Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
метод_кров_серце.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
48 Мб
Скачать
☆

Лабораторне заняття № 21 визначення вуглекислоти у видихуваному повітрі. Регуляція дихання. Тканинне дихання

Переніс О2 з альвеолярного газу до крові та СО2 з крові до альвеолярного газу відбувається виключно шляхом дифузії. Її рушійною силою є різниця (градієнт) парціальних тисків О2 та СО2 по обидві боки аєргоматичного бар’єру, що утворюється альвеолокапілярною мембраною. Вуглекислий газ транспортується кров’ю у 3 фракціях: фізично розчиненій та хімічно зв’язаній у виді бікарбонатів та карбгемоглобіну. Крім оксигемоглобіну невелика частина кисню також фізично розчинена у плазмі. Оксигенація гемоглобіну (тобто відсоток, на який використовується киснева ємкість крові) залежить від парціального тиску О2 у середовищі, з яким контактує кров. Така залежність описується кривою дисоціації оксигемоглобіну і має S – подібну форму. На сродство гемоглобіну до кисню впливає температура, рН, парціальний тиск СО2, 2,3 - діфосфогліцерат.

Мета заняття: ознайомитися з методами визначення вуглекислоти у видихуваному повітрі, локалізація дихального центру.

Оснащення заняття: набір інструментів для розтину жаби, препарувальна дощечка, нитки, колба, жаба, насичений розчин Ва(ОН)2, 0,1 н розчин Н2SО4, метилоранж, бюретка, центрифуга, пробірки, штатив, спірометр.

Х І Д Р О Б О Т И

Завдання 1. Визначення вуглекислоти у видихуваному повітрі

У чисту колбу налити 10 мл вихідного насиченого розчину Ва(ОН)2, до нього додати 1-2 краплі розчину метилоранжу та титрувати, 0,1 н Н2SО4 до переходу кольору індикатора з солом΄яно - жовтого до рожевого. Потім у другу колбу налити 50 мл насиченого розчину Ва(ОН)2, закрити пробкою та з’єднати зі спірометром. У спірометр зібрати 2-3 л видихуваного повітря та повільно пропустити його через розчин колби. Розчин центрифугувати, взяти 10 мл надосадової рідини та титрувати. Знайти різницю титрування (у мл Н2SО4) вихідного та дослідного бариту. Підрахувати вміст у видихуваному повітрі. У нормі він коливається від 3 до 4 %.

Завдання 2. Визначення локалізації дихального центру жаби

У занаркотизованої ефіром жаби розітнути порожнину черепу та зробити поперечний переріз на рівні середнього мозку. Мозок, що розташований попереду від розрізу, вилучити. Зверніть увагу на збереження дихальних рухів. Підняти голову жаби та ввести препарувальну голку у атла2нто - окціпітальний отвір, зруйнувати довгастий мозок. Спостерігайте зміни дихання. Зробіть висновки.

Завдання 3. Вивчення тканинного дихання ізольованого серця жаби

Налити баритову воду у пробірку та накрити її пробкою, до якої на нитці прикріпити серце, що скорочується. За деякий час вода у пробірці почне каламутніти від вуглекислого газу, який звільняється при роботі серця.

Контрольні питання:

1. Який склад має вдихуване, видихуване та альвеолярне повітря?

2. Вміст газів у крові.

3. Яким чином транспортується кисень?

4. Як здійснюється транспорт вуглекислого газу?

5. Що називається кривою дисоціації оксигемоглобіну?

6. Де локалізується дихальний центр?

Лабораторне заняття № 22 функціональна проба з затримкою дихання

Час, на який людина може затримати дихання, переборюючи бажання зітхнути, індивідуальне. Він залежить від стану апарату зовнішнього дихання та системи кровообігу. Тривалість довільної максимальної затримки дихання може використовуватися як функціональна проба.

У здорової людини час максимальної затримки дихання після спокійного вдиху складає 50-60 с, після видиху – 40 с. Ці показники змінюються при форсованому диханні.

Мета заняття: визначити час максимальної затримки дихання після вдиху та видиху у спокою та при форсованому диханні.

Оснащення заняття: секундомір.

Х І Д Р О Б О Т И

Досліджуваний 3-4 хв дихає спокійно, потім після звичайного видиху робить глибокий видих або вдих і затримує дихання якнайдовше. Дослідник секундоміром визначає час від моменту затримки дихання до моменту його поновлення.

Досліджуваний 1-2 хв дихає з найбільшою глибиною (не частотою), а потім затримує дихання на максимальному вдиху або видиху.

В усіх випадках для визначення часу затримки дихання використовують дані 3 спроб і беруть середнє арифметичне.

Занесіть отримані данні у таблицю.

Таблиця

Час затримки дихання, с

Умови досліду

У стані спокою

за форсованим диханням

після видиху

після вдиху

Поясніть причину відмін, що спостерігаються.

Контрольні питання:

1. Який механізм регуляції дихального центру?

2. Де розташовані центральні та периферійні хеморецептори, їх функції?

3. Де розташовані механорецептори, їх функції?

4. Дихання та його регуляція за умов фізичного навантаження, сходження на гору та спускання на глибину.