2. Торговельна марка (знак для товарів і послуг)

Торговельна марка є одним із найскладніших об’єктів права інтелектуальної власності. На відміну від Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», в якому закон містить термін «знак для товарів і послуг» в чинному законодавстві, зокрема в Цивільному, Господарському, Митному кодексах України вживається термін – торговельна марка.

На сьогодні у світі зареєстровано понад 25 млн торгових марок і щорічно ця цифра збільшується приблизно на мільйон. Водночас вартість відомих брендів може досягати десятків мільярдів доларів США. Зокрема за оцінкою, яку проводив журнал Business Week, вартість бренду Coca-Cola оцінюється $69,64 млрд; Microsoft - $64,09 млрд; IBM - $51,19 млрд; Intel - $30,86 млрд; Nokia - $29,97; Mercedes-Benz - $21,01 млрд.

Найважливішими міжнародними договорами, які діють у межах Всесвітньої організації інтелектуальної власності, є Паризька Конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року ( у редакції від 2 жовтня 1979 року, набрала чинності для України 25 грудня 1991 р. [24]), Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р., набрала чинності для України 25 грудня 1991 року [25]) тощо, та Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 року.

Торговельною маркою у відповідності до норм чинного законодавства може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні видрізнити товари (послуги), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Торговельна марка повинна відповідати певним законодавчим умовам, тобто бути охороноздатною. Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку у відповідності до законодавства можуть бути фізичні та юридичні особи. Але для того, щоб фізична особа стала суб'єктом права інтелектуальної власності на торговельну марку, вона повинна відповідати певним умовам:

– фізична особа має досягти 18 років або вступити в шлюб;

– здійснювати підприємницьку діяльність у відповідності до законодавства.

Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” визначає умови, порядок набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку та порядок видачі свідоцтва.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів іпослуг, якщо інше не встановлено законом.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом, вони повинні охоронятися і без наявності такої реєстрації, згідно з міжнародними договорами, учасником яких є Україна.

Після реєстрації торговельної марки суб’єкт права інтелектуальної власності на торговельну марку отримує свідоцтво, яке надає його власнику виключне право:

– на використання торговельної марки; – дозволяти використання торговельної марки; – перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання. Законом можуть бути встановлені інші майнові права інтелектуальної власності. Правовою нормою ст.495 ЦК України не встановлено вичерпного переліку майнових прав володільця світоцтва на торговельну марку, його перелік розширений Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”. Так п.4 ст.16 зазначеного закону передбачено право володільця свідоцтва, як право передавати на підставі договору право власності на торговельну марку бдь-якій особі, яка, таким чином, стає правонаступником володільця свідоцтва на торговельну марку. Однак передача права власності на торговельну марку не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.

Ст. 18 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” визначає порядок дострокового припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку шляхом рипинення дії свідоцтва. Так власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Дія свідоцтва також припиняється у разі несплати збору за продовження строку його дії, та за рішенням суду у зв'язку з перетворенням торговельної марки в позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду після дати подання заявки.

Якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є:

– обставини, що перешкоджають використанню торговельної марки незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;

– можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання торговельної марки особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг,відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.

Використанням торговельної марки власником свідоцтва вважається також використання її іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва. Чинним Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” передбачено дострокове припинення чинності свідоцтва на торговельну марку шляхом визнання його недійсним. Свідоцтво на торговельну марку може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони;

б) наявності у свідоцтві елементів зображення торговельної марки та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

У разі визнання свідоцтва чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Чинним закондавством з охорони торговельної марки передбачено умови відновлення чинності достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку.

Чинність достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення. Так ніхто іншій крім колишнього володільця світоцтва, не має права на повторну реєстрацію торговельної марки протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із статтею 18 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”. Відповідно до ст. 496 ЦК України та п.3 ст. 5 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку обмежений певним строком. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.

У сфері промислової власності, до якої відноситься торговельна марка, найбільш поширені правопорушення – це виробництво і розповсюдження фальсифікованої продукції з незаконним використанням торговельних марок, географічних зазначень та комерційних (фірмових) найменувань вітчизняних та зарубіжних виробників.