльності на підприємстві, що полягає у спостереженні та оцінці проходження процесу стратегічного управління;

г) своєрідний перелік найефективніших способів досягнення цілей на даному етапі розвитку підприємства.

17. Стратегічний «контроль передумов» – це:

а) своєрідний перелік найефективніших способів досягнення цілей на даному етапі розвитку підприємства;

б) особливий вид управлінської діяльності на підприємстві, що полягає у спостереженні та оцінці проходження процесу стратегічного управління;

в) постійна перевірка ступеня обгрунтованості та актуальності посилань, оцінка ступеня ризикованості фак­торів, що не могли бути врахованими, оскільки знаходяться поза впливом підприємства;

г) перевірка за заздале­гідь обраними параметрами у визначений час процесу виконання стратегічних планів, проектів та програм, формулювання заходів і внесення своєчасних коректив у процес, який є об’єктом контролю.

18. Стратегічний «контроль реалізації» - це:

а) перевірка за заздале­гідь обраними параметрами у визначений час процесу виконання стратегічних планів, проектів та програм, формулювання заходів і внесення своєчасних коректив у процес, який є об’єктом контролю;

б) постійна перевірка ступеня обгрунтованості та актуальності посилань, оцінка ступеня ризикованості фак­торів, що не могли бути врахованими, оскільки знаходяться поза впливом підприємства;

в) особливий вид управлінської діяльності на підприємстві, що полягає у спостереженні та оцінці проходження процесу стратегічного управління;

г) своєрідний перелік найефективніших способів досягнення цілей на даному етапі розвитку підприємства.

19. «Стратегічний нагляд» - це:

а) постійна перевірка ступеня обгрунтованості та актуальності посилань, оцінка ступеня ризикованості фак­торів, що не могли бути врахованими, оскільки знаходяться поза впливом підприємства;

б) особливий вид управлінської діяльності на підприємстві, що полягає у спостереженні та оцінці проходження процесу стратегічного управління;

в) своєрідний перелік найефективніших способів досягнення цілей на даному етапі розвитку підприємства

г) контроль усіх етапів стратегічного управління, не має жорстокого переліку об’єктів.

20. Головна мета стратегічного контролю – це:

а) критичний аналіз, порівняння, альтернативи для при­йняття стратегічних рішень;

б) сприяти зближенню фактичних і необхідних результатів виконуваних робіт, тобто за­безпечувати виконання завдань (досягнення цілей) підприємства;

в) відслідковування складної взаємодії організації із се­редовищем у реальному масштабі часу (прогнозно-аналітичні задачі);

г) організація постійного методичного супроводження, розвитку та поновлення баз стратегічних даних.