Формування статутного капіталу нематеріальними активами

В Україні найпоширенішою формою підприємницької діяльності є господар-ські товариства. Вони створюються відповідно до Цивільного кодексу Украї-ни, Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства". Господарське товариство - юридична особа (підприємство, установа, організація), створена на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності для отримання прибутку. Важливим питанням під час створення господарського товариства є формування статутного капіталу. Господарським товариствам заборонено використовувати для формування статутного капіталу бюджетні і позикові кошти, а також кошти, отримані під заставу. Відповідно до законодавства України, порядок формування статутного капіталу залежить від виду та сфери діяльності товариства і має відповідати певним вимогам.

Статутний капітал - це зареєстрований у встановленому законом порядку та закріплений в установчих документах грошовий еквівалент майна або безпосередньо грошові кошти, які повинні бути передані підприємству у власність (повне господарське відання, оперативне управління) у вигляді внесків для забезпечення його господарської діяльності та як сплата його учасниками отримуваних ними майнових прав.

Статутний капітал - це одне із центральних понять сучасного корпоративного права. Участь у створенні статутного капіталу є первісним способом набуття корпоративних прав, і всі операції з корпоративними правами так чи інакше стосуються статутного капіталу.

Після створення юридичної особи її капітал може змінюватися, зокрема і шля-хом залучення внесків осіб, котрі не брали участі у її заснуванні. Для юридичної особи не має значення, від кого саме надійшли внески. Важливо, що її капітал збільшується, а це дозволяє провадити ефективнішу діяльність і досягати своєї мети. Цей капітал трансформується у корпоративний, стає капіталом юридичної особи.

У товаристві з обмеженою відповідальністю, а також у товаристві з додатковою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення відповідного товариства.

У акціонерного товариства Законодавець передбачив, що загальна номіналь-на вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заро-бітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства. Для інших господарських товариств чинне законодавство не визначає мінімального розміру статутного капіталу.

Внесок нематеріальних активів.

Згідно чинного законодавства нематеріальний актив - об'єкти інтелектуаль-ної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визна-ні у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Згідно зі ст. 418 ЦК право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом або іншим законом.

У ст. 420 ЦК наведено перелік об'єктів права інтелектуальної власності: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні позначення; комерційні таємниці.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові або майнові права на інтелектуальну власність. Оскільки особисті немайнові права є невідчужуваними (ч. 4 ст. 423 ЦК), то вони не можуть бути внеском до статутного капіталу юридичної особи. Отже, мова може йти лише про одну складову цих прав - майнові права. Основними майновими правами на інтелектуальну власність є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти його.

Відповідно до ч. 3 ст. 424 ЦК майнові права на інтелектуальну власність можуть бути внеском до статутного капіталу юридичної особи. Проте не всі права на інтелектуальну власність можуть бути внеском учасника. Це стосується, зокрема, права на наукове відкриття (воно, є особистим), а також прав на комерційне найменування, які відповідно до ч. 2 ст. 490 ЦК передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його певною частиною.

Для передавання як внеску до статутного фонду (капіталу) господарського товариства права на об'єкти промислової власності мають відповідати певним умовам - критеріям оборотоспроможності: виключності, корисності, відчужуваності, можливості їх грошової оцінки, інвестиційної привабливості.

Найбільш популярними об'єктами інтелектуальної власності, права на які можуть бути внеском до статутного капіталу юридичної особи, є об'єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки. Подекуди юридичні особи створюються саме заради реалізації винаходів. Щоб максимально захистити товариство від можливих недобросовісних дій власника прав на об'єкт промислової власності, товариству вигідно одержати ці права у повному обсязі (виключну ліцензію). Це може бути вигідно і для автора винаходу, оскільки він вкладає лише "інтелект", тоді як інші - гроші. Грошова оцінка винаходів може бути дуже високою. Слід також враховувати, що однакових винаходів не буває, а тому порівнювати оцінку винаходу немає з чим. Це може бути використано недобросовісними учасниками, котрі малоефективний винахід оцінюють невиправдано високо.

Конструктивні ідеї щодо оцінки об'єктів інтелектуальної власності, які передаються до статутного капіталу, містить лист Держкомпідприємництва від 15.11.2002 р. № 4-451-2030/6118:

Документом, що може підтверджувати внесок засновника (учасника) господарського товариства до статутного фонду у вигляді права на використання ноу-хау, може бути акт оцінки майнових прав, ліцензійний договір на використання ноу-хау, договір купівлі-продажу ноу-хау.

Цікавими є й інші ідеї, викладені у листі:

право на використання ноу-хау може бути внеском до статутного фонду товариства;

чинним законодавством не передбачено, який саме документ повинен подаватися до органу реєстрації як підтвердження внеску учасників (засновників) товариства до статутного фонду та його оцінки, якщо внесками є майнові права на інтелектуальну власність, крім випадків, коли внеском є державна або комунальна частка майна.

Для оцінки рекомендовано керуватись нормами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", в якому статтею 12 визначено, що документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, є акт оцінки майна способи експертної оцінки вартості нематеріальних активів, що є об'єктами права власності, наведені в розділі III Порядку експертної оцінки нематеріальних активів, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Державного комітету з питань науки і технологій від 27.07.95 № 969/97.

Розпорядження майновими правами інтелектуальної власністі здійснюється на підставі письмового договору ( ст. 1107 ЦКУ). Міністерство освіти і науки України, пропонує такий внесок до статутного фонду товариства оформляти шляхом укладання ліцензійного договору на використання ноу-хау або договором про передавання прав на ноу-хау. Оцінка його вартості повинна проводитися з дотриманням норм Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 р. Висловлюється думка, що знання та досвід можуть стати внеском до статутного капіталу лише за умови їх формалізації, тобто об'єктування у вигляді інформації. Нематеріальні об'єкти, не відокремлені від суб'єкта-носія, виконують функцію індивідуалізації самого володільця - роблять неповторною його особистість. Відповідно до статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні " Постановою КМ Про затвердження Національного стандарту N 4 "Оцінка майнових прав інтелек-туальної власності" від 3 жовтня 2007 р. N 1185 затверджено Національний стандарт N 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності". Цей стандарт застосувується суб'єктами оціночної діяльності під час проведення оцінки майнових прав інтелектуальної власності, а також особами, які здійс-нюють відповідно до законодавства рецензування звітів про оцінку. Стандарт може також застосовуватись для визначення розміру збитків, завданих у зв'язку з неправомірним використанням об'єктів права інтелекту-альної власності. Об'єктами оцінки відповідно до цього Стандарту можуть бути тільки майнові права інтелектуальної власності, які належать до об'єктів у нематеріальній формі.