Обов'язки страхувальника при настанні страхового випадку

Протягом двох робочих днів з дати настання страхового випадку страхувальник повинен письмово повідомити страховика, зазначивши дату, характер страхового випадку, попередньо встановлені причини, вжиті заходи для зменшення розміру збитків та розмір заподіяної шкоди.

Для отримання страхового відшкодування страхувальник подає страховику оригінал або нотаріально засвідчені копії таких документів:

• заяву про виплату страхового відшкодування;

• висновки відповідної експертизи про характер пожежі та/або аварії і розмір заподіяної шкоди;

• рішення суду про стягнення зі страхувальника на користь третьої особи або підтверджу вальні документи страхувальника та третьої особи про врегулювання питання за участю страховика про розмір шкоди, заподіяної внаслідок настання страхового випадку, без звернення до суду.

За вимогою страховика страхувальник повинен подати оригінали або нотаріально засвідчені копій

• документів, що підтверджують ступінь виконання вимог експертного висновку про стан об'єкта до моменту пожежі та/ або аварії;

• акта або інших документів про пожежу та/або аварію на об'єкті підвищеної небезпеки, складені органами (комісією), що здійснюють державний нагляд і контроль у відповідній сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки;

• договору обов'язкового страхування;

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених ст. 26 Закону України "Про страхування", а також у разі:

• коли шкоду, заподіяну внаслідок стихійного лиха, неможливо було передбачити;

• коли страховий випадок стався внаслідок воєнних дій, масових заворушень, порушень громадського порядку, терористичного акту.

Страховик у триденний період з дня прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування повинен письмово повідомити про це страхувальника та/або третю особу з обґрунтуванням причин відмови. У разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування страховик не пізніше ніж протягом 14 робочих днів з дати отримання документів, визначених Порядком і правилами, складає акт і не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дати його складання виплачує страхове відшкодування.

Франтила (звільнення страховика від виплати відшкодування) обчислюється у відсотках від страхової суми, не може бути вище 1 % і не може поширюватись на страхову виплату за шкоду, завдану життю і здоров'ю третіх осіб.

4. Страхування інших видів відповідальності

Досить складним у страхуванні відповідальності є страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції, яке досить поширене у світі і ґрунтується на нормах міжнародного права. В Україні такий вид страхування почав розвиватися недавно — після введення в дію Закону України "Про захист прав споживачів".

Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції в Україні проводиться в добровільній формі та захищає інтереси страхувальників-товаровиробників у разі претензій, що їх висувають споживачі за шкоду, завдану їх життю, здоров'ю і майну внаслідок використання продукції з дефектами.

Страхувальниками можуть бути: безпосередні виробники, постачальники, імпортери, продавці.

Страховик відшкодовує всі суми за:

1) випадкові пошкодження, спричинені здоров'ю особи, включаючи смерть;

2) випадкові знищення та (або) пошкодження майна, що трапились у період строку страхування у визначених за договором географічних межах та причиною яких була продукція страхувальника (продана, надана, доставлена, встановлена, відремонтована, перероблена або перевірена ним).

Страховик несе відповідальність тільки за прямі та ненавмисні збитки, що виникли протягом дії договору страхування. При цьому продукція повинна перебувати поза контролем страхувальника, у тому числі поза приміщеннями, що належать йому. Страхове покриття надається тільки за збитки, спричинені неякісними, дефектними товарами. Шкода, якої завдано самим товарам, не компенсується. Страховики у договорах конкретно визначають номенклатуру продукції та ризики, що страхуються. В окремих випадках можуть обмежуватися тільки ризиками, пов'язаними з дефектом виробничого характеру.

Страхування відповідальності роботодавців за збиток, спричинений здоров'ю їх робітників, гарантує страхувальнику відшкодування витрат, яких він може зазнати у випадку тілесного ушкодження або подовженого захворювання осіб, з якими він уклав договір найму, при виконанні ними своїх службових обов'язків.

Роботодавець несе відповідальність перед страхувальником у разі:

— своєї особистої необережності;

— надання небезпечного робочого місця;

— порушення законодавчих актів, які можуть призвести до його відповідальності;

—- необережності одного із службовців, що призвела до травми іншого службовця.

Мета — захист страхувальника від претензій, що можуть бути висунуті споживачами його продукції (послуг), за які він несе відповідальність згідно з цивільним законодавством.

Поширення набувають такі види страхування відповідальності, як страхування від наклепу, поговорів та дискредитації. Такого страхування потребують особи, пов'язані з друком та виданням книжок, журналів, газет, ведучі телевізійних та радіопрограм. Позови можуть висуватися, якщо через наклепи, поговір завдано шкоди репутації інших осіб, тобто викликають до них ненависть, зневагу, насмішки або завдають шкоди роботі. При цьому недостатньо лише приниження гідності, а має бути факт нанесення шкоди репутації.

