- •І. А. Хоменко
- •Конспект лекцій
- •Передмова до чернівецького видання
- •Вступ, або художнє мовлення між минулим і майбутнім
- •Розділ 1. Контури пошуку
- •1.1. Радіо – креатор і репродуктор: уточнення дефініцій
- •1.2. Шляхи пошуку
- •Висновки до розділу 1
- •Творчі завдання до розділу 1
- •Розділ 2. Оригінальне радіомистецтво україни у соціокультурному контексті
- •2.1. Старі проблеми і нові погляди
- •Контрольні запитання до розділу 1
- •«Дмитро Лизогуб»
- •2.2. «Золота доба» радіомовлення і «розстріляний ренесанс» української культури
- •2.2.1 Українське оригінальне радіомистецтво: народження і формування жанрових особливостей.
- •2.2.2 Оригінальне радіомистецтво: переслідування і заборона.
- •2.2.3. Після «відлиги»: пратеатральні форми української оригінальної драматургії; радіофільм.
- •2.3. Радіомистецтво діаспори та оригінальна українська радіоп’єса пострадянського періоду
- •Висновки до розділу 2
- •Контрольні запитання до розділу 2
- •Творчі завдання до розділу 2
- •Розділ 3. Структура і метод оригінального радіомистецтва з погляду теорії і практики
- •3.1. Рівень структури
- •«Окупант»
- •«Чингульський курган»
- •3.2. Рівень методу
- •«Надія Рушева»
- •3.3. Методологічні аспекти радіомистецтва у дискурсі функціональних можливостей акустичної драматургії
- •«Чорно-біле відлуння»
- •«Григорій Сковорода і сучасність»
- •«Справа Резниченків»
- •Висновки до розділу 3
- •Контрольні запитання до розділу 3
- •Творчі завдання до розділу 3
- •Розділ 4. Функціональні особливості оригінального драматичного радіомистецтва
- •4.1. Обумовленість змісту і композиції оринальної радіодрами специфікою радіо як комунікаційного каналу
- •«Святі мученики Михаіл та Феодор»
- •«Антонієві печери»
- •«Проект серіалу фантастичних радіоп’єс»
- •Проект «Незалежність»
- •4.2. Оригінальне радіомистецтво: потенційна небезпека, суспільна користь, нові можливості впливу
- •«Філіппінське диво»
- •Жінка: Ваша газета надрукувала статтю про філіппінське диво. Хірургів, які без скальпеля оперують, силою духу. Нібито у нас є фірма, що з ними працює. Чи не дасте ви мені її адресу?
- •Чоловік: а хіба ви не знаєте?
- •«Тест на розумність»
- •«Об’єкт і предмет»
- •Висновки до розділу 4
- •Контрольні запитання до розділу 4
- •Творчі завдання до розділу 4
- •Загальні висновки,
- •Передмова до наступного кроку
- •Список використаних джерел
- •Додатки додаток «а»
- •Остання інстанція
- •Додаток «б»
- •Псевдонім
- •І за рядком небокраю
- •Ніби до слова «кохання»
- •(Друга серія)
- •Директор
- •Повірити у правду –
- •Змивають позолоту
- •Додаток «в»
- •Балада про мандрівного лицаря Бернарда і його ворога
- •Балада про мандрівного лицаря
«Дмитро Лизогуб»
Лизогуб: Споминайте, добрі люди, як мене не буде…
(дощ; двері камери)
Жандармський офіцер: Дмитрий Андреевич, вставайте. Пора…
Голос: Друга половина XIX століття. Громадськість Російської Імперії здригнулася від несподівано жорстокого вироку. На смерть було засуджено чернігівського поміщика Дмитра Лизогуба. Звинувачували молодого аристократа лише у тому, що всі свої гроші він віддав справі визволення поневоленого народу. З камери смертників Лизогубові пощастило передати лист найкращому другу, Володимиру Дріго. (дощ)
Лизогуб: Любий діду! Не знаю, доведеться ще Вам писати – чи доведеться попрощатися з Вами назавжди. Мої вітання передайте моїм добрим знайомим і взагалі всім, хто мене пам’ятає і не згадує погано…
(зміна акустики)
Жандармський офіцер: …и вообще всем, кто меня помнит и не поминает лихом. Надо же… Он так и не понял, кто выдал организацию…
Офіцер 2: Агентурная расписка Дриго оформлена?
