2.14. Розробити діагностичний алгоритм гіпоксично-ішемічного і гіпоксично-геморагічного ушкодження цнс у новона­роджених.

N

Назви попередніх дисциплін

Отриманні навички

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Фізіологія

Пат. фізіологія

Пропедевтична педіатрія

Факультетська педіатрія

Біохімія

Клінічна фармакологія

Визначати особливості центральної нервової системи у здорових доношених новонароджених і дітей з малою масою; оцінювати морфологічні і функціональні особливості новонародженого; знати патологічні стани при перинатальних факторах ризику уражень ЦНС; вміти виділити фактори перинатального ризику уражень ЦНС. Оцінити неврологічний статус в нормі і при патології; оцінити гестаційний вік і ступінь зрілості новонародженого; виявити безумовні фізіологічні рефлекси новонародженого; класифікувати перинатальні пошкодження ЦНС; аналізувати особливості неврологічного стану недоношеної дитини; володіти методами функціональної діагностики плода і новонародженого; визначати причини ПП ЦНС у вагітної; скласти алгоритм лікування ПП ЦНС новонародженого; оцінити клініку пошкодження ЦНС за ступенями важкості.

N

Термін

Визначення

1.

Безумовні фізіологічні рефлекси

Рефлекси які з’являються з перших годин життя і викликаються до 1,5-2 місяців життя, поступово згасають до 3-4 місяців, смоктальний може залишатись протягом року.

2.

гіпоксично-ішемічна енцефалопатія

Виникає при гіпоксичному стані. Однією з причин структурних ушкоджень головного мозку у новонароджених є церебраль­на гіпоперфузія, що найчастіше виникає у новонароджених з малим терміном гестації. В цілому гіпоперфузія мозку може бути обумовлена гіпоксемією чи недостатнім надходженням кисню в кров'яне русло.

3.

Легка ступінь важкості

У доношених частіше відзначається синдром гіперзбудливості, а у недоношених – синдром пригнічення. Морфологічні зміни не призводять до вираженого органічного неврологічного дефіциту. Відзначаються транзиторні порушення гемоліквородинаміки з легким гіпертензій ним синдромом, діапедезні субарахноїдальні крововиливи, локальні зони набряку головного мозку. Помірні гіпоксемія, гіперкапнія, ацидоз.

4.

Середня ступінь важкості

Синдром пригнічення як у доношених, так і у недоношених, симптоми підвищення внутрішньочерепного тиску, судоми. У доношених стан пригнічення змінюється гіперзбудливістю і навпаки. Можуть бути вегетативно–вісцеральні розлади у вигляді гіпертензії, апное, нестабільності АТ. Синдроми збудження або пригнічення ЦНС виявляються протягом більш ніж 5–7 діб. Морфологічні зміни такі: перивентрикулярна лейкомаляція, нейрональний некроз, фокальний і мультифокальний набряк мозку, кортикальні і субкортикальні некрози, селективний нейрональний некроз. Більш виражені і стійкі гіпоксемія, гіперкапнія, ацидоз.

5.

Важка ступінь важкості

Характеризується вираженим гіпертензійним синдромом, судомами, комою. Прогресуюча втрата церебральної активності протягом більш ніж 10 днів. Дисфункція стовбурових відділів мозку (порушення ритму дихання, зіничні реакції, окорухові порушення), виражені вегетативно–вісцеральні розлади. Морфологічні зміни проявляються у вигляді набряку, парасагітального некрозу, множинних перивентрикулярних некрозів. Стійкі метаболічні порушення. Спостерігається зміна характеру крику, зниження м'язового тонусу та рухової активності новонародженого, ознаки прогресуючої внутрішньочерепної гіпертензії, очні симптоми (нерухомість погляду, постійний вертикальний і горизонтальний ністагм, зниження реакції зіниць на світло), судоми, тонічні пози, розлади дихання.

6.

Синдром підвищеної нервово–рефлекторної збудливості

Посилення спонтанної рухової активності, неспокійний, поверхневий сон, частий немотивований плач, пожвавленням безумовних і сухожильних рефлексів, м’язовою дистонією, тремором кінцівок і підборіддя, емоційною лабільністю.

7.

Гідроцефальний синдром

Проявляється збільшенням розмірів голови, що перевищують вікову норму на 1–2 см з розкриттям швів і збільшенням тім'ячка, протрузією очних яблук, симптомом Грефе, ністагмом, косоокістю. М'язова дистонія часто сполучається із здриганням, спонтанним рефлексом Моро, загальним і локальним ціанозом. Спочатку гідроцефалія може проявлятися збільшенням лікворних просторів і підвищенням вмісту спинномозкової рідини, а потім збільшенням розмірів голови.

