4. Суб’єкти права інтелектуальної власності

Суб’єктами права інтелектуальної власності відповідно до ст. 421 ЦК України можуть бути:

1) творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності;

2) інші осби, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Серед суб’єктів права інтелектуальної власності особливе місце належить творцям: автору, виконавцю, винахіднику, раціоналізатору. Cаме від творців це право може передаватися юридичній особі.

Законом, коло творців не обмежене вимогами до їхнього віку, стану здоров’я тощо. Звідси слідує, що для суб’єктів права інтелектуальної власності характерною є однакова дієздатність суб’єктів творчого процесу, вона може не збігатися із зальною цивільною дієздатності, котра, за загальним правилом, настає для фізичної особи при досягненні нею 18 років.

У повному обсязі цивільна дієздатність виникає з досягненням повноліття, але у випадках, коли закон допускає вступ у шлюб до досягнення 18 років, особа, яка не не досягла повноліття, набуває дієздатність у повному обсязі з часу вступу в шлюб або коли вона записана матір’ю дитини чи батьком дитини. Слід зазначити, відповідно до ч. 2 ст. 34 ЦК України, у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

Суб’єктом права права інтелектуальної власності може бути частково дієздатна, обмежено дієздатна або недієздатна особа, відповідно до вимог законодавства, які існують до зазначених суб’єктів.

Інші особи можуть визнаватися суб’єктами права інтелектуальної власності відповідно до вимог законодавства, якщо їм належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

В залежності від об’єкта права інтелектуальної власності інші особи визнаються суб’єктами права права інтелектуальної власності відповідно до норм цивільного законодавства, закону чи договору, які регулюють відносини певного об’єкта інтелектуальної власності, їм можуть належати особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Суб’єктом права права інтелектуальної власності можуть бути кілька осіб, яким належить здійснення права права інтелектуальної власності. Стосунки, щодо здійснення права права інтелектуальної власності регулюються за допомогою договору. Сторони такого договору на свій розсуд можуть визначати, які права та обов’язки покладаються на кожного суб’єкта права інтелектуальної власності при використанні ним об’єкта інтелектуальної власності.

Головною правовою формою передання майнових прав інтелектуальної власності є ліцензійний договір, за допомогою якого надається дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності на умовах, визначених стороними договору з урахуванням вимог закону.

Якщо охоронний документ на об’єкт права інтелектуальної власності втратив юридичну силу (наприклад, закінчився визначений охоронним документом – свідоцтвом чи патентом – строк дії), то таким об’єктом може скористатися будь-яка особа, тому, що такий об’єкт є суспільним надбанням.

Підставами встановлення права інтелектуальної власності можуть бути різні обставини, з якими закон повязує виникнення відповідних правовідносин.

Лектор: старший викладач кафедри господарського та цивільного права НУБіП України Шевчук Олександр Васильович.