Жандармський офіцер: Так точно. По всем правилам. Я, Дриго Владимир Васильевич, дворянин, заявляю, что не сочувствую больше тому кружку, к которому принадлежал, готов обнаружить злодеев, их действия и планы.
Офіцер 2: Зачем? Зачем он это сделал? Из страха?
Жандармський офіцер: Скорее, от большой любви.
Офіцер 2: Любви?
Жандармський офіцер: Любви к имуществу Дмитрия Андреевича. Он просит его седневское поместье. В награду за бескорыстную помощь следствию.
Офіцер 2: Да стоят ли его услуги такой цены?
Жандармський офіцер: Ну отчего же – не стоят? Показания Дриго – смертный приговор по крайней мере пяти нигилистам...
(дощ)
Жандармський офіцер: Дмитрий Андреевич, вставайте, пора…
Лизогуб: Я готов.
Голос: Дмитра Лизогуба стратили в Одесі на Скаковому полі. Лев Толстой присвятив йому свій твір – «Божеское и человеческое». Департамент поліції нічим не віддячив агентові Володимиру Дріго. За кілька років Дріго був застрелений невідомим.
З усіх гріхів зраді – найтяжче каяття.
Пам’ятаймо. Українське радіо.
Це – не найкоротша з вистав радіосерії «Зв’язок часів». Порівняно з іншими – вона також відрізняється мінімальним використанням звукових ефектів. Але у звуці вона справляє враження незбагненно сильніше, ніж у вигляді сценарія. І, щоб хоча б приблизно передати це враження словом, описати холодний доторк дощу до заґратованих вікон, моторошне металеве відлуння у коридорах фортеці, миттєвий інтонаційний злам – коли сторінки перлюстрованого листа повторює за Лизогубом офіцер Корпусу жандармів (засл. артист України Віталій Савчук) і те, як ледь здригнувся його голос на словах «Я, Дриго Владимир Васильевич, дворянин…», демонструючи приховану зневагу до зрадника – знадобилося б щонайменше сторінки три. Відповідно – реадаптація цієї белетризованої версії до вимог радіо, тобто, інсценізація, звучала б хвилин десять-дванадцять, значною мірою втративши динаміку і емоційну «енергетику» першоджерела. Цей «умовний експеримент» з перетворення радіоп’єси в оповідання і оповідання у радіоінсценізацію наочно демонструє принцип концентрації змісту, притаманний оригінальному радіомистецтву. Цілком реальна спроба передати ту ж суму ідей і вражень засобами кінематографа (стрічка «Прийшли пом’янути», автор Володимир Фоменко, режисер Оксана Михайлова, «Укркінохроніка») – зайняла десять хвилин екранного часу, при тому, що режисерові в процесі монтажу довелося поступитися багатьма відзнятими епізодами.
Варто наголосити: властивість оригінального радіомистецтва пристосовуватись до тих ефірних відрізків, що існують, не варто розглядати виключно як компроміс, який звужує його творчий потенціал. Можливо, як раз у спроможності передавати максимум думок і вражень за мінімум часу, спонукати людину до співтворчості і співпереживання, прихована одна з найцікавіших перспектив радіо. Зробити коректні висновки щодо тривалості звучання зразків акустичного мистецтва XXI століття неможливо, не взявши до уваги той факт, що зворотнім боком інформаційної революції є брак часу на осмислення інформації. Сьогодні як ніколи актуальними стають слова Франческа Петрарки: «Я знав, що дні дорогоцінні; що вони безцінні, не знав». І в цьому розумінні мистецтво, здатне впродовж трьох-чотитрьох хвилин стимулювати творче мислення людини, передавши їй таку ж суму знань і емоцій, на передачу яких мистецтво інше витратить десять хвилин, якщо не годину, може сподіватися на гідне місце в інформаційному просторі.
Таким чином, проблема «оптимального хронометражу» щодо оригінального радіомистецтва може бути розв’язана з урахуванням конкретних побажань і можливостей виробника радіопродукції. Дослідження внутрішніх адаптаційних резервів оригінального радіомистецтва доводить принципову сумісність його з різними часовими форматними вимогами.