8.

Синдром вегетативних дисфункцій

Рідко буває ізольованим. Маніфестує мармуровість шкірних покривів, перехідний ціаноз, порушенням ритму дихання і серцевої діяльності, розлади терморегуляції і дисфункція шлунково–кишкового тракту, з явищами пілороспазму, постійними зригуваннями, посиленням перистальтики, закрепами, блювотою, стійкою гіпотрофією.

9.

Судомний синдром

Судомні пароксизми імітують ті рухові акти, якими дитина володіє до моменту їхньої появи. Імітація безумовних рухових рефлексів у вигляді короткочасних, спонтанно виникаючих проявів шийно–тонічного симетричного рефлексу з нахилом голови і тонічною напругою рук і ніг, шийно–тонічного асиметричного рефлексу з поворотом голови убік і розгинанням однойменної руки і ноги, а також першої фази рефлексу Моро. Виявляється дрібно–амплітудний тремор, короткочасні зупинки дихання, тонічні спазми погляду з ністагмом, оперкулярні автоматизми; фокальні та генералізовані судоми.

10.

Синдром рухових порушень

Виявляється поліморфними розладами рухової сфери: підвищенням чи зниженням рухової активності, м'язовою дистонією, гіпер– чи гіпотонією, парезами, гіперкінезами.

11.

Синдром затримки статокінетичного, психічного та передмовленнєвого розвитку

Порушення становлення рухових, психічних і мовленнєвих функцій пов'язане з ушкодженням мозкових структур, що проявляються патологічними синдромами і не компенсуються самостійно. Спочатку специфічна затримка розвитку може бути парціальною, але надалі зазвичай розвивається тотальна затримка психомоторного розвитку, що супроводжується диспропорційністю соматичного розвитку.

12.

Церебрастенічний синдром

Спостерігається у дітей після першого року життя. В його основі поліморфізм соматоневрологічних порушень.

13.

Пошуковий рефлекс Кусмауля

Під час погладжування пальцем в ділянці кута рота дитини відмічається опускання кута рота і поворот голови у бік подразника. Натискання на середину нижньої губи приводить до відкривання рота, опу­скання нижньої щелепи і згинання шиї. Даний рефлекс ви­ражений у дітей до 3—4-місячного віку, а потім тактильний подразник змінюється зоровим, і дитина пожвавлюється, побачивши пляшечку з молоком чи як мати готує груди для годування.

14.

Хоботковий рефлекс

Швидкий удар пальцем по губах викликає скорочення м'язів рота, і губи витягуються в хоботок. "Хоботок" є постійним компонентом смоктальних рухів. Рефлекс фізіологічний до 2—3-х місяців.

15.

Долонно-ротовий рефлекс Бабкіна

Натискання на тенарну групу м'язів долоні викликає відкривання рота, зги­нання голови, плеча і передпліччя. Рефлекс яскраво вираже­ний у перші два місяці життя, особливо перед годуванням, а потім починає слабшати, й у віці 3-х місяців редукується.

16.

Хапальний рефлекс

Якщо помістити вказівні пальці лі­каря на долоні немовляти, не доторкуючись дорзальної сторо­ни, і натиснути на долоні, відбувається згинання пальців не­мовляти і захоплювання пальців лікаря. Іноді немовля так си­льно обхоплює пальці, що його можна трохи підняти уверх (рефлекс Робінзона). Такий же тонічний хапальний рефлекс можна викликати і на ногах. Натиснення великим пальцем на подушечку ступні викликає підошовне згинання пальців — симптом Веркома. Рефлекс фізіологічний до 3—4-х місяців.

17.

Рефлекс Моро

Рефлекс викликається різними прийо­мами — ударом по поверхні, на якій лежить дитина, раптовим підведенням розігнутих ніг. Відповідною реакцією є відведення рук у різні боки і відкривання кулачка — І фаза рефлексу Моро. Через кілька секунд руки повертаються у попереднє положення — II фаза рефлексу Моро. Іноді спо­стерігається розгинання ніг і дорзальна флексія великих па­льців. У здорових дітей рефлекс добре виражений до 4-х місяців, потім починає згасати. Після 4-х місяців можна спостерігати лише окремі його компоненти.

18.

