- •І. А. Хоменко
- •Конспект лекцій
- •Передмова до чернівецького видання
- •Вступ, або художнє мовлення між минулим і майбутнім
- •Розділ 1. Контури пошуку
- •1.1. Радіо – креатор і репродуктор: уточнення дефініцій
- •1.2. Шляхи пошуку
- •Висновки до розділу 1
- •Творчі завдання до розділу 1
- •Розділ 2. Оригінальне радіомистецтво україни у соціокультурному контексті
- •2.1. Старі проблеми і нові погляди
- •Контрольні запитання до розділу 1
- •«Дмитро Лизогуб»
- •2.2. «Золота доба» радіомовлення і «розстріляний ренесанс» української культури
- •2.2.1 Українське оригінальне радіомистецтво: народження і формування жанрових особливостей.
- •2.2.2 Оригінальне радіомистецтво: переслідування і заборона.
- •2.2.3. Після «відлиги»: пратеатральні форми української оригінальної драматургії; радіофільм.
- •2.3. Радіомистецтво діаспори та оригінальна українська радіоп’єса пострадянського періоду
- •Висновки до розділу 2
- •Контрольні запитання до розділу 2
- •Творчі завдання до розділу 2
- •Розділ 3. Структура і метод оригінального радіомистецтва з погляду теорії і практики
- •3.1. Рівень структури
- •«Окупант»
- •«Чингульський курган»
- •3.2. Рівень методу
- •«Надія Рушева»
- •3.3. Методологічні аспекти радіомистецтва у дискурсі функціональних можливостей акустичної драматургії
- •«Чорно-біле відлуння»
- •«Григорій Сковорода і сучасність»
- •«Справа Резниченків»
- •Висновки до розділу 3
- •Контрольні запитання до розділу 3
- •Творчі завдання до розділу 3
- •Розділ 4. Функціональні особливості оригінального драматичного радіомистецтва
- •4.1. Обумовленість змісту і композиції оринальної радіодрами специфікою радіо як комунікаційного каналу
- •«Святі мученики Михаіл та Феодор»
- •«Антонієві печери»
- •«Проект серіалу фантастичних радіоп’єс»
- •Проект «Незалежність»
- •4.2. Оригінальне радіомистецтво: потенційна небезпека, суспільна користь, нові можливості впливу
- •«Філіппінське диво»
- •Жінка: Ваша газета надрукувала статтю про філіппінське диво. Хірургів, які без скальпеля оперують, силою духу. Нібито у нас є фірма, що з ними працює. Чи не дасте ви мені її адресу?
- •Чоловік: а хіба ви не знаєте?
- •«Тест на розумність»
- •«Об’єкт і предмет»
- •Висновки до розділу 4
- •Контрольні запитання до розділу 4
- •Творчі завдання до розділу 4
- •Загальні висновки,
- •Передмова до наступного кроку
- •Список використаних джерел
- •Додатки додаток «а»
- •Остання інстанція
- •Додаток «б»
- •Псевдонім
- •І за рядком небокраю
- •Ніби до слова «кохання»
- •(Друга серія)
- •Директор
- •Повірити у правду –
- •Змивають позолоту
- •Додаток «в»
- •Балада про мандрівного лицаря Бернарда і його ворога
- •Балада про мандрівного лицаря
Висновки до розділу 1
1. З історичного досіду оригінального радіомистецтва України, а також з теоретичних положень дослідників радіомовлення інших країн, випливає системологічна доречність визначення оригінальної радіоп’єси як центрального поняття оригінального радіомистецтва. Таким чином, подальше дослідження усіх форм акустичного мистецтва, пратеатрального радіомистецтва (радіовистав, функціонально зорієнтованих не на суто мистецьку, а на просвітницьку, популяризаторську, розважальну мету), а також гібридних (документально-художніх) різновидів радіожурналістики є сенс організувати у відповідності з окресленою системною ієрархією, домінантним поняттям якої є радіодрама.
2. Розвиток оригінального радіомистецтва – і в суто художніх, і у гібридних, художньо-документальних формах – має як культурологічне, так і соціальне значення. Саме спроможність глибинного впливу на свідомість і підсвідомість слухача, а також специфічна суспільна роль «маркера» суспільних негараздів, відзначена науковцями різних країн і підтверджена українським досвідом, визначають його суспільну функціональність. А відповідно – і актуальність даного дослідження.
3. Здобуття нових знань у галузі оригінального радіомистецтва має певні методологічні особливості, зокрема, пов’язані з використанням операційного досвіду різних наукових дисциплін. Оскільки донедавна оригінальне драматичне радіомистецтво залишалося в Україні за межами наукової парадигми, удосконалення методологічних засад роботи стало одним із завдань даного дослідження. Визначені методи були використані для вирішення конкретних задач, пов’язаних з історією, теорією і практикою художнього мовлення.
4. Обґрунтована автором ідея об’єднання різних напрямків і шкіл радіомистецтва, (незалежно від конкретної природи їхніх виразних засобів – вербальних чи невербальних) в межах загальної концепції радіодрам-моделей буття практично корисна з тої точки зору, що дозволяє уникнути конфронтації творчих течій, притаманних світовому художньому мовленню. Систематизація радіотворів відповідно до рівня абстрагованості втіленої в них динамічної моделі – методологічно коректна і не обмежує творчий пошук митців вузькими теоретичними настановами. Але ця центральна концепція даного курсу не може і не повинна залишитися єдиною спробою створити узагальнену теорію акустичного мистецтва, яка охоплювала б усі його специфічні та неспецифічні риси у комплексі. Подальших досліджень потребує також історія української радіодрами. Провідними напрямками цих досліджень мають стати, на думку автора, пошук додаткових джерел інформації про національну радіоп’єсу та радіодраматургів, а також переосмислення вже відомого у дискурсі світової історії драматичного радіомовлення.
5. Безумовний пріоритет досліджень у галузі українського оригінального радіомистецтва як у історико-теоретичному, так і в емпіричному аспектах належить Інститутут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Саме ці наукові пошуки стали поштовхом до відродження класичних форм національної радіодраматургії і пошуку нових, сучасних шляхів синтезу ефірної драми та радіожурналістики. Але, щодо практичного боку справи – то лише максимально можливе залучення свіжих творчих сил до відродження вітчизняної акустичної драми і вітчизняного «feature» дозволить розв’язати суперечливі питання теорії (шляхом безпосередньої перевірки), вирішити ті специфічні мистецькі і гуманітарні завдання, що стоять у всьому світі перед драматичним оригінальним радіомистецтвом.