Зазвичай тільки деякі страховики готові надати таке покриття, оскільки суми компенсації можуть бути дуже великі, тобто визначатися у сотнях, тисячах або мільйонах грошових одиниць. За договором страхування, страхувальник повинен надати сумнівний матеріал юристові страховика ще до його друку, оскільки своєчасні вибачення чи виправлення можуть усунути можливий позов. Страховик покриває витрати, пов'язані з виправленням або скасуванням наклепницького матеріалу. З обсягу відповідальності страховика виключаються претензії, що виникають унаслідок: особистої злоби та недоброзичливості; богохульства; шкоди, яка стосується комп'ютерного програмного забезпечення; специфіки публікацій; позовів, зроблених іноземними судами, та наклепів кримінального та міжнародного характеру.

При оцінці ризику страховик враховує історію позовів страхувальника, його репутацію та майбутню діяльність.

Страхова премія визначається згідно із сумою накладу, кількістю опублікованого матеріалу, величиною обігу або гонорару страхувальника.

Для фінансової зацікавленості страхувальника договір передбачає його участь у відшкодуванні збитків, тобто франшизу, яка становить від 10 до 20 % у кожному позові.

Різновидом страхування відповідальності службових осіб є страхування кредиту довіри. Страхування кредиту довіри охоплює всіх без винятку службовців і працівників. За ним роботодавець уникає вимушеного неетичного почуття недовіри щодо окремих працівників. Такий підхід не дає підстав для їх надмірної дискредитації з боку інших осіб. Страхування створює надійний фінансовий страховий захист та гуманізує відносини у трудовому колективі.

Обманом страхувальника, нелояльним ставленням або занедбанням обов'язків з боку працівників вважаються лише такі їх дії, які призвели до виникнення майнових збитків у страхувальника, у результаті яких вони отримали матеріальні вигоди самі або сприяли у цьому третім особам.

Особливо важливим цей вид страхування став для банків. Загальними умовами цього страхування передбачено захист активів банку, яким загрожують ризики злочинів. Це страхування, крім інших ризиків, захищає банк від втрат, завданих унаслідок недобросовісного або зловмисного вчинку працівника банку.

Страхування кредиту довіри займає особливе місце в системі банківського страхування в закордонній практиці.

Таке страхування вважається першочерговим у комплексній системі страхового обслуговування банків, відомій як Bankers Blanket Bonds (ВВВ). Загальними умовами цього страхування передбачено захист активів банку, яким загрожують ризики злочинів. Цей поліс, крім інших ризиків, захищає банк від втрат, завданих унаслідок недобросовісного або зловмисного вчинку працівника банку. Так, зокрема, найновішим і найпопулярнішим варіантом такого страхування є поліс NMA 2626, який називається Worldwide Bankers Polisy (WBP).

Він забезпечує покриття втрат, які можуть виникнути у випадках:

— недобросовісності працівника;

— перевезення коштів;

— втрати коштів за місцем зберігання;

— фальшування чеків;

— фальшування цінних паперів;

— фальшування грошей;

— втрати обладнання офісів банків.

Отже, щоб отримати страхове відшкодування, застрахованому банку, передусім, необхідно вказати на особу працівника або групу осіб, винних у завданій шкоді. Після цього треба вказати обсяг завданого збитку або неналежно отриманого працівником прибутку та довести існування причинно-наслідкового зв'язку між наслідком (збитками) та причиною (зловмисними діями працівника).

Особливим різновидом страхування кредиту довіри стало страхування від комп'ютерних зловживань. Воно захищає власників комп'ютерних систем від збитків, котрі завдаються їм у процесі застосування електронної обробки інформації шляхом зовнішнього вторгнення в комп'ютерну мережу з метою навмисного пошкодження носіїв інформації, зміни програм, внесення фіктивних рахунків із наступним зняттям та перерахуванням із них коштів з метою подальшого їх привласнення. Від негативних наслідків таких випадків захищає стандартний поліс LSW 238, який максимально враховує особливості визначення збитків, завданих через комп'ютерне обслуговування (зокрема, складність при встановленні місця виникнення збитку). Цей поліс містить одинадцять положень, які забезпечують досить широкий обсяг страхового захисту. У зв'язку з розвитком надання фінансових послуг за посередництвом Інтернету страховики висловлюють побоювання щодо подальшого зростання злочинності з використанням комп'ютерної техніки.

У практиці відсутність у банку поліса комплексного страхового захисту може розглядатися як суттєва перешкода при вирішенні питання про надання йому деяких видів іноземних кредитів.

До цієї ж системи банківського страхування можна також віднести страхування емітентів пластикових карток, яким постійно загрожує ризик їх фальшування.

Цей вид страхування може знайти застосування і на сучасному фондовому ринку, де об'єктом страхування виступає інфраструктура фондового ринку, якій загрожують так звані інфраструктурні ризики, які можуть бути охоплені страхуванням, а саме:

— помилки та некоректні дії персоналу;

— нелояльність персоналу депозитарій, реєстратора, зберігача, торговця цінними паперами, біржі та учасників організаційно сформованого позабіржового ринку;

— електронно-комп'ютерні зловживання;

— втрата цінних паперів;

— здійснення перерахунків коштів на підставі фальшивих доручень.

Величина страхової відповідальності щодо страхування кредиту довіри встановлюється на підставі взаємної домовленості між страховиком і страхувальником. У портфелях страховиків, які займаються страхуванням депозитів та кредитів, ці договори посідають одне із провідних місць.