Рефлекс опори й автоматичної ходи немовляти

У не­мовляти немає готовності до стояння, але є здатність до опорної реакції. Якщо взяти дитину під пахви, утримуючи голову за спиною вказівними пальцями, то вона згинає ноги у всіх суглобах; поставлена на опору, дитина випрямляє ту­луб і стоїть на напівзігнутих ногах на повній ступні. Якщо немовля злегка нахилити вперед, то воно робить крокові рухи — автоматична хода немовляти. Якщо його відпустити, воно відразу падає. Реакція опори й автоматична хода фізі­ологічні до 1,5—2-х місяців.

19.

Рефлекс Галанта

При подразненні шкіри спини по­близу й уздовж хребта немовля вигинає хребет так, що він утворює дугу, відкриту в бік подразника, голова повертаєть­ся в тому ж напрямі, нога на відповідному боці часто розги­нається в кульшовому і колінному суглобах і відводиться. У перші дні життя дитини цей рефлекс послаблений і добре викликається з 5—6-го дня життя. Фізіологічний рефлекс до З—4-х місяців.

20.

Рефлекс Переса

Якщо провести пальцем, злегка нати­скаючи на остисті відростки хребта від куприка до шиї, дитина кричить, піднімає голову, лордозує тулуб, піднімає тазовий пояс, згинає руки і ноги. Цей рефлекс викликає не­гативну реакцію з боку немовляти, тому його треба викли­кати останнім. Рефлекс фізіологічний до 3—4-х місяців.

21.

Рефлекс повзання (Бауера)

Положення на животі, голова по середній лінії. Якщо до підошов підставити до­лоню, то дитина рефлекторно відштовхується від неї но­гами і намагається повзати. У положенні на боці, на спині рухи не виникають. Координація рухів рук і ніг при цьо­му відсутня. Повзаючі рухи в немовлят стають виражени­ми після 3—4-го дня життя. Фізіологічний до 4-х місяців, потім згасає.

22.

Тонічний лабіринтовий рефлекс

Виникає в результаті стимуляції лабіринтів при зміні положення голови в прос­торі. Виявляється з перших тижнів життя легким напру­женням м'язів розгиначів шиї, спини, нижніх кінцівок при положенні дитини на спині. До кінця першого місяця життя цей рефлекс у положенні на спині вже не виявляється. У положенні дитини на животі під впливом тонічного лабірин­тового рефлексу відбувається підвищення тонусу м'язів-згиначів, завдяки чому голова приводиться до грудей, руки згинаються у всіх суглобах, приводяться до живота. Вплив тонічного лабіринтового рефлексу при положенні дитини на животі зникає на 2-му місяці життя.

23.

Тонічний рефлекс з голови на тулуб

Проявляється в тому, що при повороті голови дитини, що лежить на спині,

її тулуб виконує одномоментно з поворотом голови поворот у той же бік. Цей рефлекс є вродженим і зберігається про­тягом перших 3-х місяців — поворот відбувається блоком, тобто всім тулубом.

24.

Тонічний рефлекс з тазового пояса на тулуб

Прояв­ляється в тому, що при повороті тазового пояса дитини в той чи інший бік тулуб її повертається одномоментно в тому ж напрямі. Даний рефлекс зникає до 2—3-го місяця. З цього часу повороти верхньої і нижньої частин тіла мо­жуть відбуватися ізольовано.

25.

Симетричний тонічний шийний рефлекс

Проявляється в тому, що при опущеній вниз голові підвищується тонус м'язів-згиначів верхніх кінцівок і розгиначів нижніх. При відхиленні голови назад підвищується тонус розгиначів вер­хніх і згиначів нижніх кінцівок. До кінця 2—3-го місяця в здорової дитини цей рефлекс згасає.

26.

Асиметричний шийний тонічний рефлекс (АШТР), рефлекс Магнуса—Клейна

Якщо дитині в положенні на спині повернути голову вбік так, щоб щелепа знаходилася на рівні плеча, відбувається розгинання руки і ноги, до яких звернене обличчя ("лицеві кінцівки"). У м'язах руки, до якої повернута потилиця, підвищується тонус згиначів. Найбільш постійною є реакція рук. Рефлекс згасає в здорової дитини до 2—4-го місяця життя. Тонічні рефлекси в здорової дити­ни згасають поступово до 2—6-го місяця.

27.

Нейрокінезіологія за Войтою

Метод діагностики порушень рухового розвитку в періоді новонародженочтіґ, в період новонародженості.

28.

Внутрішньоутробна гіпоксія

Патологічний стан, пов'язаний з кисневою недостатністю під час вагітності і в пологах. Вона обумовлена зменшенням або припиненням потрапляння в організм кисню і накопиченням в крові недоокисленних продуктів обміну речовин.